22 грудня 2025 рокусправа № 380/22335/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На момент звільнення зі служби з органів виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, вислуга років позивача складала в календарному обчисленні 19 років 10 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 26 років 00 місяців 13 днів. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/6816/22 відповідач провів перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум. Позивач 01.05.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги 24 роки і більше. Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 17.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу було надіслано в його електронний кабінет 11.11.2025 о 17:05, а копію ухвали від 17.11.2025 було надіслано 19.11.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно із витягом з наказу Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» Міністерства юстиції України від 13.12.2018 №95 о/с майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника оперативного відділу з 13 грудня 2018 звільнено зі служби за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 21 день, у пільговому обчисленні: 26 років 00 місяців 13 днів.
Після звільнення зі служби позивачеві з 14.12.2018 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 40% сум грошового забезпечення. Зазначене не заперечується сторонами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №380/6816/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №380/6816/22 - скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 20.10.2021 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведення ОСОБА_1 з 14.12.2018 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, з урахуванням виплачених сум за період з 14.12.2018 по 19.10.2021 - залишено без розгляду. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №380/6816/22 - залишено без змін.
03.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.10.2025 №4/25 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років. Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту “а» статті 12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж», “з» статті І2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Згідно з поданням про призначення пенсії, від 12.02.2019 № 962, витягом з наказу від 13.12.2018 № 95 о/с, вислуга років, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника оперативного відділу станом на 13.12.2018 у календарному обчисленні складає 19 років 10 місяців 21 день. Як вбачається з вищенаведеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту “а» статті 12 Закону № 2262 відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, Національному антикорупційному бюро, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, начальницьким складом Національного антикорупційного бюро за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджених відповідно центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, та Національним антикорупційним бюро.
На час звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (13.12.2018) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років. На момент звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років 19 років 10 місяців 21 день, у пільговому обчисленні: 26 років 00 місяців 13 днів.
Разом з тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.»
Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за два місяці - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції; один місяць служби за півтора місяця - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції; один місяць служби за сорок днів - у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, особам, які проходили службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього службовця органів виконання кримінальних покарань права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.
Таким чином, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Також Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов'язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.
У зазначеній постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
Суд вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка розглядається, та зазначає, що позивач як особа, яка звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, після набрання чинності Постановою № 119, права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII із зарахування вислуги років в пільговому обчисленні не має.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №360/2102/22, від 14.05.2025 у справі №120/10332/23 та від 30.06.2025 у справі №380/10666/24.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач одразу після звільнення зі служби у 2018 році не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органів виконання кримінальних покарань із заявою про оформлення подання та необхідних документів та їх направлення до пенсійного органу з метою призначення пенсії за вислугу років. Отже необхідно констатувати, що не настав юридичний факт, з яким закон пов'язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі норм Порядку №393 в редакції до внесення змін Порядком №119. Суд наголошує, що наявність в особи певного права не означає його автоматичної реалізації. У позивача в 2018 році, при звільненні з органів виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, було право на призначення пенсії (на підставі чинного тоді законодавства), натомість він його не реалізував шляхом вчинення визначених законодавством дій. Він вирішив реалізувати своє право на призначення пенсії через більш ніж 7 років з моменту виникнення такого права шляхом звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. На цей час законодавство зазнало певних змін і вже по-іншому врегульовує питання обрахунку вислуги років.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 24 календарних років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Щодо доводів представника позивача про те, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №380/6816/22 позивачеві було проведено перерахунок та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років, що становить 26 (двадцять шість) років 00 (нуль) місяців 13 (тринадцять) днів, то суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Системне тлумачення вказаної норми дозволяє дійти висновку, що преюдиційними можуть бути, за визначених у КАС України умов, саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Водночас, преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17.
Таким чином, покликання представника позивача на висновки судів, висловлені у справі №380/6816/22 не є обґрунтованими, оскільки такі стосуються саме наданої судом оцінки обставин наведеної справи та доказів, які суд досліджував в межах її розгляду, на що не поширюється принцип преюдиційності, як вже зазначалось судом. Отже, вказані доводи позивача суд також відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна