вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог
22 грудня 2025 року Справа № 480/9585/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати неправомірними результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку інспектора взводу N 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 11.11.2026 № 933.
2. Визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 17.11.2025 N 1698 «Про застосування дисциплінарного стягнення».
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 17.11.2025 по день прийняття судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Частиною 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд зауважує, що визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Суд також зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі “Меньшакова проти України»).
За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В даному випадку позивач, зокрема, оскаржує результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку інспектора взводу N 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 11.11.2026 № 933.
Проте суд зазначає, що результати службового розслідування самі по собі не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а є лише висновком про наявність чи відсутність факту порушення, який слугує підставою для подальшого застосування заходів дисциплінарного стягнення (наказ про притягнення до відповідальності) або для прийняття інших управлінських рішень керівником.
При цьому суд зазначає, що відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Суд зазначає, що поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
А відтак суд зазначає, що оскаржувані позивачем результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку інспектора взводу N 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 11.11.2026 № 933, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині позовних вимог про визнання неправомірними результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку інспектора взводу N 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , призначеного наказом ГУНП в Сумській області від 11.11.2026 № 933.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек