22 грудня 2025 року Справа № 280/10513/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Приходська, буд.58, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69095; ЄДРПОУ 43315529) про скасування постанови про накладення штрафу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. від 18 листопада 2025 року ВП № 78984209 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 10200,0 грн. скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання рішення суду Головним управлінням було поновлено нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та за період з 01 листопада 2024 року по 30 листопада 2025 року донарахована пенсія у сумі 26000,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду № 280/10334/24 станом на 01 листопада 2025 року становить 14416,46 грн. Щодо виплати донарахованої пенсії, зазначає, що вона буде проведена ОСОБА_1 на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, про що було повідомлено заступника начальника Відділу. Пенсійний фонд України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України», згідно із якою Пенсійному фонду України виділяються кошти на виплату пенсій у розмірах, визначених законодавством (головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України). Вказує, що виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Верховний Суд неодноразово дійшов висновку, що накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Донарахована на виконання рішення суду сума в розмірі 26000,0 грн. внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою за № 821-34560 (витяг додається). Отже, доплата за рішенням суду у справі № 280/10334/24 за період після набрання рішенням суду чинності буде виплачуватись ОСОБА_1 щомісячно в межах коштів, передбачених Планом доходів та видатків (бюджетом) та Помісячним розписом доходів і видатків Головного управління на 2025 рік (затверджені Головою правління Пенсійного фонду України 22 вересня 2025 року) на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду (за рахунок коштів Державного бюджету). Отже, позивач повністю підтвердив як відсутність коштів на виплату за рішенням суду, так і вчинення всіх передбачених повноважень на отримання даних коштів. Вказане, на думку позивач, свідчить про відсутність підстав для винесення позивачем постанови від 18 листопада 2025 року ВП № 78984209 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 10200,0 грн. Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді від 02 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10513/25, а також витребувано у відповідача докази по справі.
Відповідач також не погодився із заявленими позовними вимогами та 03 грудня 2025 року подав до суду разом із витребуваними документами через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в обґрунтування якого вказує, що боржником не здійснено заходів направлених на повне виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається не виконаним без поважних підстав, тому державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 10200,00 грн. Жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні та позивачем у даній справі - не вчинено та рішення суду не виконано. Таким чином, до боржника по вказаному виконавчому провадженні та позивача у даній судовій справі, доведено наявність рішення суду, яке набрало законної сили, божник попереджався про необхідність його самостійного виконання, однак рішення суду виконано не було, що призвело до вжиття до боржника вищевказаного заходу примусового виконання у вигляду накладення штрафу. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 06 листопада 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява у справі № 280/10334/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) щодо припинення нарахування і виплати після проведеного перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі № 280/5681/24, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) поновити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з моменту припинення виплати, з урахуванням раніше визначеного розміру пенсії, згідно судового рішення за справою № 280/5681/24.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/10334/24, яке набрало законної сили 23 липня 2025 року, позов задоволено.
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 видано виконавчі листи у справі № 280/10334/24, які 01 вересня 2025 року пред'явлено ним до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса).
Постановою державного виконавця від 03 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам виконавчого провадження № 78984209.
Листом від 24 вересня 2025 року позивачем відповідачу надано інформацію про те, що на даний час існують обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду, що є підставою для зупинення виконавчого провадження в порядку статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Як підставу невиконання рішення суду ГУПФУ в Запорізькій області вказувало Постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на виконання якої Пенсійним фондом України дотепер не доопрацьовано інформаційну систему для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Доказів виконання судового рішення в частині нарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» позивачем до відповідача надано не було, у зв'язку із чим постановою державного виконавця від 03 жовтня 2025 року на ГУПФУ в Запорізькій області накладено штраф у сумі 5100,00грн. та повторно зобов'язано виконати рішення протягом десяти днів.
Листом від 15 жовтня 2025 року позивач повідомив відповідача про часткове виконання рішення суду у справі № 280/10334/24 в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Так, в результаті здійсненого перерахунку за період з 01 листопада 2024 року по 31 жовтня 2025 року сума заборгованості склала 24 000,00грн.
У зв'язку із тим, що заборгованість ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 280/10334/24 позивачем не виплачена, постановою державного виконавця від 18 листопада 2025 року ВП №78984209 на ГУ ПФУ в Запорізькій області накладено штраф у сумі 10200,00грн.
Вважаючи винесення постанови про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн. протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 129-1 Основного Закону визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з підпунктом 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частинами 1, 2 статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/4705/20 і у справі № 360/4708/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду у справі 280/10334/24 щодо поновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з моменту припинення виплати, з урахуванням раніше визначеного розміру пенсії, згідно судового рішення за справою № 280/5681/24.
Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на цей час з підстав, що не залежать від нього, а саме: кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Суд під час розгляду справи враховує, що у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік у структурі коштів Державного бюджету України виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 250,00 млн грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 (далі - Порядок № 821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Згідно пункту 3 Постанови № 821 позивачем проведено облік нарахованої суми пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 280/10334/24, та виплачено ОСОБА_1 кошти у сумі 868,01 грн. за період з 17 липня 2025 року по 31 жовтня 2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Дорученням на виплату допомоги (пенсії) пенсіонерам та повідомленням до доручення га одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру сумі 868,01 грн.
Розмір виплати одержувачам, яких включено до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата, визначений пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до Плану доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на 2025 рік.
Виплата перерахованого розміру пенсії на виконання рішення суду у справі № 280/10334/24 та нарахованої заборгованості, буде здійснена ОСОБА_1 з врахуванням Порядку № 821 та в межах затверджених бюджетних асигнувань виділених на цю мету за джерелами їх фінансування.
Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Відповідно статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Із змісту вказаних норм законодавства випливає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №280/10334/24 можливе за умови наявності у позивача бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Встановлені обставини справи свідчать про наявність об'єктивних причин, які унеможливили виконання позивачем рішення у справі №280/10334/24 та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення позивачем щодо виплати заборгованості за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
У Постанові від 20 травня 2021 року (справа № 420/5465/18) Верховний Суд вказав, що "умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин".
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Судом не встановлено наявності вини та умислу позивача за невиконання рішення суду по справі №280/10334/24, а тому оспорювана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Зюбрицького А.В. від 18 листопада 2025 року ВП № 78984209 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 10200,0 грн.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частиною 6 статті 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Рішення виготовлено в повному обсязі 22 грудня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов