22 грудня 2025 рокусправа № 380/20740/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (місцезнаходження: 04120, м. Київ, пров. Балтійський, 20; ЄДРПОУ: 42572312) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДМСУ №UA209000/2025/000418/2 від 26.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТОВ «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «CAS AUTO LLC», Сполучені Штати Америки, зовнішньоекономічний контракт №11/04-23-1 від 11.04.2023, відповідно до предмету якого, Продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар (транспортні засоби, що були у використанні та нові та приладдя до них, зазначені в додатках до цього Контракту), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах та у строки, передбачені цим контрактом та будь-якими його додатками. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 11.09.2025 №INV48139, позивач придбав у продавця товар (вантажний автомобіль) загальною вартістю 16 085,00 євро, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №25UA209180074755U0. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
05.11.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що обов'язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, слугувало те, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, в тому числі неподання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України. В той же час, ч. 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. У разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного оформлення повинна подаватись калькуляція транспортних витрат. Оскільки довідка транспортних витрат видана самим же імпортером, то в даному випадку доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, а калькуляція транспортних витрат до митного оформлення не подавалася. З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів, митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
06.11.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що подання калькуляції транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту є одним із можливих варіантів підтвердження понесених транспортних витрат.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (04120, м. Київ, пров. Балтійський, 20; ЄДРПОУ: 42572312), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Між «CAS AUTO LLC» (штат Флорида, США), в особі директора Thireshin Rama (продавець) та TзOB «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», в особі директора ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №11/04-23-1 від 11.04.2023, відповідно до п. 2.1 якого, Покупець купує Товар у кількості, зазначені у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку №1 до цього Контракту, згідно з яким Продавець зобов'язується продати товар з цінами, зазначеними у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку №1 до цього Контракту.
Згідно із пунктом 2.3 Контракту, постачання Товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2020, що передбачені у Специфікації, з урахуванням положень цього Контракту.
Згідно із пунктом 2.5 Контракту, Продавець може надавати Покупцю допоміжні послуги із транспортування, в. т.ч. організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, компонування партій, видачу й одержування транспортної, супроводжувальної документації та накладних. Вартість послуг узгоджується Сторонами в окремій Специфікації на поставку.
На виконання вимог договору №11/04-23-1 від 11.04.2023 позивач придбав у продавця товар згідно із специфікацією рахунку-фактури (Інвойсу) №INV48139 від 11.09.2025. З метою митного оформлення вказаного товару 24.09.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180074755U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 - Вантажний автомобіль, новий, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: EXPERT, рік випуску-2023, модельний рік-2024, №кузова: НОМЕР_1 , двигун-електричний, ємність батареї-75 kwH, повна маса-2858кг, в/п-1008кг, категорія N1, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-3. Виготовлений не на базі легкового автомобіля. Країна походження: Франція (FR).
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180074755U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) №INV48139 від 11.09.2025; сертифікат про походження товару №RZ001466 від 27.11.2024; платіжний документ про вартість товару від 10.09.2025; довідку про вартість перевезення товару №23/09-03 від 23.09.2025; зовнішньоекономічний контракт №11/04-23-1 від 11.04.2023 з доповненням №1 від 11.04.2023; фото від 24.09.2025; копію митної декларації країни відправлення №25BE000000942914J7.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI необхідне подання документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення; Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також зазначив, що більше надати документів немає змоги.
Однак, 26.09.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000418/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами опрацювання встановлено наступне: - Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №11/04-23-1 від 11.04.2023, укладеного між ТОВ "Мотор Девелопмент Груп" та Компанією «CAS Auto, LLC». Пунктом 2.1. передбачено, що Покупець купує Товар у кількості, зазначеній у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку №1 до цього Контракту, згідно з яким Продавець зобов'язується продати товар за цінами, зазначеними у Специфікаціях, що оформлюються за формою, передбаченою у Додатку №1 до цього Контракту. До митного оформлення надано Специфікацію №EST10986 від 31.07.2025, яка не стосується даної поставки, оскільки містить відомості про інший транспортний засіб, ніж той, що заявлений у графі 31 МД. Таким чином, відсутній первинний документ, який підтверджує заявлений рівень митної вартості оцінюваного товару. - Згідно з пунктом б, ч.1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано. - Відповідно до заявлених декларантом умов поставки EXW BE Antwerp, покупець несе всі витрати та ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише Довідку транспортних витрат №23/09-02 від 23.09.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, у разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного оформлення повинна подаватись калькуляція транспортних витрат. Оскільки довідка транспортних витрат видана самим же імпортером, то в даному випадку доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, а калькуляція транспортних витрат до митного оформлення не подавалася. Таким чином, вказана довідка не є калькуляцією транспортних витрат, яка передбачена вищевказаними Правилами №599. Окрім цього, проаналізувавши її зміст, вона не містить усіх відомостей, передбачених Правилами №599, зокрема, протяжності у кілометрах відстані перевезення, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що у свою чергу не підтверджує вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, і митну вартість товару. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом не надано жодних документів, які б усували вищезазначені невідповідності Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA100160047633U7 від 16.09.2025, де митна вартість визнана митним органом на рівні 21 000,00 ЄВРО. У зв'язку із однотипними умовами поставки та специфічним товаром коригування по таких критеріях не здійснювалося.».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001259. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2025 №UA209000/2025/000418/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209180075841U0, та 26.09.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
Позивач звернувся до відповідача у порядку частини 8 статті 55 МК України із заявою про подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, до якої долучив специфікацію № EST11209 від 09.09.2025. За наслідками розгляду заяви позивача відповідач надав відповідь від 15.10.2025 №7.4-2/15-02/13/25907, у якій повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом статті 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №INV48139 від 11.09.2025; сертифікат про походження товару №RZ001466 від 27.11.2024; платіжний документ про вартість товару від 10.09.2025; довідку про вартість перевезення товару №23/09-03 від 23.09.2025; зовнішньоекономічний контракт №11/04-23-1 від 11.04.2023 з доповненням №1 від 11.04.2023; фото від 24.09.2025; копію митної декларації країни відправлення №25BE000000942914J7.
Суд враховує, що частина третя статті 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.
Відповідачем зазначено, що відповідно до заявлених декларантом умов поставки EXW BE Antwerp, покупець несе всі витрати та ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише Довідку транспортних витрат №23/09-02 від 23.09.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, у разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного оформлення повинна подаватись калькуляція транспортних витрат. Оскільки довідка транспортних витрат видана самим же імпортером, то в даному випадку доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, а калькуляція транспортних витрат до митного оформлення не подавалася. Таким чином, вказана довідка не є калькуляцією транспортних витрат, яка передбачена вищевказаними Правилами №599. Окрім цього, проаналізувавши її зміст, вона не містить усіх відомостей, передбачених Правилами №599, зокрема, протяжності у кілометрах відстані перевезення, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що у свою чергу не підтверджує вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, і митну вартість товару.
Відповідно до підпункту шостого частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
За змістом пункту другого частини одинадцятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.
Судом встановлено з митної декларації, рахунку-фактури та інших товаросупровідних документів, що поставка товару відбувалась на умовах EXW Antwerp, Belgium.
За змістом умов постачання EXW правил Інкотермс від 16.09.2010 «Ex Works» або («Франко завод (…назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, оплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.
Отже, згідно з вказаними умовами поставки товару, на продавця покладається мінімальний обсяг обов'язків щодо постачання товару, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Таким чином, усі витрати, пов'язані з навантаженням/розвантаженням товару, перевезення товару зі складів продавця до місця призначення, проходженням митних процедур як у країні відправлення, так і країні призначення тощо несе покупець.
На підтвердження факту понесення транспортних витрат позивач подав до митного оформлення довідку про вартість перевезення від 23.09.2025 №23/09-03, з якої вбачається, що вартість перевезення автомобіля марки Peugeot модель E-Expert, vin: НОМЕР_1 за маршрутом Antwerp (BE) - м. Шегині (UA) в тому числі навантаження складають - 400 EURO. Отже, вказана довідка містить лише відомості про понесені транспортні витрати з Бельгії до України. Разом з цим, як встановлено судом з матеріалів справи, місцезнаходженням продавця за договором №11/04-23-1 від 11.04.2023 є штат Флорида, США (7900 NW 154 St., Suite 200 Miami Lakes, FL 33016). При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості та документи щодо транспортування товару з США до Бельгії, в той час як згідно умов поставки EXW витрати, у тому числі пов'язані із транспортуванням товару, покладаються на покупця за договором, а тому підлягають включенню до митної вартості товару, а тому повинні бути підтверджені документально під час митного оформлення товару. Водночас документи про весь шлях транспортування товару до позивача від продавця до митного оформлення не подавались, а відтак суд приходить до висновку, що митна вартість була обчислена неточно в частині врахування до її складу зазначених витрат.
Суд враховує, що згідно із пунктом 2.5 Контракту, Продавець може надавати Покупцю допоміжні послуги із транспортування, в. т.ч. організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, компонування партій, видачу й одержування транспортної, супроводжувальної документації та накладних. Вартість послуг узгоджується Сторонами в окремій Специфікації на поставку. Проте ні у специфікації, що подавалась до митного оформлення, ні у специфікації, яка подавалась до митних органів після завершення митного оформлення товару в порядку частини 8 статті 55 МК України, не містяться відомості про надання продавцем покупцеві будь-яких послуг, пов'язаних із транспортуванням товару.
Суд також зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Отже, у разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного декларування повинна подаватись калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Як встановлено з матеріалів справи, до митного декларування позивачем подано довідку про вартість перевезення від 23.09.2025 №23/09-03, з якої вбачається, що вартість перевезення автомобіля марки Peugeot модель E-Expert, vin: НОМЕР_1 за маршрутом Antwerp (BE) - м. Шегині (UA) в тому числі навантаження складають - 400 EURO. При цьому, вказана довідка видана самим же позивачем, оскільки за його доводами доставка товару здійснювалася власними силами.
Однак, вказана довідка не є калькуляцією транспортних витрат, яка передбачена вищевказаними Правилами №599. Окрім цього, проаналізувавши її зміст, суд погоджується з доводами відповідача, що така і не містить усіх відомостей, передбачених Правилами №599, зокрема, протяжність у кілометрах відстані перевезення, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що із врахуванням положень ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, вказана довідка про транспортні витрати не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19.
Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої пункту шостого частини десятої статті 58 МК України.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до переконання, що декларантом позивача не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, що передбачена пунктом шостим частини десятої статті 58 МК України.
За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов'язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.
Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв'язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Таким чином, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.
Митним органом проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
У зв'язку з неможливістю застосування для коригування митної вартості методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №25UA100160047633U7 від 16.09.2025, де митна вартість визнана митним органом на рівні 21 000,00 євро. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).
Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (місцезнаходження: 04120, м. Київ, пров. Балтійський, 20; ЄДРПОУ: 42572312) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна