ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" грудня 2025 р. справа № 300/9450/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 , платник податків, суб'єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення фактичних обставин, а також з порушенням організації і порядку проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій та інших документів в сумі 21 300,00 гривень.
Як стверджує позивач з приводу встановленого порушення у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, у об'єкті перевірки господарську діяльність здійснюють дві фізичні особи-підприємця: позивач та ФОП ОСОБА_2 , його батько. Звідси, підакцизна продукція реалізовується ФОП ОСОБА_2 на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 03.07.2024 за №09150308202402374, натомість позивачем, як суб'єктом господарювання здійснюється продаж виключно безакцизної продукції.
Обґрунтовуючи помилковість висновків контролюючого органу, позивач стверджує про наявність обставин систематичних перебоїв в електроенергії, у зв'язку з чим відбувалися часті зупинки програмного забезпечення, а також про некоректне відображення даних про реалізацію акцизних товарів у зв'язку з бухгалтерською помилкою.
Заперечуючи проти застосування даних інформаційної системи обліку даних РРО (надалі по тексту також - СОД РРО) в обґрунтування порушень cуб'єкта господарювання, котрі надалі були використані у якості додатків до акту перевірки, звернено увагу, що така за своєю суттю є податковою інформацією та не є належним доказом податкового правопорушення, більше того, дослідження такої за минулі періоди не є предметом фактичної перевірки. З огляду на таке, ФОП ОСОБА_1 вказує про відсутність документального підтвердження встановленого порушення у матеріалах перевірки.
З наведених підстав ФОП ОСОБА_1 просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано докази, необхідні для розгляду справи.
Головне управління ДПС у Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву від 06.05.2025, який разом з письмовими доказами надійшов на адресу суду 06.05.2025. З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач не погоджується, вказує на безпідставність заявленого позову й відтак просить суд відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.
Щодо суті виявленого правопорушення контролюючий орган зауважує, що відповідно до бази даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ФОП ОСОБА_1 не звертався із заявою щодо видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та згідно Єдиного державного ліцензійного реєстру впродовж здійснення суб'єктом господарської діяльності такі ліцензії не видавались.
Окрім того, на переконання податкового органу, останній уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків, більше того, відомості з СОД РРО ДПС України є додатками до акту перевірки, тобто належними та допустимими доказами, на підставі яких можна встановити вищезазначену обставину та підтвердити склад податкового правопорушення.
Позивачем через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано до суду відповідь на відзив від 06.05.2025, реєстрацію якого проведено канцелярією суду 07.05.2025, за змістом якого останній наполягає на не співмірності суми накладеного штрафу до фактичної вартості реалізованого підакцизного товару. Поруч із наведеним наполягає на пропущенні відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву без викладення належних обґрунтувань та поважних причин для такого пропуску.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області 05.11.2024, на підставі наказу від 04.11.2024 за №3281-п та направлень на перевірку від 04.11.2024 за №6109 та №6110 проведено фактичну перевірку господарської одиниці " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де господарська діяльність здійснюється фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
При здійсненні перевірки посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області встановлено ряд порушень, серед яких, зокрема, порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №481/95-ВР) та статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (надалі по тексту також - Закон №3817-ІХ). Виявлені порушення стосувалися обставин роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
По завершенню перевірки 05.11.2024 посадовими особами Головного управління ДПС в області складено акт (довідку) за №1206/09-19-09-01/ НОМЕР_1 (надалі по тексту також - акт, акт перевірки).
Коментована перевірка господарської одиниці " ІНФОРМАЦІЯ_1 " проводилася у присутності ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (продавець) (надалі по тексту також - продавець ОСОБА_3 ), про що зроблено відповідний запис в акті перевірки. У графі для викладу зауважень зазначено про їх відсутність з боку суб'єкта господарювання.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій та інших документів на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 73 Закону №3817-ІХ у загальній сумі 21 300,00 гривень.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.
Предмет адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульований положеннями Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за №265/95-ВР (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР), Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (надалі по тексту також - Закон №3817-ІХ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, викладених у пункті 80.2 статті 80 ПК України.
Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Водночас, в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Тим не менш, відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (пункт 86.6 статті 86 ПК України).
В досліджуваному випадку фактична перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій та інших документів проводилась на підставі наказу від 04.11.2024 за №3281-п та направлень на перевірку від 04.11.2024 за №6109 та №6110, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.
За змістом відомостей, відображених у акті, посадовими особами ГУ ДПС у області в об'єкті перевірки здійснена контрольна розрахункова операція, в ході якої від імені ФОП ОСОБА_1 діяла (проводила розрахункову операцію) продавець ОСОБА_3 (надалі по тексту також - продавець ОСОБА_3 ), обставина перебування котрої на правомірних підставах у період проведення фактичної перевірки в господарській одиниці "Магазин" не заперечується позивачем.
На переконання суду, вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_3 , виконуючи трудову функцію, притаманну продавцю, тобто реалізацію товарів, котрі належать ФОП ОСОБА_1 , мала доступ до місця проведення розрахункових операцій та готівкових коштів позивача, тобто здійснювала такі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах суб'єкта господарювання. Так, коментовані направлення містять відмітки про вручення таких безпосередньо продавцю ОСОБА_3 .
Як вже наголошувалося судом вище по тексту рішення, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом, серед іншого, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій і ведення касових операцій. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, пункт 80.1. статті 80 Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що на відміну від всіх інших передбачених законом перевірок, саме фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Окрім цього, можливість проведення контрольної розрахункової операції перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу безпосередньо передбачена пунктом 80.4 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Так, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відтак, проведення спірної фактичної перевірки за участю найманого працівника, котра фактично здійснює розрахункові операції, вручення такій направлень про її проведення, на переконання суду, у розрізі чинних положень податкового законодавства, слугувало правомірною підставою для початку проведення посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області останньої.
До уваги суду також взято відсутність заперечень ФОП ОСОБА_1 у частині підстав та порядку проведення фактичної перевірки 05.11.2024 у розрізі оформлення таких наказом від 04.11.2024 за №3281-п, а також документально засвідченого вручення направлень на перевірку від 04.11.2024 за №6109 та №6110 найманому працівнику, про що окремо викладено у межах відповіді на відзив на позовну заяву від 06.05.2025, реєстрацію якого проведено канцелярією суду 07.05.2025.
Беручи до уваги вищенаведене, у суду відсутні підстави для висновку про неналежне оформлення підстав для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання наказом від 04.11.2024 за №3281-п, що виключає обставину протиправності у призначенні та проведенні перевірки господарського об'єкту позивача.
Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, якими до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 300, 00 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Частиною 7 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Судом встановлено, що підставою для прийняття контролюючого органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії є акт фактичної перевірки, у якому посадові особи контролюючого органу зазначили про встановлення факту реалізації позивачем алкогольних напоїв у закладі господарської діяльності.
Зокрема, як свідчить зміст акту перевірки за №1206/09-19-09-01/2972816998 від 05.11.2024, "Перевіркою встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме згідно даних системи обліку даних РРО ДПС України в магазині 11.09.20234 р. реалізовано пиво "Туборг Грін" 0,5л ЖБ по ціні 36,00 грн та пиво "Львівське 1715" світле 1,18л за ціною 60,00 грн без наявності ліцензії (додаток 1)", чим, на думку контролюючого органу, порушено статтю 15 Закону №481/95-ВР та статтю 16 Закону №3817-ІХ.
Разом з тим, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують обставини, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, що містять у собі інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - докази, отримані в порядку, визначеному законом (статті 72-74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що факт реалізації або пропозиції до реалізації алкогольних напоїв має бути доведений податковим органом у спосіб, визначений законом та підтверджений належними і допустимими доказами.
Так, згідно приписів пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону №265/95-ВР).
В контексті оцінки як доказу відомостей, внесених в додаток №1 до акту перевірки і врахованих при прийнятті податкового повідомлення-рішення 18.11.2024 за №26226/0901, суд застосовує положення абзаців 3, 4, 5 пункту 1.2 "Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 (надалі по тексту також - Порядок №1057), у відповідності до яких:
- національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги, видача готівкових грошей та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою НБУ;
- система зберігання і збору даних РРО (СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;
- система обліку даних РРО (СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
В силу правового регулювання підпункту 14.1.562 пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодія між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно підпункту 193.1.3 пункту 193 статті 19 ПК України державні податкові інспекції формують та ведуть, поряд з іншим, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Із приписів підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України слідує, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.
Податкова інформація, як слідує із підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2657-ХІІ).
Зокрема, статтею 10 коментованого Закону №2657-ХІІ визначено, що податкова інформація відноситься до видів інформації, які розрізняються за видами.
Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (частина 1 статті 16 Закону №2657-ХІІ).
Приписами пункту 74.1 статті 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Зважаючи на таке правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає за доцільне застосувати висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, за якими: "Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки".
Висновки щодо правомірності використання контролюючим органом при проведенні фактичних перевірок інформації внесеної і зафіксованої у встановленому порядку до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій сформовані, інших систем та підсистем сформовані Верховним Судом у постановах від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, від 30.01.2025 у справі №280/6829/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
Суд також звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не передбачають такого порядку здійснення фактичної перевірки як фіксація тільки тих фактів, які будуть виявлені на місці проведення такої перевірки, та не встановлюють такого обмеження, як фіксація лише тих порушень законодавства, які будуть виявлені на місці та в день проведення такої перевірки і які вчинені платником під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22.
Повертаючись до фактичних обставин справи, Додаток 1 до акту перевірки сформований контролюючим органом у табличній формі (витяг із системи) із зазначенням колонок "Дата і час операції", "Фіскальний номер документа", "Загальна сума", "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", "Найменування товару", "Кількість/об'єм товару", "Ціна за одиницю товару", "Сума операції", "РРО" (а.с.36).
На підтвердження обставини порушення позивачем статті 16 Закону №3817-ІХ, податковий орган подав належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних, за змістом яких мало місце передача інформації із РРО (фіскальний номер 3001064595) позивача про оформлення останнім фіскальних чеків про реалізацію алкогольних напоїв, в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), за змістом яких встановлено реалізацію наступних товарів у відповідну дату, а саме:
фіскальний чек за №18684 від 11.09.2024 реалізовано " ОСОБА_4 0,5л ж/б" на загальну суму 108,00 гривень (а.с.41);
фіскальний чек за №18862 від 11.09.2024 реалізовано "Львівське 1715 світле 1.18л" на загальну суму 60,00 гривень (зворотній бік а.с.41).
За наслідками дослідження вказаних доказів, суд констатує наявність у податкового органу повної інформації про розрахункові операції, здійснені ФОП ОСОБА_1 , у тому числі за період з 11.09.2024 по дату проведення перевірки 05.11.2024, зокрема інформації щодо здійснення продажу алкогольних напоїв.
Розглядаючи доводи позивача, за якими останній стверджує про наявність обставин систематичних перебоїв в електроенергії, у зв'язку з чим відбувалися часті зупинки програмного забезпечення, а також про некоректне відображення даних про реалізацію акцизних товарів у зв'язку з бухгалтерською помилкою, суд виходить із таких підстав і мотивів.
Згідно довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 27.09.2024 за №620, долученої позивачем до адміністративного позову, центром сервісного обслуговування Приватне підприємство "БІОС-СЕРВІС" здійснювалося розпломбування РРО за найменуванням МІНІ-ФП54.01 (фіскальний номер 3001072005, заводський номер ПР5401312032), введеного в експлуатацію 17.07.2023 та належного ФОП ОСОБА_2 , 27.09.2024 о 13 год. 01 хв. з підстави здійснення ремонту, повторно опломбовано того ж дня о 13 год. 41 хв (а.с.12).
Так, судом не заперечується наявність зафіксованих перебоїв у роботі програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій, які мали місце у зазначені позивачем дати й години та відображені у вищезгаданому джерелі інформації, разом з тим, такі стосуються операцій ФОП ОСОБА_2 , а не позивача, ФОП ОСОБА_1 .
Більше того, така мала місце саме 27.09.2024, в той час як спірні розрахункові операції із реалізації алкогольних напоїв без відповідної ліцензії мали місце 11.09.2024, відтак означене не спростовує встановлені контролюючим органом порушення у відношенні позивача.
За відомостями ліцензії за реєстраційним №09150308202402374 від 03.07.2024, таку видано Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на період з 08.07.2024 по 08.07.2025 за адресою місця торгівлі " АДРЕСА_1 " (а.с.14). Згідно додатку до коментованої ліцензії, така поширюється виключно на операції, котрі проведені саме через реєстратор розрахункових операцій із фіскальним номером 3001072005 (а.с.15).
В той же час, як вже з'ясовано судом вище по тексту рішення, контролюючим органом встановлено порушення статті 16 Закону №3817-ІХ саме ФОП ОСОБА_1 шляхом дослідження здійснених фіскальних операцій з реалізації алкогольних напоїв за реєстратором розрахункових операцій із фіскальним номером 3001064595, реєстрація якого за позивачем останнім не заперечується та документально не спростовується.
З приводу наведеного слід також зазначити, що наявність у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) за реєстраційним номером №09150312202300160 від 16.06.2023, видана на період з 23.06.2023 по 23.06.2024 (а.с.52), а саме на реєстратор розрахункових операцій із фіскальним номером 3001064595 (зворотній бік а.с.52), так само не спростовує встановленого порушення, адже, по-перше, не охоплює у темпоральному проміжку операції з реалізації алкогольних напоїв, здійснені 11.09.2024, що і слугувало підставою притягнення останнього до відповідальності, та, по-друге, видані на адресу місця торгівлі " АДРЕСА_2 ", проте не " АДРЕСА_1 ".
Поруч із вказаним, судом відхиляються доводи позивача про проведення однієї зі спірних операції саме ФОП ОСОБА_2 , а не суб'єктом господарювання, на підтвердження чого надано копію фіскального чеку за №0000004513 від 05.11.2024 про проведення реєстратором розрахункових операцій, зареєстрованим на ФОП ОСОБА_2 із фіскальним номером 3001072005, реалізації товару за найменуванням "Пиво Туборг Грін 0,5л ж/б" на загальну суму 151,50 гривень (а.с.21), адже коментований документ, на переконання суду, не може засвідчувати реалізацію дійсно одного й того ж товару різними суб'єктами господарювання з огляду на значний проміжок часу, що минув між ними (з 11.09.2024 по 05.11.2024).
Як станом на дану винесення оскаржуваного рішення, так і на час ухвалення рішення у цій адміністративній справі, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що станом на дату проведення операцій із реалізації алкогольних напоїв 11.09.2024, зафіксованих у акті перевірки за №1206/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 05.11.2024 та Додатку 1 до нього, у ФОП ОСОБА_1 була наявна чинна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).
У силу вимог частин 1, 3 статті 90 Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як слідує зі змісту частин 1, 3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися належними і допустимими доказами.
У спірному випадку, критичну оцінку суду здобули доводи позивача про те, що у вказану дату (11.09.2024), коли здійснювалася реалізація алкогольних напоїв, були наявні обставини перебоїв в електроенергії та бухгалтерські помилки, у зв'язку з чим "мало місце некоректне відображення даних про реалізацію підакцизних товарів".
У зв'язку із наведеним, твердження ФОП ОСОБА_1 у цій частині залишаються не підтвердженими належними та допустимими доказами у розумінні вимог процесуального законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, якими до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 300,00 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
Щодо посилання позивача на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 у справі №344/20300/24 (а.с.7-10), якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП) було закрите у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.
Згідно із пунктом 111.2. статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Нормами пункту 111.3. статті 111 ПК України визначено, що притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
Отже, за порушення вимог законодавства, виявлені в ході перевірки, передбачена як фінансова відповідальність суб'єкта господарювання, встановлена нормами спеціальних законів так і адміністративна відповідальність фізичних осіб, які безпосередньо вчинили правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У свою чергу, відсутність події адміністративного правопорушення, яке передбачено КУпАП, не є тотожним та не встановлює беззаперечного факту відсутності порушень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ, які за своєю правовою природою є різними видами відповідальності, порядок та підстави притягнення реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
У силу вимог частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Так, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Суд самостійно надає оцінку доказам у адміністративній справі, з'ясовує всі обставини у справі та за наслідками розгляду справи доходить висновку щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушень податкового законодавства.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що встановлені постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 у справі №344/20300/24 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи.
Інші доводи і міркування позивача з приводу прийнятих відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901, не змінюють висновку суду, викладеного вище по тексту судового рішення.
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано відзив на позовну заяву від 06.05.2025, реєстрація якого судом відбулась 06.05.2025, у межах якого також заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву.
У свою чергу, представником позивача реалізовано право подання відповіді на відзив, що надійшло до суду з приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.05.2025", зареєстрований канцелярією суду 07.05.2025, де, поруч із іншим, останній заперечує проти поновлення судом строку для подання ГУ ДПС в області відзиву на позовну заяву.
У відповідності до частини 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 23.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 3 резолютивної частини коментованої ухвали суду, відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових чи електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно відомостей довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі (спрощена)" від 23.12.2024 доставлено до електронного кабінету відповідача 25.12.2024.
За змістом пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з пропущенням строку, встановленого ухвалою суду від 23.12.2024. Однак, пропущення строку подання відзиву на позовну заяву, у спірному випадку, не може позбавляти відповідача права на надання ним суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості.
Більше того, реалізуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений частиною 4 статті 9 КАС України, за змістом якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, пунктом 6 ухвали суду про відкриття провадження від 23.12.2024 у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, крім відзиву на позов, витребувано засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії письмових документів із зазначенням їх переліку.
Частиною 4 статті 77 КАС України встановлено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Окрім того, згідно частини 2 статті 77 Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що таке пропущення строку не може бути підставою для неврахування відзиву на позов відповідача та долучених разом із ним копій письмових доказів при ухваленні судом рішення по суті справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довів перед судом свої вимоги про протиправність податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №26226/0901.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої повноваження щодо контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області правомірно застосував до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 21 300,00 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 968,98 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжна інструкція №65 від 17.12.2024 (а.с.5).
За відомостями Автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду за даним платіжним документом до бюджету проведено зарахування судового збору в сумі 968,98 гривень.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом адміністративної справи №300/9450/24, зокрема судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_3 ;
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Микитин Н.М.