10 грудня 2025 року Справа № 480/10821/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіі - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Щербаченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" про стягнення судових витрат у справі № 480/10821/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 1482018280707 від 18.11.2024.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" (вул. Транспортна, 34, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 00686279) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 30280,00 грн.
Представник позивача подала заяву, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" суму витрат на правову допомогу у розмірі 84020,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву, зазначила, що адвокатом надано наступні послуги: аналіз акту перевірки - 3 години; підготовка переліку доказів до позовної заяви - 1 година; підготовка позовної заяви - 1 година; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 1 година; підготовка додаткових пояснень від 11.02.2025 - 1 година; підготовка додаткових пояснень від 29.01.2025 - 1 година; підготовка додаткових пояснень від 03.06.2025 - 1 година; підготовка додаткових пояснень від 11.06.2025 - 1 година; прибуття до суду для участі в судових засіданнях 04.06.2025, 19.06.2025, 15.10.2025 - 2,5 години.
Ухвалою суду від 29.10.2025 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні, запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо заяви.
Представником Головного управління ДПС у Сумській області подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Так, зазначає, що обсяг наданих представником позивача послуг, та як наслідок час, не є значним та співмірним із заявленою сумою витрат. Зауважує, що такі види послуг як аналіз акту перевірки, на який начебто витрачено 3 години, та підготовка переліку доказів до позовної заяви, на яку витрачено 1 годину, не носять самостійного характеру та є складовими дій з підготовки позовної заяви. Також звертає увагу і на те, що по справі за участю сторін відбулись всього два судових засідання, а зазначена справа відноситься до категорії складних, тобто підготовка до цієї справи не вимагає обсягу аналітичної та технічної роботи. Також наголошує, що по даній категорії справ наявна невелика кількість нормативного підґрунтя для вивчення.
Таким чином, вважає, що представником позивача не надано до суду належних доказів на підтвердження співмірності розміру витрат на професійну допомогу зі складністю справи, та обсягом наданих послуг, тому просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у повному обсязі.
10.12.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані заяви, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 по справі №520/562/19).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 18.12.2024, укладеного між ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод" та адвокатським об'єднанням "Статус-К" Ковальов і партнери" (т.2 а.с.14); копію акту № АО-209 від 19.12.2024 наданих послуг до договору про надання правової допомоги (т. 2 а.с.18), копію акту №АО-179 від 16.10.2025 наданих послуг до договору про надання правової допомоги (т.2 а.с.17); копії рахунків - фактури № АО-209 від 18.12.2024 на суму 42130,00 грн та № АО-179 від 15.10.2025 на суму 41890,00 грн (т.2 а.с.19-20) та платіжні інструкції № 28835 від 25.12.2024 на суму 42130,00 грн та № 20865 на суму 41890,00 грн (т.2 а.с.15-16).
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов'язаними з розглядом справи.
Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо сплати позивачем на користь адвокатського об'єднання «Статус-К “Ковальов і партнери»» додаткового гонорару за ухвалення судом рішення на користь клієнта (позивача) суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, беручи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати підтверджуються належними та допустимими доказами та враховуючи заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 20000,00 грн.
Таким чином, заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" про стягнення судових витрат у справі № 480/10821/24 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" (вул. Транспортна, 34, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 00686279) витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22.12.2025.
Суддя С.М. Глазько