Іменем України
22 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2047/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в її інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ІІ відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року, періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року та періоди роботи з 2 січня 1991 року до 31 грудня 1991 року, з 1 січня 1992 року до 1 березня 1993 року, з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року, з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року, з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22 травня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року та періоди роботи з 2 січня 1991 року до 31 грудня 1991 року, з 1 січня 1992 року до 1 березня 1993 року, з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року, з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року, з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22 травня 2025 року.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 20 серпня 2025 року позивач засобами вебпорталу Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), починаючи з 22 травня 2025 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до наданих до заяви документів та даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб, загальний стаж позивача складає 29 років 11 місяців 13 днів.
При розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії не зараховано до страхового стажу періоди:
1) навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року у Московському ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва (5 років 5 місяців 13 днів) за дипломом від 13 лютого 1988 року серії НОМЕР_1 , підлягає уточненню довідкою форма навчання, оскільки перевищує термін навчання 5 років;
2) з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року - догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за копією з електронного актового запису про народження порталу «Дія» у зв'язку з недолученням сканованої копії з оригіналу документа про народження;
3) роботи за записами трудової книжки від 2 червня 1988 року серії НОМЕР_2 , а саме:
- у Республіці Узбекистан з 2 січня 1991 року до 31 грудня 1991 року у зв'язку з недолученням документів про підтвердження нездійснення іншою державою (Республікою Узбекистан) пенсійних виплат; для визначення права на призначення пенсії з 1 січня 1992 року до 1 березня 1993 року у зв'язку з недолученням підтвердних документів, передбачених Порядком № 562/2;
- з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року у ТОВ ВКК «Нивки» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою та перевірці);
- з 1 січня 2002 року по 5 липня 2002 року у ПП «Кларіод» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду;
- з 1 жовтня 2002 року по 16 грудня 2002 року у ТОВ «Меркурій і К» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою та перевірці).
Представник позивача зазначає, що позивач не погоджується з таким розрахунком стажу роботи позивача.
З наведеного слідує, що зазначений ІІ відповідачем в оскаржуваному рішенні розрахунок стажу не відповідає фактично наявному стажу роботи за документами, які надавались відповідачу (трудовій книжці), внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнали, про що 30 жовтня 2025 року та 6 листопада 2025 року за вхідними реєстраційними №№ 20576/2025, 20944/2025 подали відзиви на позовну заяву від 29 жовтня 2025 року № 2600-0803-8/189517 та від 6 листопада 2025 року № 1200-0803-8/34951 відповідно, в яких у задоволенні позовних вимог просять відмовити.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі зазначили, що питання призначення пенсій громадянам, які проживали / працювали на території держав учасниць Співдружності незалежних держав було врегульовано Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода).
У зв'язку з припиненням з 19 червня 2023 року дії для України Угоди обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України.
У частині першій статті 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Згідно із частиною третьою статті 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» відповідно до частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок № 562/2).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 562/1 у разі, коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, до появи можливості здійснення такого обміну / отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Порядком № 562/2 визначено механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі (за наявності) для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 Закону.
Пунктом 3 Порядку № 562/2 визначено, що особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи. Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За даними ІКІС ПФУ підсистема «Призначення та виплати пенсій» ОСОБА_1 23 липня 2025 року вперше через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву № 11097 про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду документів, долучених до заяви від 23 липня 2025 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області винесено рішення від 31 липня 2025 року № 262940023152 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
20 серпня 2025 року позивач повторно звернулась через вебпортал із заявою про призначення пенсії за віком у віці 60 років 2 місяці 29 днів.
За даними електронної пенсійної справи для обчислення страхового стажу позивач додала: трудову книжку серія НОМЕР_2 від 2 червня 1988 року; диплом серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1988 року про період навчання у Московському ордена Леніна Трудового Червоного Прапора хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Мендєєлєва; свідоцтво про народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 від 18 січня 2007 року; цифрову копію актового запису про народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3 , сформовану засобами порталу «Дія».
Заяву відпрацьовано за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення від 28 серпня 2025 року № 262940023152 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Згідно із наданими документами та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 11 місяців 17 днів (стаж враховано до 31 липня 2025 року).
До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано такі періоди роботи трудової діяльності:
- навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року на підставі диплому серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1988 року, оскільки строк навчання перевищує 5 років, інформація про форму навчання у дипломі відсутня;
- за записами трудової книжки:
період роботи в Республіці Узбекистан з 2 січня 1991 року до 31 грудня 1991 року, оскільки заявницею не долучені документи про підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за цей період; з 1 січня 1992 року до 1 березня 1993 року (для визначення права на призначення пенсії) у зв'язку із недолученням підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Порядку № 562/2;
періоди роботи з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року у ТОВ ВКК «Нивки»; з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року у ПП «Кларіод»; з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року у ТОВ Меркурій і К» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб (довідка ОК-5) інформації про роботу у зазначені періоди.
Крім того, долучена заява від 20 серпня 2025 року про неотримання пенсійних виплат від інших держав колишньої республіки СРСР не містить підпису заявниці.
З урахуванням викладеного, відповідачі просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Також, ІІ відповідач заперечив щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу, зазначивши, що заявлена сума не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 20 серпня 2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки за наданими документами страховий стаж позивача складає 29 років 11 місяців 13 днів. До загального страхового стажу не зараховано періоди:
1) навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року у Московському ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва (5 років 5 місяців 13 днів) за дипломом від 13 лютого 1988 року серії НОМЕР_1 , оскільки період перевищує термін навчання 5 років та підлягає уточненню довідкою форма навчання;
2) догляду з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за копією з електронного актового запису про народження порталу «Дія» у зв'язку із недолученням сканованої копії з оригіналу документа про народження;
3) роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 2 червня 1988 року, а саме:
в Республіці Узбекистан з 2 січня 1991 року до 31 грудня 1991 року у зв'язку із недолученням документів про підтвердження нездійснення іншою державою (Республікою Узбекистан) пенсійних виплат; для визначення права на призначення пенсії з 1 січня 1992 року до 1 березня 1993 року у зв'язку з недолученням підтвердних документів, передбачених Порядком № 562/2;
з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року у ТОВ ВКК «Нивки» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою та перевірці);
з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року у ПП «Кларіод» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року у ТОВ «Меркурій і К» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про роботу (підлягає уточненню довідкою та перевірці).
Згідно із розрахунком стажу позивача за формою РС-право станом на 20 серпня 2025 року ІІ відповідачем до загального страхового стажу позивача зараховано такі періоди:
з 26 травня 1988 року до 1 серпня 1988 року (0 років 2 місяці 6 днів);
з 2 серпня 1988 року до 1 лютого 1990 року (1 рік 6 місяців 0 днів);
з 2 лютого 1990 року до 4 вересня 1990 року (0 років 7 місяців 3 дні);
з 1 січня 1995 року до 9 серпня 2000 року (5 років 7 місяців 9 днів);
з 1 січня 2001 року до 31 березня 2001 року (0 років 3 місяці 0 днів);
з 26 липня 2001 року до 31 грудня 2001 року (0 років 5 місяців 6 днів);
з 1 січня 2003 року до 16 вересня 2003 року (0 років 8 місяців 16 днів);
з 10 березня 2004 року до 11 травня 2004 року (0 років 2 місяці 12 днів);
з 23 липня 2004 року до 31 грудня 2004 року (0 років 6 місяців 0 днів);
з 1 липня 2005 року до 31 січня 2006 року (0 років 5 місяців 25 днів);
з 1 лютого 2006 року до 30 вересня 2006 року (0 років 8 місяців 0 днів);
з 1 жовтня 2006 року до 31 грудня 2006 року (0 років 3 місяці 0 днів) період догляду за пенсіонером;
з 1 січня 2007 року до 31 березня 2007 року (0 років 2 місяці 26 днів);
з 1 квітня 2007 року до 30 листопада 2009 року (2 років 8 місяців 0 днів);
з 1 грудня 2009 року до 30 вересня 2014 року (4 роки 10 місяців 0 днів);
з 1 жовтня 2014 року до 31 серпня 2015 року (0 років 11 місяців 0 днів);
з 1 вересня 2015 року до 31 липня 2025 року (9 років 11 місяців 0 днів);
всього зарахований ІІ відповідачем страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 13 днів.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом'янський район) від 28 серпня 2025 року № 262940023152 про призначення пенсії позивач станом на 20 серпня 2025 року не має права на призначення пенсії за віком.
Отже, у межах спірних правовідносин до страхового стажу позивача не зараховано період навчання у Московському ордеру Леніна і ордену Трудового Червоного Знамені хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року, період роботи у середній школі № 5 ім. Чернишевського Чиназського району Ташкентської області Республіки Узбекистан з 2 січня 1991 року до 1 березня 1993 року на посаді вчительки хімії, період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки» з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року на посаді менеджера, період роботи у Приватному підприємстві «Кларіод» з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року на посаді директора, період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Меркурій і К» з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року на посаді головного бухгалтера.
Згідно із дипломом серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1988 року ОСОБА_3 у 1982 році поступила до Московського ордеру Леніна і ордену Трудового Червоного Знамені хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва та у 1988 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю технологія електрохімічних виробництв. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 13 лютого 1988 року ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію інженера хіміка-технолога.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 29 квітня 1990 року укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 29 квітня 1990 року зроблено запис за № 1831; після укладення шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .
Відповідно до записів у трудовій книжці від 2 червня 1988 року (дата заповнення) серії НОМЕР_2 у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 працювала:
з 2 січня 1991 року до 1 березня 1993 року у середній школі № 5 ім. Чернишевського Чиназського району Ташкентської області Республіки Узбекистан на посаді вчительки хімії;
з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки» на посаді менеджера;
з 26 липня 2001 року до 5 липня 2002 року у Приватному підприємстві «Кларіод» на посаді директора (не зарахований період з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року);
з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Меркурій і К» на посаді головного бухгалтера.
Також у трудовій книжці від 2 червня 1988 року серії НОМЕР_2 наявний запис за № 1, відповідно до якого позивач у період з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року навчалась у МХТІ, підстава внесення запису до трудової книжки - диплом серії НОМЕР_1 .
Згідно із актовим записом про народження, наявним у додатку «Дія» та сформованим на запит ОСОБА_2 , ідентифікатор запиту - НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , стать - чоловіча, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , місце народження - Україна, м. Київ; інформація про батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інформація про матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; номер актового запису про народження - 253, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис - Відділ реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, дата складання - 28 січня 1992 року; видані свідоцтва: свідоцтво серії НОМЕР_8 , дата видачі - 28 січня 1992 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У абзаці першому частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абзаців другого, десятого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Оскільки 60 років позивачу виповнилося 21 травня 2025 року, необхідний страховий стаж для призначення їй пенсії за віком має складати не менше 32 років.
Тобто для призначення пенсії позивачу необхідно дотримання таких умов: досягнення віку 60 років (на час звернення позивачу виповнилось 60 років 3 місяці) та наявність страхового стажу не менше 32 років.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абзац третій частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом дев'ятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
У абзаці першому частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктами «а», «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої статті 27 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV:
призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом;
звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи;
порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої, абзац перший частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) (тут і надалі посилання на норми Порядку № 22-1 наводяться в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії), заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абзац другий пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу третього пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
За правилами пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п'ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (абзац четвертий пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
За приписами абзацу сьомого пункту 1.8 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У абзаці першому підпункту 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з абзацами першим, другим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 1 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків (абзац дванадцятий підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1).
За приписами пункту 2.10 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Згідно з абзацом третім пункту 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (абзац другий пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, п'ятого-шостого, восьмого-дев'ятого, дванадцятого пункту 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абзац чотирнадцятий пункту 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (абзаци другий-четвертий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).
У разі якщо відомості про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяць, що передує місяцю подання особою заяви про призначення, переведення з одного виду пенсії на інший, перерахунок пенсії згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 42 Закону або досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону,- у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи), надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення особи відповідно за призначенням, переведенням з одного виду пенсії на інший, перерахунком пенсії або у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи) - досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, орган, що призначає пенсію, протягом місяця з дня надходження цих відомостей, переглядає прийняте рішення. При цьому, якщо за результатами перегляду рішення про призначення пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі здійснюється з місяця, наступного за місяцем надходження відомостей. Рішення про перерахунок пенсії переглядається на найбільш вигідних умовах відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 42 Закону (абзац сьомий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
У абзаці першому пункту 4.10 Порядку № 22-1 регламентовано, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 22-1 слідує, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення/перерахунок пенсії) разом з поданими документами зобов'язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії. При цьому, при поданні особою заяви в паперовій формі перелік документів, які необхідно подати додатково, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. У разі подання заяви в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у тримісячний строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії (перегляд розміру пенсії з дати її призначення).
Також з норм Порядку № 22-1 слідує, що з 30 березня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсії будь-яким територіальним органом Пенсійного фонду України, обраним за принципом випадковості, в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У спірних відносинах заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637 в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
У абзаці першому пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Страховий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637, а страховий стаж, набутий після 1 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо періоду навчання позивача у Московському ордеру Леніна і ордену Трудового Червоного Знамені хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, за приписами пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, який регулював та регулює сферу освіти, не встановлено, що строк навчання у вищому навчальному закладі не може перевищувати 5 років.
ІІ відповідач в оскаржуваному рішенні також не наводить жодного обґрунтування вимоги щодо визначення строку навчання у вищому навчальному закладі - 5 років.
Водночас, відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, Порядок № 637 визначає, що зарахувати до страхового стажу період навчання можливо лише за умови здійснення такого навчання на денній формі, про що може бути зазначено у дипломі, посвідченні, свідоцтві, а також довідках та інших документах, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
У статті 45 Закону СРСР від 19 липня 1973 року № 4536-VIII «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.
У статі 55 Закону УРСР від 28 червня 1974 року № 2778-VIII «Про народну освіту» встановлювалось, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. У вищих навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання. Навчання у вищих навчальних закладах без відриву від виробництва є формою здобуття спеціальності і підвищення кваліфікації особами, які працюють у різних галузях народного господарства.
У статті 42 Закону Української РСР від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту», який введений в дію 26 червня 1991 року (в редакції, яка була чинною до 6 вересня 2014 року) визначалось, що:
вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації;
вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту;
підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном;
держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти;
навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих навчальних закладах інших форм власності - юридичними та фізичними особами;
прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання;
контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом;
особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.
У дипломі серії НОМЕР_1 від 13 лютого 1988 року, виданому Московським ордеру Леніна і ордену Трудового Червоного Знамені хіміко-технологічним інститутом ім. Д. І. Менделєєва, відсутні відомості про форму навчання позивача.
Отже, період навчання з 1 вересня 1982 року до 13 лютого 1988 року може бути зарахований територіальним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача за умови надання довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку № 637.
З урахуванням викладеного, ІІ відповідач правомірно не зарахував період навчання позивача до страхового стажу.
Щодо періоду перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.9 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Згідно із абзацами першим-третім пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку (абзаци дев'ятий-дванадцятий пункту 11 Порядку № 637).
Суд зазначає, що ІІ відповідач з огляду на приписи Порядку № 22-1 мав повідомити позивача про недостатність поданих документів, зокрема, свідоцтва про народження, та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії.
Окрім того, до заяви від 20 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком позивач додала актовий запис про народження, сформований у додатку «Дія» на запит ОСОБА_2 , ідентифікатор запиту - НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , стать - чоловіча, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , місце народження - Україна, м. Київ; інформація про батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інформація про матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; номер актового запису про народження - 253, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис - Відділ реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, дата складання - 28 січня 1992 року; видані свідоцтва: свідоцтво серії НОМЕР_8 , дата видачі - 28 січня 1992 року.
З огляду на те, що факт народження сина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із посиланням на свідоцтво про народження підтверджений відомостями у застосунку «Дія», який є єдиним порталом державних послуг, суд дійшов висновку про можливість зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача у середній школі № 5 ім. Чернишевського Чиназського району Ташкентської області Республіки Узбекистан з 2 січня 1991 року до 1 березня 1993 року на посаді вчительки хімії, суд зазначає таке.
По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу періоду по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року, а страховий стаж за нормами Закону № 1058-IV зараховується в одинарному розмірі, то спірним періодом роботи позивача у Республіці Узбекистан є період з 2 січня 1991 року до 28 грудня 1991 року.
По-друге, відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина друга статті 4 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Всі видатки пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Відповідно до статті 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно із статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до трудового стажу у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Водночас, суд зазначає, що 29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», якою постановив:
вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві;
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Згідно з повідомленням Міністерства юстиція України від 10 січня 2023 року «Відомості про припинення дії міжнародних договорів» Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (реєстраційний код в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів - 24283/2003), припинить свою дію для України 19 червня 2023 року (згідно з інформацією, наданою листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року, № 72/14-612-108210).
При цьому частина друга статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 24-1 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо періодів трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.
Так, відповідно до частини першої статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (частина друга статті 24-1 Закону № 1058-IV).
За приписами статті 26-1 Закону № 1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог положень частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України 16 травня 2025 року прийняв постанову № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу», якою затвердив Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок № 562/2).
Оскільки спірний стаж позивача визначається лише періодом з 2 січня 1991 року до 28 грудня 1991 року, то до спірних правовідносин суд застосовує лише Порядок № 562/1.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 562/1 цей Порядок визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.
У цьому Порядку термін «інші держави» означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР (пункт 2 Порядку № 562/1).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 562/1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
За приписами пункту 4 Порядку № 562/1:
у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат;
у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів;
до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди;
у разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п'яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії;
МЗС протягом п'яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених законом;
якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну / отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 562/1 після надходження від іншої держави відповіді на запит проводиться перерахунок призначеної пенсії з урахуванням строків, установлених законодавством, для подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.
МЗС протягом п'яти робочих днів після отримання документів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цього Порядку, надсилає їх територіальному органу Пенсійного фонду України. У такому разі перерахунок призначеної пенсії проводиться з урахуванням установлених законодавством строків подання документів про призначення (перерахунок) пенсії.
У разі надходження від особи або іншої держави інформації про отримання пенсійних виплат особою, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в іншій державі, які було враховано для призначення пенсії відповідно до абзацу шостого пункту 4 цього Порядку, а також у разі подання особою недостовірної інформації територіальний орган Пенсійного фонду України припиняє виплату пенсії або переглядає її розмір в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 7 Порядку № 562/1).
В заяві від 20 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком позивач зазначила інформацію про те, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР їй не призначалась.
Також до заяви про призначення пенсії від 20 серпня 2025 року позивач додала заяву від 20 серпня 2025 року, якою просить здійснити призначення та виплату їй пенсії за віком, оскільки вона не має громадянства Російської Федерації чи іншої колишньої республіки СРСР, а також пенсії в цих державах ніколи не отримувала і не отримує.
Водночас, підтвердні документи, визначені в абзаці першому пункту 4 Порядку № 562/1, позивач не надала. Не зазначила позивач в своїй заяві й про причини неможливості отримання підтвердних документів та не просила у територіального органу Пенсійного фонду України допомоги у поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів, яке це передбачено абзацом другим пункту 4 Порядку № 562/1.
Вищезазначене підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10 вересня 2025 року № 2600-0202-8/161571, в якому серед іншого зазначено, що оскільки ОСОБА_1 подано заяву на призначення пенсії за віком через вебпортал та заявницею не долучено заяву про запит до Міністерства закордонних справ та згоду на обробку персональних даних встановленого зразка, немає можливості зробити запит згідно з Постановою № 562.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ІІ відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у середній школі № 5 ім. Чернишевського Чиназського району Ташкентської області Республіки Узбекистан з 2 січня 1991 року до 28 грудня 1991 року на посаді вчительки хімії.
Щодо періодів роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки» з 9 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року на посаді менеджера, у Приватному підприємстві «Кларіод» з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року на посаді директора, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Меркурій і К» з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року на посаді головного бухгалтера, суд зазначає таке.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).
У пункті 1, абзаці першому пункту 2 статті 41 Закону № 1058-IV встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 22 серпня 2025 року страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ» (ідентифікаційний код 30789929) у серпні 2000 року звітувало щодо позивача за 11 днів серпня 2000 року із зазначенням про сплату страхових внесків за цей період.
Водночас, судом встановлено, що у період з 10 серпня 2000 року (оскільки останнім робочим днем на попередньому підприємстві було 9 серпня 2000 року, початковою датою початку роботи на новому підприємстві має бути 10 серпня 2000 року, а не 9 серпня 2000 року) до 25 вересня 2000 року позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки».
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 5 грудня 2025 року № 36455430 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Маркетинг і технології», скорочена назва ТОВ «АМТ», ідентифікаційний код 30789929, місцезнаходження: вул. Куренівська, буд. 5/7, м. Київ, 04073, зареєстровано 7 березня 2000 року, інформація щодо зміни найменування - відсутня.
Отже, суд погоджує висновок ІІ відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки» без додаткового уточнення.
Окрім того, суд зазначає, що страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ» (ідентифікаційний код 30789929) у серпні 2000 року звітувало лише за 11 днів, а за період з 1 вересня 2000 року до 25 вересня 2000 року відсутні відомості як про нарахування та виплату позивачу заробітної плати, так і про сплату страхових внесків за означений період.
Також суд на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 22 серпня 2025 року встановив, що:
по страхувальнику - Приватне підприємство «Кларіод» (ідентифікаційний код 31486263) у період з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року відсутні відомості як про нарахування та виплату позивачу заробітної плати, так і про сплату страхових внесків за означений період;
по страхувальнику - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій і К» (ідентифікаційний код неможливо встановити з печатки означеного підприємства у трудовій книжці позивача) у період з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року відсутні відомості як про нарахування та виплату позивачу заробітної плати, так і про сплату страхових внесків за означений період.
Таким чином, ІІ відповідач правомірно не зарахував до страхового стажу періоди роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю ВКК «Нивки» з 10 серпня 2000 року до 25 вересня 2000 року на посаді менеджера, у Приватному підприємстві «Кларіод» з 1 січня 2002 року до 5 липня 2002 року на посаді директора, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Меркурій і К» з 1 жовтня 2002 року до 16 грудня 2002 року на посаді головного бухгалтера, оскільки у спірний період позивач не отримувала заробітну плату.
Отже, разом протиправно незарахований ІІ відповідачем спірний страховий стаж позивача становить 3 роки 0 місяців 0 днів.
Оскільки на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла віку 60 років 3 місяці, на час досягнення пенсійного віку мала страховий стаж понад 32 роки (29 років 11 місяців 13 днів (стаж, зарахований відповідачем) + 3 роки 0 місяців 0 днів (стаж, протиправно не зарахований відповідачем)), відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивач має право на призначення пенсії за віком.
У зв'язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на те, що позивач на дату звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою від 20 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком мала право на її призначення, призначення пенсії позивачу має бути здійснено ІІ відповідачем з 22 травня 2025 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV пенсійного віку).
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу певні періоди роботи та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22 травня 2025 року, потрібно відмовити, оскільки заяву позивача про призначення пенсії за віком розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області і саме на нього у цьому випадку має бути покладено зобов'язання про зарахування періоду догляду з 29 грудня 1991 року по 28 грудня 1994 року за дитиною до досягнення нею 3-річного віку до страхового стажу позивача та призначення пенсії.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд зазначає, що згідно із визначеннями, наведеними у пунктах 1, 7 частини першої статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15 грудня 2023 року, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 за її заявою від 20 серпня 2025 року, поданою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити частково та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 9 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
У частині п'ятій статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Як слідує з матеріалів справи позовну заяву в інтересах позивача подано та підписано адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем.
На підтвердження своїх повноважень адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем до позовної заяви додано копію ордеру від 30 вересня 2025 року серія АА № 1628774, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп. В означеному ордері вказано, що він виданий адвокатським бюро «Адвокатське бюро «Івана Хомича».
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач сплатив у зв'язку із розглядом справи, до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 8 жовтня 2025 року № 08/10 за договором про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, від 8 жовтня 2025 року, квитанція від 29 вересня 2025 року № 2669874991 про сплату 15000,00 грн.
Дослідженням договору про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп встановлено, що:
Шемшур Інна Вячеславівна (далі - Клієнт) з однієї сторони, «Адвокатське бюро «Івана Хомича» в особі директора - адвоката Хомича Івана Олександровича (далі - Адвокатське бюро) та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - Виконавець) з другої сторони, разом іменовані «Сторони», уклали цей договір про надання юридичних послуг та правничої допомоги (далі - Договір) про таке:
Клієнт доручає, а Адвокатське бюро та Виконавець беруть на себе зобов'язання надавати юридичні послуги та правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1. Договору);
Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу та представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта у справі за позовом Клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію Клієнту, починаючи з 22 травня 2025 року (пункт 2.1. Договору);
Адвокатське бюро забезпечує організаційний супровід, комунікацію сторін га контроль дотримання стандартів надання юридичних послуг та правничої допомоги, не втручаючись у діяльність Виконавця без погодження з ним (пункт 2.2.1. Договору);
представництво інтересів Клієнта здійснюється в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні нормативно-правових актів, зокрема, але не виключно Кодексом адміністративного судочинства України, в тому числі з правом підпису позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги та інших документів, необхідних для надання правничої допомоги за цим Договором (пункт 2.2.2. Договору);
виконуючи умови цього Договору, Адвокатське бюро, Виконавець зобов'язуються, керуючись статтею 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов'язані з наданням правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи) (пункт 2.3.1. Договору);
Сторони погодилися, що відповідальним за надання правової (правничої) допомоги за цим Договором є Адвокатське бюро, яке може залучати до виконання укладених Адвокатським бюро договорів про надання правової (правничої) допомоги інших адвокатів на договірних засадах. В такому випадку вартість правової допомоги інших адвокатів включена до вартості юридичних послуг правової (правничої) допомоги за цим Договором (пункт 2.3.2. Договору);
Виконавець має право: своєчасно отримувати від Клієнта оплату за юридичні послуги та правничу допомогу; здійснювати первинний збір відомостей та документів, необхідних для надання юридичних послуг та правничої допомоги Клієнту (підпункти 2.5.1., 2.5.2. пункту 2.5. Договору);
Виконавець діє від власного імені, самостійно несе відповідальність за надані юридичні послуги (пункт 2.6. Договору);
Виконавець зобов'язаний: надавати юридичні консультації Клієнту з питань, пов'язаних з наданням юридичних послуг; здійснювати юридичний супровід справи Клієнта протягом всього часу надання юридичних послуг та правничої допомоги; оперативно реагувати на запити Клієнта та надавати усно інформацію про виконання доручень Клієнта; негайно повідомляти Клієнта про неможливість виконання його доручення або ускладнення, що виникають в процесі виконання доручення (підпункти 2.6.1. - 2.6.4. пункту 2.6. Договору);
За надання правничої допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Виконавцю суму в розмірі 15000,00 грн у строк протягом 5 робочих днів з дня підписання Договору. Клієнт зобов'язується додатково сплатити Виконавцю за надання правничої допомоги за цим Договором суму в розмірі 15000,00 грн в строк протягом 5 робочих днів з дня отримання Клієнтом першої перерахованої пенсії на виконання рішення суду (пункти 4.1., 4.2. Договору).
Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом, від 8 жовтня 2025 року адвокат Хомич Іван Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0000055 від 18 листопада 2015 року, видане Радою адвокатів Вінницької області), діючий в складі Адвокатського бюро «Івана Хомича» (ідентифікаційний код: 41486893) надав ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп. Розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу складає 15000,00 грн та складається з таких виконаних робіт (наданих послуг): консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції - 2500,00 грн (1 година); аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення - 2500,00 грн (1 година); отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів - 2500,00 грн (1 година); підготовка та подання позовної заяви - 7500,00 грн (3 години); усього до сплати - 15000,00 грн.
Згідно з актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 8 жовтня 2025 року № 08/10 за договором про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року Адвокатське бюро «Івана Хомича» в особі директора Хомича Івана Олександровича, що діє на підставі Статуту (далі - Виконавець), та Шемшур Інна Вячеславівна (далі - Замовник), склали цей акт прийому-передачі надання правничої допомоги № 08/10 (далі - Акт) відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп (далі - Договір) про таке:
Виконавець надав, а Замовник прийняв правничу допомогу у справі за позовом Замовника за Договором про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп (пункт 1);
відповідно до пункту 1 цього Акта вартість наданої правничої допомоги Виконавця складає: консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції - 2500,00 грн (1 година); аналіз нормативно-правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення - 2500,00 грн (1 година); отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів - 2500,00 грн (1 година); підготовка та подання позовної заяви - 7500,00 грн (3 години); усього до сплати - 15000,00 грн (пункт 2).
Згідно із квитанцією від 29 вересня 2025 року № 2669874991 ОСОБА_1 29 вересня 2025 року перерахувала на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 15000,00 грн, призначення платежу: сплата за договором від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп.
З аналізу положень статей 16, 132, 134 КАС України слідує, що до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які включаються до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, є витрати на професійну правничу допомогу виключно адвоката, а не будь-якого спеціаліста в галузі права.
Вищеописаними доказами, зокрема, договором про надання правничої допомоги від 29 вересня 2025 року № 294/25/впп, судом встановлено, що відповідальним за надання правової (правничої) допомоги за цим договором є Адвокатське бюро, яке може залучати до виконання укладених Адвокатським бюро договорів про надання правової (правничої) допомоги інших адвокатів на договірних засадах. В такому випадку вартість правової допомоги інших адвокатів включена до вартості юридичних послуг правової (правничої) допомоги за цим Договором (пункт 2.3.2. Договору).
Водночас, відповідно до підпунктів 2.5.1., 2.5.2. пункту 2.5., підпунктів 2.6.1. - 2.6.4. пункту 2.6. Договору виконавець має право: своєчасно отримувати від Клієнта оплату за юридичні послуги та правничу допомогу; здійснювати первинний збір відомостей та документів, необхідних для надання юридичних послуг та правничої допомоги Клієнту. Виконавець діє від власного імені, самостійно несе відповідальність за надані юридичні послуги. Виконавець зобов'язаний: надавати юридичні консультації Клієнту з питань, пов'язаних з наданням юридичних послуг; здійснювати юридичний супровід справи Клієнта протягом всього часу надання юридичних послуг та правничої допомоги; оперативно реагувати на запити Клієнта та надавати усно інформацію про виконання доручень Клієнта; негайно повідомляти Клієнта про неможливість виконання його доручення або ускладнення, що виникають в процесі виконання доручення.
Кошти, за надану правничу допомогу, позивач перерахувала на рахунок Виконавця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 .
Доказів на підтвердження факту наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , який надавав правничу допомогу позивачу, статусу адвоката суду не надано.
З огляду на викладене витрати позивача на правничу допомогу, яка надавалась їй фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у передбаченому КАС України порядку.
Отже, суд зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката в цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, внаслідок чого у задоволенні клопотання про стягнення з відповідачів на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн потрібно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону № 3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об'єднано об'єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 2 вересня 2022 року у справі № 804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 9901/67/20).
З викладеного слідує, що однією позовною вимогою немайнового характеру є:
вимога про визнання протиправним акта як передумова для застосування способу захисту порушеного права - скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення;
вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права - зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо.
Позивачем в позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки означена позовна заява подана до суду в електронній формі через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8).
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 969,00 грн, що підтверджено квитанцією від 19 жовтня 2025 року за № 3896-9026-3835-9299.
З огляду на те, що судом встановлено порушення ІІ відповідачем конституційного права позивача на пенсійне забезпечення як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІІ відповідача.
За приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону № 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
У зв'язку з цим суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 0,04 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в її інтересах адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28 серпня 2025 року № 262940023152 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 за її заявою від 20 серпня 2025 року, поданою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 грудня 1991 року до 28 грудня 1994 року.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська