Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 грудня 2025 р. № 520/8616/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122) про визнання незаконними та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсідій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2025 року та рішення головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 04.03.2025 року;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з трудовою книжкою періоди:
- навчання з 01.09.1982 року по 22.11.1983 року на денному відділенні Харківського радіотехнічного технікуму (1 рік 2 міс. 22 дні);
- служби в органах МВС з 10.07.1989 року по 20.01.1997 року (7 років 6 міс. 11 днів);
- роботи в Управлінні будівництва в Криму з 16.02.1998 року по 31.21.1998 року (10 міс. 16 днів).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідачами до суду подано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 11.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.
Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2025 №205250014394 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За доданими документами до загального страхового стажу відповідачем не зараховано: дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.2005р., оскільки трудову книжку заведено затвердженої з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110; військовий квіток НОМЕР_3 від 10.05.1984р., оскільки містяться наявні виправлення в дати закінчення проходження військової служби; період навчання з 01.09.1982р. по 22.11.1983р. згідно архівній довідці № 425 від 29.04.2024р., оскільки в довідці відсутня інформація про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Страховий стаж зараховано згідно архівній довідці № 06-14/136 від 09.04.2024 та страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.
Для врахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки відповідач зазначив, що позивачу необхідно надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів та довідки про перейменування підприємств.
25.02.2025 позивач знов звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2025 № 205250014394 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача, відповідачем до страхового стажу не зараховано: згідно Диплому МТ № 669718 від 25.03.1988 період навчання з 01.09.1982 по 25.03.1988, оскільки період навчання перетинається з періодам роботи згідно трудової книжки та проходження військової служби згідно військового квитка та довідки; згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.2005 період служби з 10.07.1989 по 20.01.1997 та період роботи з 16.02.1998 по 31.12.1998, оскільки записи зроблені несвоєчасно та передують даті видачі трудової.
Позивачу роз'яснено про необхідність надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів та довідки про перейменування підприємств.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Позивач, не погодившись із прийнятими рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.
Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених положень вбачається, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2025 №205250014394 убачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до загального страхового стажу відповідачем не зараховано: дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.2005р., оскільки трудову книжку заведено затвердженої з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110; військовий квіток НОМЕР_3 від 10.05.1984р., оскільки містяться наявні виправлення в дати закінчення проходження військової служби; період навчання з 01.09.1982р. по 22.11.1983р. згідно архівній довідці № 425 від 29.04.2024р., оскільки в довідці відсутня інформація про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно змісту рішення Відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2025 № 205250014394 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача, відповідачем до страхового стажу не зараховано: згідно Диплому МТ № 669718 від 25.03.1988 період навчання з 01.09.1982 по 25.03.1988, оскільки період навчання перетинається з періодам роботи згідно трудової книжки та проходження військової служби згідно військового квитка та довідки; згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.2005 період служби з 10.07.1989 по 20.01.1997 та період роботи з 16.02.1998 по 31.12.1998, оскільки записи зроблені несвоєчасно та передують даті видачі трудової.
Як зазначалося, відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як свідчать матеріали справи, Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 в розділі “Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких порушень внесення зазначених записів відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії позивачу не встановлено.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
На підставі пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про роботу позивача у періоди після 1993, порядок ведення трудових книжок визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Згідно із п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено, п. 2.14 Інструкції № 58, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії.
При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Крім того, архівною довідкою від 29.04.2024 року № 425 підтверджено, що в архівних матеріалах Харківського радіотехнічного фахового коледжу значиться: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу №269 від 28.08.1982р. був зарахований до числа студентів першого курсу денного відділення Харківського радіотехнічного технікуму з 01.09.1982.
Наказом №378 від 22.11.1983р. ОСОБА_1 був відрахований із числа студентів денного відділення Харківського радіотехнічного технікуму у зв'язку із призовом на службу до армії.
Архівна довідка складена на підставі архівних матеріалів Харківського радіотехнічного фахового коледжу (Накази директора по особовому складу за 1982р.; 1983р.; Опис особових справ студентів, які були відраховані із числа студентів технікуму в 1983р.; Особова справа №80, та видана ОСОБА_1 для подання до Пенсійного фонду України.
Харківський радіотехнічний технікум перейменовано в Харківський радіотехнічний коледж. Підставою для зміни типу та перейменування був наказ Міністерства освіти і науки України від 16.07.2018р. №780.
Дані зміни внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Випискою від 20.03.2019р.
Харківський радіотехнічний коледж перейменовано в Харківський радіотехнічний фаховий коледж. Підставою для зміни типу та перейменування був наказ Міністерства освіти і науки України від 04.07.2023р. №815.
Дані зміни внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Випискою від 20.07.2023 року.
Таким чином, період навчання позивача на денному відділенні Харківського радіотехнічного технікуму з 01.09.1982 по 22.11.1983 підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
Період служби в органах МВС з 10.07.1989 року по 20.01.1997 року підтверджується дублікатом трудової книжки НОМЕР_2 , виданим замість втраченої, де зазначено прийняття 10.07.1989 позивача згідно наказу № 62 від 13.07.1989 року, та звільнення зі служби 20.01.1997 (наказ № 7 о/с від 20.01.1997).
Аналогічна інформація міститься у копії втраченої трудової НОМЕР_5 , та підтверджується копією службової картки.
Період роботи позивача в Управлінні будівництва в Криму з 16.02.1998 року по 31.21.1998 року підтверджуються записами в трудовій книжці та копією особової картки позивача.
Суд зазначає, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу, а також спосіб занесення відомостей про виправлення невірних чи недійсних даних. Закреслення та/або виправлення (підтирання, повторне наведення цифр і букв для зміни їх первинного змісту) раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Судом встановлено, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи позивача.
При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція).
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів.
З наведеного можна дійти висновку, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, та відомостей стосовно паспортних даних позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.
Суд звертає увагу , що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не може нести відповідальності за допущені порушення при заповненні трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження спірних періодів роботи позивачем до відповідача, окрім трудової книжки, подано також довідки підприємства, архівні відомості та інші документи, які містять узгоджені між собою дані щодо найменування підприємства, посади, навчання та періодів роботи позивача, виплати йому заробітної плати. Вказані документи оформлені належним чином, містять реквізити підприємства, підписи посадових осіб та відбитки печаток, а їх достовірність відповідачем не спростована.
Суд, розглядаючи спір у межах заявлених позовних вимог, не наділений повноваженнями самостійно здійснювати обчислення страхового стажу замість суб'єкта владних повноважень, а може лише перевірити законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.
Отже, встановлені у справі обставини свідчать, що при прийнятті оскаржуваних рішень від 18.02.2025 року та від 04.03.2025 відповідачі не здійснили повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для призначення позивачу пенсії за віком, неправомірно не врахували наявні документи на підтвердження спірних періодів роботи, навчання позивача, формально послалися на недоліки оформлення записів у трудовій книжці та не надали належної оцінки наданим позивачем документам.
Такий спосіб дій відповідачів призвів до порушення прав позивача у сфері пенсійного забезпечення та не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України.
За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувані рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2025 №205250014394 та Відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2025 № 205250014394 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
За таких обставин суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Суд враховує, що статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Отже, повноваження щодо призначення пенсії належить до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідачем неправильно обраховано страховий стаж позивача, тобто не виконано усі умови, визначені законом для прийняття рішення про призначення пенсії, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з трудовою книжкою періоди навчання з 01.09.1982 року по 22.11.1983 року на денному відділенні Харківського радіотехнічного технікуму (1 рік 2 міс. 22 дні); служби в органах МВС з 10.07.1989 року по 20.01.1997 року (7 років 6 міс. 11 днів); роботи в Управлінні будівництва в Криму з 16.02.1998 року по 31.21.1998 року (10 міс. 16 днів), задоволенню не підлягають, як передчасні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122) про визнання незаконними та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.02.2025 №205250014394 та Відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2025 № 205250014394.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях