Іменем України
19 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/32244/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), з такими вимогами:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 02.03.201 у розмірі 21 744,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1420 від 02.03.2017.
В обґрунтування позову зазначено таке.
Відповідно до положень посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боднар Наталією Володимирівною Договору купівлі-продажу квартири від 02.03.2017 ОСОБА_1 було вперше придбано житло (даний факт підтверджується вищезазначеним Договором купівлі-продажу квартири, засвідчена копія якого додається)
У зв'язку з вищезазначеним, на виконання вимог п. 153 затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості такого нерухомого майна, тобто 21 744,00 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 00 коп.), що підтверджується квитанцією № ПН1420 від 02.03.2017.
Як стверджує представник позивача, відповідно до положень п. 15і Порядку та п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від обов'язку сплачувати вищезазначений збір, у зв'язку з чим «04» жовтня 2021 р. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовою заявою, якою керуючись положеннями затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, просив відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 02.03.2017 у розмірі 21 744,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН1420 від 02.03.2017.
Представник позивача вважає вищезазначені дії відповідача протиправними.
22.12.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю, з огляду на таке.
Частиною другою статті 72 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, оплату послуг з виплати та доставки пенсій.
Представник відповідача зазначає, що згідно з ч. 2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року у справі № К /9991 /22832/12 суд вказав «суди дійшли правильного висновку, що збір, зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, не підлягає стягненню із контролюючого органу - Пенсійного фонду України, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права суперечить встановленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету обов'язкових платежів».
29.12.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Третя особа не скористалася правом надання пояснень щодо позову та відзиву.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 прийнято справу до провадження, вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
02.03.2017 між ОСОБА_2 (продавцец) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до пункту 1 якого Продавець передав у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , а покупець зобов'язується прийняти цю квартиру та сплатити за нею ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. За погодженням сторін продаж квартири вчинено за 2174400 (два мільйони сто сімдесят чотири тисячі чотириста) гривень, що згідно курсу НБУ на день укладання цього договору еквівалентно 800000 (вісімдесят тисяч) доларів США та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру.
Згідно із квитанцією від 02.03.2017 № ПН14220 позивачем було сплачено 21744,00 грн., призначення платежу: 234602661; 24140500; сплата збору при купівлі-продажу.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.09.2021, номер довідки: 277475721, за позивачем зареєстровану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , дата та час державної реєстрації: 02.03.2017 11:05:50, підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 447, виданий 02.03.2017, видавник: ПН КМНО Боднар Н.В.
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 30.09.2021, відповідно до якої просила сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого, майна за договором купівлі-продажу квартири від 02.03.2017 у розмірі 21 744,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 02.03.2017 № ПН1420. Позивачем до заяви додано завірені копії: інформаційної довідки, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта від 30.09.2021 № 277475721; квитанції від 02.03.2017 № ПН 1420.
Листом від 06.10.2021 № 2600-0603-8/159859 відповідач повідомив позивача, що згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління, затвердженого постанова Правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, до функцій повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. А відтак, Управління не наділено повноваженнями на перевірку. За таких обставин, будь-які документи щодо придбання житла, в тому числі вперше в Управлінні відсутні. Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. З урахуванням наведених норм права, відповідач зазначив про наявність права ОСОБА_3 звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилко та/або надміру сплаченої суми. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено 02.03.2017, тому ОСОБА_4 мала право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про повернення помилково сплачених коштів до березня 2020 року. Заява про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_5 відповідно до квитанції від 02.03.2017 № ПН15263 у розмірі 21744,00 грн. подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з пропущенням строків звернення, тому задоволенню не підлягає.
Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на час придбання позивачем нерухомого майна) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на час придбання позивачем нерухомого майна) визначено, що Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З 26 вересня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведених вище положень Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 слідує, що з 19 серпня 1999 року фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зауважує, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25 вересня 2020 року включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
З 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою № 866, деталізовано зміст поняття придбаває житло вперше, яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку № 1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін придбавання майна треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку № 1740 вбачається, що з 26 вересня 2020 року особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом в пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови відповідно оскаржити таке рішення до суду.
Судом встановлено, що позивач придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.03.2017.
Відтак, позивач не мав можливості скористатися передбаченим пунктом 15-2 Порядку № 1740 механізмом доведення факту, що він придбаває житло вперше, на стадії посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки такий механізм визначений Порядком № 1740 починаючи з 26 вересня 2020 року.
Позивач скористався цим самим механізмом шляхом звернення безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України про повернення помилково сплачених коштів.
Заява позивача про формування подання на повернення безпідставно сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу майна подана до ГУПФУ в м. Києві саме 30.09.2021.
Оскільки з 26 вересня 2020 року правове регулювання цього питання змінилося, тому звертаючись з цього часу з заявою до територіальних органів ПФУ про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, фізична особа повинна подати перелік документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866), з метою підтвердження факту придбання житла вперше.
Суд зауважує, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб'єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права).
Реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень). Тобто до таких правовідносин мають застосовуватись ті норми законодавства, які є чинними на час вчинення відповідних значимих юридичних дій.
Крім того, приписи пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 про звільнення від збору на обов'язкове пенсійне страхування лише громадян, які придбавають житло вперше, не зазнали змін на час укладення позивачем договору купівлі-продажу та на час звернення до ГУПФУ в м. Києві із заявою.
Внесені зміни до Порядку № 1740 не спростовують приписи закону, а лише роз'яснюють їх застосування.
У спірних правовідносинах момент реалізації позивачем права на повернення суми збору, сплаченого при посвідченні договору купівлі - продажу нерухомого майна, пов'язується з датою його звернення до ГУПФУ в м. Києві із заявою, тобто 30.09.2021.
Таким чином, регулювання спірних правовідносин повинно відбуватись із застосуванням положень Постанови № 866, якою внесено зміни до Порядку № 1740.
Суд враховує, що вказаний Порядок № 1740 (в редакції Постанови № 866) жодним чином не звужує права позивача; пільга у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше і надалі залишається чинною, натомість Уряд лише визначив порядок підтвердження цієї інформації, який, у свою чергу, був відсутній до 26 вересня 2020 року.
Позивач стверджує, що він придбав житло вперше, для підтвердження чого надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 січня 2021 року за позивачем зареєстровано квартиру за адресою: будинок під номером АДРЕСА_3 , з 02 березня 2017 року.
Заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачем не надано.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконав вимоги підпункту пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) щодо подання необхідних документів для направлення подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше.
Зокрема, позивачем не подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року) - інформація про місце реєстрації з 1992 року по 1995 рік, відомості з невід'ємної архівної складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.
Також відповідні обставини не можуть бути встановлені під час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні, зокрема відомості про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, надання яких з метою підтвердження того, що особа придбаває житло вперше, є обов'язковим відповідно до пункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.
З огляду на наведене, позивач не дотримався вимог Порядку № 1740 та не подав до ГУПФУ в м. Києві повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше у відповідності з приписами пункту 15-2 Порядку № 1740.
Чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Оскільки такі вимоги не дотримані позивачем та не подані до ГУПФУ в м. Києві усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку № 1740, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Верховний Суд у пункті 41 цієї постанови зазначив:
«Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду».
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, поданий позивачем до ГУПФУ в м. Києві пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в м. Києві правомірно відмовило позивачу у вжитті заходів щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з відповідною заявою до ГУПФУ в м. Києві щодо повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна із дотриманням вимог пункту 15-2 Порядку № 1740.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (частина перша статті 118 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок
Відповідно до частин першої - другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених положень КАС України слідує, що перебіг строку для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
У цій справі відповідач листом від 06.10.2021 у відповідь на звернення позивача від 30.09.2021 повідомив про відсутність підстав для повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, тобто про порушення свого права позивач дізнався після отримання листа відповідача. Позовну заяву подано до суду 09.11.2021.
Отже судом встановлено, що позивач своєчасно в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, звернувся до суду з даним позовом.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем граничного строку, встановленого для звернення із заявою щодо повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, то суд також відхиляє їх як безпідставні, оскільки ані Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, такий строк не встановлений.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 1.4 статті 1 Податкового кодексу України).
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Абзацом першим пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Таким чином, порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, визначений статтею 43 Податкового кодексу України, стосується сум грошового зобов'язання платника податків.
Аналізуючи викладене вище, суд зазначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов'язанням платника податку, а тому посилання відповідача щодо необхідності застосування визначеного статтею 43 Податкового кодексу України механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання до даних відносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, є такими, що суперечать нормам податкового законодавства, а також Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до встановлених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова