Справа № 686/9828/25
Провадження № 2/686/4099/25
12 грудня 2025 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Порозової І.Ю.,
за участю секретаря - Кшановської Є.З.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Палінчака А.О.,
представника відповідача адвоката Терлича В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.06.2016 між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час перебування у якому народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.09.2023 (справа № 686/3303/23) шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
В період шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність подружжя було набуто нерухоме, а саме квартиру загальною площею 88,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що наразі зазначена квартира є предметом поділу у справі № 686/8531/25, яка перебуває в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Вказав, що після розірвання шлюбу, а саме в жовтні 2023 року відповідач, без відома позивача, змінила замки на вхідних дверях квартири та не надає можливості останньому володіти та користуватися вищевказаною квартирою, внаслідок чого він неодноразово звертався до ОСОБА_2 із проханням надати доступ до квартири, шляхом телефонних дзвінків, намаганням потрапити до житлового приміщення, шляхом стуку у вхідні двері, а також направленням листа на ім'я ОСОБА_2 із проханням передами йому комплект ключів від вхідних дверей, однак такі були проігноровано.
У позовній заяві відповідач також зазначив, що ОСОБА_2 , без його відома та згоди проживає у оспорюваній квартирі з іншим чоловіком - ОСОБА_4 , а також завела собаку, яка на переконання позивача, може пошкодити дороговартісний ремонт та меблі, що може вплинути на стан квартири та її вартість.
З огляду на вказані обставини, позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом вселення у вказану квартиру та виселення із неї ОСОБА_4 .
У подальшому позивач зменшив позовні вимоги в частині вимог до ОСОБА_4 ..
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
12.05.2025 відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду відзив на позовну заяву,у якому вона вказала, що в провадженні судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Колієва С.А. перебуває справа № 686/8531/24 про поділ спільного майна подружжя, до якого входить також і квартира АДРЕСА_2 . Вказала, що у цій справі заявлено взаємовиключні вимоги кожної сторони, а саме ОСОБА_1 вимагає визнання за ним права власності на ? частину спірної квартири, а ОСОБА_2 вимагає визнання за нею права особистої приватної власності на всю квартиру з відповідною компенсацією грошовими коштами та іншим майном. Вважає, що питання усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , шляхом вселення у неї ОСОБА_1 пов'язано із питанням права власності сторін на цю квартиру.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що наразі проживає у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві приватної власності, однак хоче вселитися та проживати у квартирі АДРЕСА_2 , щоб мати можливість спілкуватися із донькою та користуватися побутовими речами, які ним придбавалися. Також вважає, що вселившись у спірну квартиру справи щодо домашнього насильства перестануть виникати.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, свої інтереси доручила представляти - адвокату Терличу В.Г., який повідомив, позовні вимоги відповідач не визнає, а також те, що між позивачем та відповідачем склалися складні стосунки. Відносно останнього ухвалено вирок щодо вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_5 , також зазначив, про наявність рішення суду щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини, яке він не виконує, оскільки не бажає зустрічей, крім того вказав про перебування в провадженні суду спору між тими ж сторонами про поділ майна подружжя, у якому ОСОБА_2 заявлено вимогу про грошову компенсацію частини спільної квартири. Повідомив, що відповідач будь-яких перешкод у користуванні житловим приміщенням не чинить, однак кожна зустріч позивача та відповідача завершується скандалом та фізичним насильством, що стало причиною ухвалення судом рішення від 10.09.2025 року, яким відносно ОСОБА_1 встановлено обмежувальний припис строком на шість місяців, яким йому заборонено перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливлює його вселення у вказану квартиру.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на вказану квартиру оформлено на відповідача - ОСОБА_2 , а відтак зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, а також підтверджено матеріалами справи, що як позивач, так і відповідач є власниками квартири АДРЕСА_2 .
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа № 686/8531/24 про поділ спільного майна подружжя, предметом якої є також і квартира АДРЕСА_2 , розгляд якої наразі не завершено, судового рішення не ухвалено.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.09.2025, задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис строком на шість місяців щодо заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатись на відстань ближче 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), переслідувати її розшукувати її особисто або через третіх осіб, у будь-якій спосіб спілкуватись з нею, вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України) - усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Отже, за змістом зазначених норм права співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.
Відповідно до пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні спірною квартирою.
Проте, позивачем не доведено в судовому засіданні та не надано до позовної заяви доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, використовує її не за призначенням, систематично порушує правила співжиття, відмовляється встановити порядок користування зазначеним майном мирним шляхом, не надає право повноцінно користуватися позивачу майном.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що має у власності інше житло у якому і проживає, однак бажає вільно користуватися належною йому квартирою, оскільки там живе його донька та наявне побутове майно. З цього приводу суд враховує той факт, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10.09.2025 року, яке набрало законної сили 18.11.2025 року унеможливлює перебування ОСОБА_1 у спірній квартирі до закінчення строку дії обмежувального припису, а спір щодо спільного майна подружжя вирішується в іншій справі, щодо поділу майна подружжя.
Крім того, відповідачем до суду надано докази, які підтверджують те, що позивачем неодноразово здійснювалось відносно відповідача домашнє насильство.
Виходя із викладеного, суд констатує, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Таким чином, з врахуванням неодноразових фактів домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_2 , відсутності доказів порушеного права та можливості часткового вирішення спору в іншому провадженні в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у позові про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 22.12.2025 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду І.Ю.Порозова