16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1846/25
Провадження № 2/730/850/2025
"22" грудня 2025 р. м.Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника - адвоката Михальчук Ольгу Вікторівну через систему «Електронний суд» звернулася до Борзнянського районного суду Чернігівської області з даним позовом, аргументуючи його тим, що 14.02.2015 між сторонами було укладено шлюб, від якого спільних неповнолітніх дітей немає. На даний час їх відносини погіршились і відновити їх немає можливості, тому вони вимушені розірвати шлюб.
Суд, ознайомившись із матеріалами справи, вважає, що вказана цивільна справа не може бути розглянута Борзнянським районним судом Чернігівської області та підлягає передачі за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з таких підстав.
Згідно статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто випливає висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд ухвалою передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Підсудність даного спору визначається за загальними правилами, а саме за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, суд враховує положення ч. 2 ст. 28 ЦПК України, згідно якої позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Представник позивача у позовній заяві зазначила, що у сторін немає спільних неповнолітніх дітей. Інших поважних причин, у тому числі стан здоров'я, домовленість між сторонами, також не вказано у позовній заяві як підстави для розгляду справи судом за місцем реєстрації позивача.
Отже, за змістом даної норми процесуального права, до таких позовних вимог як звільнення від сплати аліментів не можна застосовувати положення статті 28 ЦПК України, оскільки це не є зміною способу їх стягнення, або інше.
Підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Борзнянському районному суді Чернігівської області з урахуванням заявлених позовних вимог, суд не вбачає.
Відтак, до вимог даного позову характерно застосування загальних правил підсудності, які визначені у статті 27 ЦПК України, а саме, що такі спори розглядаються місцевим судом за місцем проживання відповідача.
У позовній заяві представник позивача адресою проживання відповідача вказує АДРЕСА_1 .
Проте згідно відповіді № 2148873 від 18.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із 14.03.2012 до 25.08.2020 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, а також ту обставину, що позивачем позовну заяву подано з порушенням територіальної юрисдикції (підсудністю) судів, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи за належною підсудністю.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, дана справа не підсудна Борзнянському районному суду Чернігівської області, у зв'язку з чим її необхідно передати за підсудністю до суду за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 27-32, 258-261 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати на розгляд Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
Здійснити передачу даної цивільної справи з Борзнянського районного суду Чернігівської області до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст. 354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.
Суддя Ріхтер В.В.