22 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4352/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4352/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 06.07.2018 включно в сумі 18716,43 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.07.2018 включно у розмірі 18 716,43 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по день фактичної виплати цієї індексації.
Позивач наполягає на обставинах протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у виплаті не у повному обсязі індексації грошового забезпечення, право на яку гарантовано статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Вважає, що базовим місяцем для нарахування індексації за вказаний період є січень 2008 року. Крім того зазначає, що відповідач у неповному розмірі виплачував індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.07.2018, зокрема без урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою судді від 07.04.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України правом на подачу відзиву на позов не скористалася. До суду повернувся конверт, направлений на адресу: АДРЕСА_1 , з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
20.05.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про заміну первісного відповідача, в якому повідомив, що після відкриття провадження у справі йому стало відомо про те, що відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2020 №Д-321/10дск Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 31.03.2021 була розформована, а її правонаступником визначено Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (а.с. 61).
Ухвалою суду від 09.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про зміну первісного відповідача було задоволено, внаслідок чого замінено Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ).
Правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Натомість надіслав клопотання про витребування від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України доказів проходження позивачем військової служби у складі в/ч НОМЕР_2 та належним карток особового рахунку ОСОБА_1 за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 (а.с. 80-81).
Ухвалою суду від 26.06.2025 витребувано від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відомості щодо проходження ОСОБА_1 військової служби у складі в/ч НОМЕР_2 та копії карток особового рахунку ОСОБА_1 за період з 23.11.2016 по 06.07.2018 проходження ним служби у складі цієї Військової частини.
15.07.2025 до суду від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшла архівна довідка №179/1/7368 від 11.07.2025 (а.с. 87) та особові картки нарахування грошового забезпечення за 2016-2018 роки (а.с. 88-90).
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лубни Полтавської області, у період з 24.11.2016 по 06.07.2018 проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_2 , правонаступником прав і обов'язків якої є в/ч НОМЕР_1 .
Як видно з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/7368 від 11.07.2025 (а.с. 87) в наказі командира військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , по стройовій частині від 24.11.2016 №253 значиться: "3. Солдата ОСОБА_1 призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16.11.2016 №331-РС (по особовому складу) на посаду стрільця відділення супроводження взводу супроводження військових вантажів військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що з 24 листопада 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з максимальним посадовим окладом 5390 гривень на місяць, шпк "солдат".
Згідно з цією ж довідкою, в наказі командира військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , по стройовій частині від 06 липня 2018 року №150 значиться: "Вважати такими, що вибули: ...2.2 Солдата ОСОБА_1 , стрільця взводу супроводження військових вантажів роти охорони, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.07.2018 №50-РС (по особовому складу) в запас за підпунктом "й" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вважати таким, що справи та посаду здав 06 липня 2018 року і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік. Виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06 липня 2018 року, а з котлового забезпечення з обіду 07 липня 2018 року.
Позивач звертався до в/ч НОМЕР_2 із заявою щодо проведення виплат належних йому відповідно до законодавства, проте відповіді не отримав (а.с. 25-26).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 06.07.2018 включно в сумі 18716,43 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому також просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по день фактичної виплати цієї індексації.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
З приводу вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.07.2018, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з приписами частин 2 - 3 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 11 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці 2 цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
З наданих Галузевим державним архівом Міністерства оборони України особових карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки суд встановив, що індексація грошового забезпечення позивача не здійснювалася.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів, тоді як зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу у січні 2008 року такий місяць береться за базовий, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців, що набрала чинності з 01.01.2008.
Вищевказана Постанова діяла до дати набрання чинності постановою від 30.08.2017 №704 Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою з 01.03.2018 встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Тож розміри посадових окладів військовослужбовців у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 залишалися незмінними.
З огляду на це суд доходить висновку про те, що вимоги позивача стосовно індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року слід задовольнити.
З приводу вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.07.2018 в сумі 18 716,43 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, від 31.07.2024 у справі №200/4613/22, від 02.09.2024 у справі №280/4009/23, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи, факти, що підлягають встановленню, характер спірних правовідносин, матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Поняття "фіксованої" суми індексації ні Закон №1282-XII, ні Порядок №1078 не містять. Натомість цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття "фіксованої" суми індексації не згадується. З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 15.03.2018, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок про те, що нарахування і виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Беручи до уваги те, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року, як у місяці підвищення доходу позивача, відповідачу слід було вирішити питання чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, чи ні.
Разом з цим, з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 15.08.2024 у справі №620/7524/23, від 19.09.2024 у справі №380/10597/23 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час розгляду справи.
Тож для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 06.07.2018, розрахованої із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, враховуючи висновки суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз. 5 п. 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено вище, у такому випадку, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Зі змісту особових карток нарахування грошового забезпечення з грудня 2018 року по червень 2018 року суд встановив, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у загальній сумі 12802,14 грн, з яких: посадовий оклад - 530,00 грн, оклад за військовим званням - 30,00 грн, надбавка за вислугу років - 168,00 грн, 50% - 364,00 грн, премія - 3 831,90 грн, ЩОГВ - 2 954,34 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 4 923,90 грн.
У березні 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення у загальній сумі 8 271,34 грн, з яких: посадовий оклад - 2 640,00 грн; оклад за військове звання - 530,00 грн; надбавка за вислугу років - 951,00 грн; 50% - 412,10 грн, премія - 3 738,24 грн.
Разом з цим, оскільки у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру, відповідно до абзацу 5 пункту 5 Постанови №1078, cуд враховує лише складові грошового забезпечення позивача, які мають постійний характер, та не бере до уваги допомогу на оздоровлення, оскільки така носить тимчасовий характер.
Тож грошове забезпечення позивача склало:
- у лютому 2018 року: (12 802,14 грн - 4 923,90 грн допомоги на оздоровлення) = 7 878,24 грн;
- у березні 2018 року: 8 271,34 грн.
Отже, дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 393,10 грн.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін)
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 на величину приросту індексу споживчих цін, поділеного на 100.
Сума можливої індексації складає 4 463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100), яка є більшою за розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (393,10 грн), що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, у даному випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року складає 4 070,05 грн, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу (4 463,15 грн - 393,10 грн).
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, мала виплачуватися позивачеві у розмірі 4 070,05 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби 06.07.2018.
Суд враховує обставини того, що у цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22).
Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №500/8015/23.
Як зазначено вище, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці у березні 2018 року складає 4 070,05 грн, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу (4 463,15 грн - 393,10 грн).
Спірний період з 01.03.2018 по 06.07.2018 складає 4 місяці 5 днів.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 06.07.2018 включно, становить: 4 070,05 грн х 4 місяці + (4 070,05 грн / 31 день х 5 днів) = 205368,80 грн + 656,45 грн = 16 936,65 грн.
З урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 07.06.2018 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 070,15 грн в місяць в загальній сумі 16 936,65 грн за період з 01.03.2018 по 07.06.2018 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вирішуючи позов у частині вимог щодо компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 23.11.2016 по день фактичної виплати цієї індексації, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно зі ст. 6 Закону №2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України своєю постановою від 21.02.2001 №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159) відповідно до пункту 2 якого, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Відповідно до п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно з п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє суду сформулювати висновок про те, що умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність право на компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення мають обставини того чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли саме, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов'язується право на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
З урахуванням вищевикладеного суд констатує висновок про те, що умовами для виплати суми компенсації є факт порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі за рішенням суду), тоді як виплата компенсації втрати частини доходів має здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, від 21.08.2024 у справі №200/63/23.
Виплата індексації грошового забезпечення на виконання цього судового рішення з об'єктичних причин ще не здійснена, тож у спірних відносинах не настала обставина, з якою законодавець пов'язує виникнення у відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
За таких обставин позов у цій частині вимог суд визнає передчасними, у зв'язку з чим відсутні підстави для його задоволення у цій частині.
Відтак позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору у спорі про стягнення заробітної плати, інших судових витрат він не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/4352/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 28.02.2018 включно з установленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених сум індексації.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.06.2018 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 070,15 грн в місяць в загальній сумі 16 936,65 грн за період з 01.03.2018 по 07.06.2018 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун