Справа № 729/2010/25
1-кс/729/165/25
18 грудня 2025 р. Слідчий суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , заявлене у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 62024100130003171 від 19.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверський, Чернігівської обл., зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
До суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу в виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, 05.12.2023 військовозобов'язаного ОСОБА_5 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлено для проходження військової служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з 05.12.2023 солдат ОСОБА_5 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 37 від 02.02.2024 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 11 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та визнано вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Так, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 29.06.2024, у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
Станом на 29.06.2024 місце служби військовослужбовців 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 11 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було визначене у районі населеного пункту АДРЕСА_2 .
Так, на виконання свого злочинного умислу солдат ОСОБА_5 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, 29.06.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 21 год 00 хв самовільно залишив місце служби, яке станом на 29.06.2024 було визначене у районі населеного пункту Клавдієве-Тарасове Бородянського району Київської області, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього та по даний час в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
За підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення 17.12.2025 солдата ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України слідчим СВ ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Досудовим розслідуванням встановлено достатність підстав для підозри ОСОБА_5 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим 17.12.2025 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджуються:
- повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріалами службового розслідування у кримінальному провадженні за фактом самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_5 ;
- протоколами допитів свідків у кримінальному проваджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, а відтак встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування даного кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свій статус військовослужбовця, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, зокрема військовослужбовців зазначеної військової частини.
Окрім цього, підозрюваний має певне коло зв'язків у тому числі з керівництвом та службовими особами військової частини, здобутих в силу проходження ним військової служби та може використовувати їх у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо обставин та фактів кримінального правопорушення.
Показання свідків мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв'язки із іншими особами, впливати на вказаних свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Про існування ризику впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування з ними у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, як цивільних осіб так і осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих у нього обставин поважності відсутності у військовій частині, а також інших висунутих ним у подальшому версій.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що кримінально-протиправна діяльність ОСОБА_5 , має триваючий характер і фактично прожовувалась до моменту затримання.
У разі застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній, усвідомлюючи можливість реального покарання у вигляді позбавлення волі, буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив його задовольнити з підстав викладених в клопотанні.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити
Підозрюваний та його захисник не заперечували щодо застосування запобіжного заходу.
Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.10.2024 року розпочато кримінальне провадження за №62024100130003171за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 6).
17.12.2025 року ОСОБА_5 вручено повідолення про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
У рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що наявні відомості, які вказують на обґрунтовану підозру та які навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, що підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами. Так, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю відомостей, детальний перелік яких міститься у клопотанні, які долучені до клопотання.
При цьому на стадії розгляду клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.
Аналіз доданих до клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на цьому етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на цей час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно із ч. 2, 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на наведені обставини, вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 є вірогідним та достатнім для застосування щодо нього обмежувальних заходів. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
Дослідивши наявні докази в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані обставини з урахуванням суворості можливого покарання свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (у тому числі щодо належного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків) і руху кримінального провадження. Так, застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваній цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідка.
Отже, слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час розгляду клопотання, відповідає особі підозрюваної і зможе забезпечити на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Таким чином, у судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України клопотання слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи на дію воєнного стану та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні підстави для визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Задовольнити клопотання слідчого СВ ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , заявлене у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 62024100130003171 від 19.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб до 16 лютого 2026 року, без визначення розміру застави з утриманням останнього в умовах гауптвахти відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя
Бобровицького районного суду ОСОБА_1