22 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/11102/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.12.2024 №163750001141;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області провести ОСОБА_1 , починаючи з дати призначення пенсії за віком - 28.01.2018, перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 27.04.1992 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, з 05.02.2005 по 30.06.2015, з 07.10.2015 по 14.05.2020 на території російської федерації, та врахувавши заробітну плату у Публічному акціонерному товаристві "Букрос" на підставі довідки про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14, у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83, у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83/2, архівної довідки від 12.03.2018 №570, у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" м. Нягані Тюменьскої області російської федерації на підставі довідки про заробітну плату від 20.11.2020 №572 за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком - 28.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що йому з 28.01.2018 призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. У липні 2024 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за віком, а саме - врахування стажу роботи на території російської федерації після 01.01.1992, а також заробітної плати, отриманої за роботу на території російської федерації. Однак, відповідач, з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №440/10434/24, відмовив у проведенні перерахунку пенсії, чим порушив право ОСОБА_1 на належне соціальне забезпечення.
2. Позиція відповідача.
Представник ГУПФ України в Полтавській області у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 40-43/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 10.07.2024 щодо перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки форма наданої заяви та ксерокопії документів не відповідають Порядку №22-1.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 5/.
Позивачу з 28.01.2018 призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, як особі, яка працювала в районах Крайньої Півночі /а.с. 44 - зі звороту/.
10.07.2024 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про перерахунок пенсії /а.с. 7/, у якій просив здійснити з дати призначення пенсії за віком, 28.01.2018, перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 27.04.1992 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 на території російської федерації, та з врахуванням заробітної плати у Публічному акціонерному товаристві "Букрос" на підставі довідки про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14, у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83, у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83/2, архівної довідки від 12.03.2018 №570, у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" м. Нягані Тюменьскої області російської федерації на підставі довідки про заробітну плату від 20.11.2020 №572 за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком - 28.01.2018.
Листом від 06.08.2024 №14474-12457/М-02/8-1600/24 відповідач повідомив позивачу, що при призначенні пенсії до страхового стажу, що визначає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, було зараховано періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 24.09.1981 з 27.04.1992 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, з 05.02.2005 по 30.06.2015, з 07.10.2015 по 31.01.2018. Зазначені періоди роботи не враховані при обчисленні пенсії. Для обчислення пенсії зараховано період навчання з 01.09.1978 по 24.02.1982, період проходження військової служби з 04.05.1982 по 20.05.1985 та період роботи згідно записів трудової книжки з 12.09.1985 по 17.04.1992. На підставі заяви від 09.07.2020 проведено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати з 01.01.1986 по 31.12.1990 згідно архівної довідки від 22.06.2018 №285/01-11.2, виданої Комунальною організацією (установою, закладом) “Спільна архівна установа Полтавського району». 08.02.2023 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу і заробітної плати періодів роботи в районах Крайньої Півночі згідно із трудовою книжкою та архівних довідок про заробітну плату від 29.01.2018 №83, №83/2, від 12.03.2018 №570, виданих ТОВ “Інтернафтогазсервіс» за періоди роботи з 01.01.1995 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, довідки від 20.11.2020 №572, виданої ТОВ “КНГ-СЕРВІС» за періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2015. Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в м. Києві та перевірено ГУПФ України у Львівській області За результатами розгляду прийнято рішення від 13.02.2023 про відмову в проведенні перерахунку у зв'язку з припиненням російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому, періоди роботи на території ррфср зараховуються до страхового стажу по 31.12.1991. Враховуючи вищевикладене, для проведення перерахунку пенсії із врахуванням до стажу та заробітку періодів роботи згідно наданих довідок, підстави відсутні.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №440/10434/24 визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 (вх.№12457/М-1600-24) у встановленому законодавством порядку та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду; зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 вх. №12457/М-1600-24 про перерахунок пенсії, із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правових висновків суду /а.с. 26-30/.
Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 17.12.2024 №163750001141 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки форма наданої заяви та ксерокопії документів не відповідають Порядку №22-1 /а.с. 46/.
Зазначене рішення отримане позивачем 17.07.2025 /а.с. 8 - зі звороту, а.с. 9/.
Позивач не погодився з рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 17.12.2024 №163750001141, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписи частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням стажу роботи та заробітної плати на території російської федерації після 01.01.1992.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії на підставі заяви від 10.07.2024, виходив з того, що форма наданої заяви та ксерокопії документів не відповідають Порядку №22-1.
Однак, суд зауважує, що питання відповідності форми заяви позивача про перерахунок пенсії вимогам Порядку №22-1 вже було предметом розгляду у справі №440/10434/24, за результатами розгляду якої суд у рішенні від 23.10.2024 зазначив, що зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника, містить всю необхідну інформацію.
Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних відносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі №537/3480/17, від 26.02.2020 у справі №541/543/17-а, від 16.12.2021 у справі №500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі №520/5045/2020.
Крім того, у постанові від 23.09.2024 у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України "Про звернення громадян", наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
Верховний Суд у згаданій справі також зауважив, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку Суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.
Таким чином, усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об'єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.
Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 22.07.2025 у справі №580/710/24 зазначив, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком №22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.
За обставин справи, що розглядається, зміст заяви ОСОБА_1 у повній мірі давав можливість встановити суть прохання заявника щодо проведення перерахунку його пенсії за віком з дати призначення 28.01.2018, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 27.04.1992 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 на території російської федерації, та з врахуванням заробітної плати у Публічному акціонерному товаристві "Букрос" на підставі довідки про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14, у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83, у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс" на підставі архівної довідки від 29.01.2018 №83/2, архівної довідки від 12.03.2018 №570, у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" м. Нягані Тюменьскої області російської федерації на підставі довідки про заробітну плату від 20.11.2020 №572 за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком - 28.01.2018 /а.с. 7/.
А тому, той факт, що згадана заява не відповідала формі, визначеній Порядком №22-1, не є підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Полтавській області від 17.12.2024 №163750001141, яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Визначаючись щодо наявності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, суд враховує такі обставини.
Суд зазначає, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць співдружності незалежних держав і держав, що входили до складу срср або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць співдружності без легалізації.
Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, зокрема пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць співдружності незалежних держав і держав, що входили до складу срср або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць співдружності без легалізації.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу періоду роботи на території російської федерації відповідач послався на припинення участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць згаданої Угоди до 01.01.2023, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні.
Суд враховує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
У матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявна копія трудової книжки від 24.09.1981 серії НОМЕР_2 , у якій в послідовному порядку наявні записи про роботу позивача на території російської федерації з 27.04.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 /а.с. 57-62, у т.ч. зі звороту/.
Суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 зазначив, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів; надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Крім того, Верховний Суд у вищезгаданій постанові сформував такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Отож періоди роботи позивача на території російської федерації з 27.04.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 мали бути зараховані до його стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 24.09.1981.
Суд також враховує, що позивач разом із заявою про перерахунок пенсії надав пенсійному органу довідки про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14 у Публічному акціонерному товаристві "Букрос" /а.с. 16, 17/, а також архівні довідки архівного відділу адміністрації міста Нягань від 29.01.2018 №83 про заробітну плату у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія" /а.с. 47-48/, від 29.01.2018 №83/2 та від 12.03.2018 №570 про заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс" /а.с. 39-40, 41-42/, довідку від 20.11.2020 №572 про заробітну плату для обчислення пенсії у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" /а.с. 49/.
У силу статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом від 10.11.1994 №240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
01.12.2022 прийнято Закон України №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.
Після зупинення дії Конвенції виникла ситуація, коли громадяни України, які мали документи, видані на території, зокрема, російської федерації, з метою проставлення на таких документах апостилю мали б їхати на територію держави-агресора.
Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території російської федерації, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України про продовження дії воєнного стану в Україні та на час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Станом на 24.02.2022 документ, виданий на території російської федерації, приймався на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом від 01.12.2022 №2783-IX.
Як наслідок, трудова книжка серії НОМЕР_2 та довідки про заробітну плату на території російської федерації, надані позивачем разом із заявою від 10.07.2024 про перерахунок пенсії, підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
Лист Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 не є нормативно-правовим актом, а тому не може урегульовувати порядок призначення пенсії.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Абзацом другим підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Суд враховує, що надані позивачем разом із заявою від 10.07.2024 про перерахунок пенсії довідки (у т.ч. архівні) про заробітну плату, отриману за роботу на території російської федерації, містять інформацію про те, що їх видано на підставі відомостей особових рахунків про виплату заробітної плати, із сум зарплати проведено утримання страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного законодавства від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного законодавства, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно пунктів 1, 2 Указу Президента України від 07.11.1992 №549/92 "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12.11.1992 припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.
З моменту припинення функціонування рубля в грошовому обігу на території України та запровадження національної валюти, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Тобто, заробітна плата, вказана в російських рублях повинна бути переведена по курсу української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії, тобто станом на 28.01.2018.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №211/1910/17 (2-а/211/16/18).
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи на території російської федерації з 27.04.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020, а також заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14 у Публічному акціонерному товаристві "Букрос", архівних довідках архівного відділу адміністрації міста Нягань від 29.01.2018 №83 про заробітну плату у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія", від 29.01.2018 №83/2 та від 12.03.2018 №570 про заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", довідці від 20.11.2020 №572 про заробітну плату для обчислення пенсії у ТОВ "КНГ-СЕРВІС", за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком - 28.01.2018.
Щодо дати, з якої має бути проведений перерахунок пенсії позивача, суд, враховуючи наведені вище приписи частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, констатує, що такий перерахунок має бути проведений з 01.07.2024, оскільки пенсія за віком позивачу призначена з 28.01.2018, а із заявою про перерахунок пенсії він звернувся до пенсійного органу 10.07.2024.
Підстав для перерахунку пенсії позивача з дати її призначення немає, оскільки заява про перерахунок пенсії подана за межами тримісячного строку, передбаченого пунктом 1.8 Порядку №22-1.
Суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, зауважує, що невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для перерахунку особі пенсії за віком, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
Крім того, суд враховує попередню поведінку відповідача, зокрема неврахування ним висновків Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/10434/24 щодо форми заяви про перерахунок пенсії, а також припинення дії Угоди від 13.03.1992.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає належним та ефективним способом захисту прав позивача зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 27.04.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 на підставі записів у трудовій книжці від 24.09.1981 серії НОМЕР_2 , з урахуванням заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14 у Публічному акціонерному товаристві "Букрос", архівних довідок архівного відділу адміністрації міста Нягань від 29.01.2018 №83 про заробітну плату у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія", від 29.01.2018 №83/2 та від 12.03.2018 №570 про заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", довідки від 20.11.2020 №572 про заробітну плату для обчислення пенсії у ТОВ "КНГ-СЕРВІС", за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком (28.01.2018), а також провести виплату за вирахуванням фактично сплачених сум.
Обраний у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 31, 32/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.12.2024 №163750001141.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 27.04.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 31.03.1999, з 01.04.1999 по 28.11.2003, з 02.02.2004 по 31.12.2004, 05.02.2005 по 30.06.2015, 07.10.2015 по 14.05.2020 на підставі записів у трудовій книжці від 24.09.1981 серії НОМЕР_2 , з урахуванням заробітної плати на підставі довідок про заробітну плату від 31.01.2019 №13, від 31.01.2019 №14 у Публічному акціонерному товаристві "Букрос", архівних довідок архівного відділу адміністрації міста Нягань від 29.01.2018 №83 про заробітну плату у Закритому акціонерному товаристві "Бурова інтернаціональна компанія", від 29.01.2018 №83/2 та від 12.03.2018 №570 про заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", довідки від 20.11.2020 №572 про заробітну плату для обчислення пенсії у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС", за курсом НБУ російського рубля до гривні на день призначення пенсії за віком (28.01.2018), а також провести виплату за вирахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА