про залишення позовної заяви без руху
18 грудня 2025 року м. Київ № 320/59258/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доДержавної міграційної служби України
про визнання протиправними дій, скасування рішення,
29 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд:
- визнати дії Державної міграційної служби України щодо прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну відносно ОСОБА_1 строком на 10 (десять) років протиправними та скасувати вказане рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
05 грудня 2025 року позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано одне із основоположним прав людини - право на справедливий суд, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
В національному законодавстві дане право випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
Практикою Європейського суду з прав людини, сформованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Так, законодавцем встановлені відповідно обмеження щодо права звернення на суду, які, зокрема, полягають в дотриманні процесуальних строків звернення до адміністративного суду.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України передбачено, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Предметом цього позову є рішення Державної міграційної служби України від 12.02.2020 про заборону в'їзду в Україну строком на 10 (десять) років громадянинові Киргизької Республіки ОСОБА_1 .
Представник позивача зазначає в позовній заяві, що про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізнався тільки під час перетину державного кордону при виїзді сім'ї за межі України у зв'язку з агресією російської федерації проти України.
Отже, з моменту перетину державного кордону позивачу стало відомо про оскаржуване рішенні. Відтак, саме з цього моменту варто обчислювати шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Не зважаючи на те, що оскаржуване рішення, прийняте суб'єктом владних повноважень в 2020 році, позивач звернувся до суду лише в 2025 році.
При цьому вмотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку позивачем до позовної заяви не додано.
Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в ухвалі від 08 жовтня 2024 року в справі №580/3881/20.
Суд вкотре наголошує, що вмотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку позивачем до позовної заяви не додано.
Водночас, викладені в позовній заяві обставини, на які посилається представник позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами, та жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропущеного строк звернення до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.