з питань забезпечення позову
22 грудня 2025 року м. Рівне№460/20127/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
доДубровицької міської ради
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Дубровицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяви) від 19 лютого 2025 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення городництва, з подальшою передачею в оренду та зобов'язання розглянути по суті клопотання (заяву) від 19 лютого 2025 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення городництва, з подальшою передачею в оренду, та прийняти відповідне рішення.
Ухвалою від 04.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/20127/25. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
22.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Слісарчук Л.С. від 20.12.2025 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 5621885400:04:006:0386 та 5621885400:04:006:0387, які утворились в наслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5621885400:04:006:0167, яка розташована на території Рівненської області, Сарненського району, та шляхом заборони змінювати цільове призначення земельної ділянки та здійснювати її перетворення, поділ, об'єднання з іншими земельними ділянками, а також виставляти (приймати рішення) на земельні торги (аукціон), право оренди.
Заява ґрунтується на тому, що 17.11.2025 року відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5621885400:04:006:0167, на частину якої претендує ОСОБА_1 . Внаслідок поділу земельної ділянки, утворилось дві ділянки: 5621885400:04:006:0386 та 5621885400:04:006:0387. Рішенням Дубровицької міської ради №1998 від 09 жовтня 2025 року надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,0500 га шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5621885400:04:006:0167, зі зміною цільового призначення з (01.17) земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на (01.08) для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Селецького старостинського округу Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області. Сторона позивача вважає, що з огляду на припинення земельної ділянки, як предмету правовідносин, відповідач, таким чином уникне обов'язку виконання рішення суду у випадку прийняття такого на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд звертає увагу на те, що стороною позивача не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
На думку суду, мотиви, наведені стороною позивача у заяві, не є підставами для забезпечення позову, оскільки такі мотиви не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення по суті спору, а також про настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.
Водночас, суд зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову направлений на попередження настання у майбутньому певної події, як то передача бажаної для позивача земельної ділянки у власність або користування іншій особі, або іншим особам. Тобто сторона позивача фактично просить застосувати заходи забезпечення позову на майбутнє, що взагалі не узгоджується з принципами адміністративного судочинства.
Обраний стороною позивача спосіб забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок з кадастровим номером: 5621885400:04:006:0386 та 5621885400:04:006:0387, які утворились в наслідок поділу земельної ділянки з +кадастровим номером 5621885400:04:006:0167, та у вигляді заборони органу місцевого самоврядування змінювати її цільове призначення, здійснювати її перетворення, поділ, об'єднання з іншими земельними ділянками, а також виставляти (приймати рішення) на земельні торги (аукціон), право оренди, тобто розпоряджатися землями на відповідній території та реалізовувати надану законодавством компетенцію, взагалі не є ні адекватним, ні співмірним заходом.
Більше того, такий спосіб суперечитиме вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою не допускається забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, що випливають з рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Також на переконання суду заходи забезпечення, про які просить представник позивача не співвідносяться з предметом позову, позаяк навіть дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду, не гарантує заявнику подальше отримання такої ділянки в користування.
Що стосується ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності відповідача, то таких, очевидних, судом на даному етапі не встановлено.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 з мотивів, які наведені у заяві про забезпечення позову, немає, у зв'язку з чим у задоволені відповідної заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання розглянути по суті клопотання (заяву) від 19 лютого 2025 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення городництва, з подальшою передачею в оренду, та прийняти відповідне рішення, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко