Справа № 531/377/25 Номер провадження 22-ц/814/4124/25Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
16 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Обідіна О.І., Чумак О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2025 року, постановлене суддею Герцовим О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
17.02.2025 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років.
В обґрунтування підстав позов зазначає, що із 15.08.2022 є здобувачем освіти Красноградського педагогічного фахового коледжу комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради на денній формі навчання за державним замовленням. Зазначає, що потребує матеріальної допомоги пов'язаної із витратами на навчання та просить суд стягувати із відповідача, який має можливість сплачувати аліменти, по частці від доходу на його утримання до закінчення ним навчання.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21.08.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно аліменти на користь ОСОБА_2 на його утримання у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 17.02.2025 і до закінчення або припинення сином навчання, але не довше ніж до 23 років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивач є студентом денної форми навчання та потребує матеріальної допомоги для оплати пов'язаних із навчанням витрат. Доказів, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, ним не надано. Натомість визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення, районний суд виходив із того, що 1/5 частини щомісяця від доходу відповідача буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку повнолітнього сина відповідача.
Відповідач із рішенням районного суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення із 1/5 до 1/10 частини від його доходів.
Вважає, що позивач не надав доказів у потребі матеріальної допомоги саме у зв'язку із навчанням. Тоді як надана ним довідка із коледжу свідчить лише про те, що позивач є одержувачем освіти за державним замовленням, тобто фактично за рахунок коштів державного бюджету, а не власних. При цьому позивач не позбавлений можливості отримувати в коледжі стипендію, матеріальну допомогу та заохочення, оскільки особам, які навчаються за державним замовленням за денною формою здобуття освіти, з метою підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності може бути надано матеріальну допомогу та заохочення.
Зазначає, що оскаржуване судове рішення не містить обґрунтування розміру частки аліментів. При цьому поза увагою районного суду залишився той факт, що з відповідача на підставі судового рішення вже сплачуються аліменти у розмірі 1/3 частини від його доходу на утримання двох неповнолітніх дітей Сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також просить врахувати наявність на його утриманні батька, який є інвалідом ІІ групи, а також матері, яка є особою похилого віку і він, відповідач, допомагає їм по господарству, придбаває ліки, продукти, господарчі товари тощо. Крім того, на його утриманні перебуває цивільна дружина ОСОБА_5 , яка потребує лікування.
Наголошує, що у нього, відповідача, немає у власності нерухомого майна і щомісячно він несе витрати на оренду житла. Натомість обов'язок щодо утримання своїх дітей покладено на обох батьків. Наявні у справі докази не містять відомостей про дохід ОСОБА_6 , матері позивача, тоді як відповідач не має можливості самостійно нести тягар утримання повнолітнього сина на період його навчання.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 01.10.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , його батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.7/
22.09.2023 Карлівським районним судом Полтавської області видано судовий наказ №531/2523/23, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.09.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття./а.с.8/
Із 15.08.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є здобувачем освіти Красноградського педагогічного фахового коледжу комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради на денній формі навчання за державним замовленням. Термін закінчення навчання в закладі освіти 31.05.2026./а.с.9/
ОСОБА_1 фактично проживає разом з ОСОБА_5 , 1993 р.н., ОСОБА_7 , 2009 р.н., ОСОБА_8 , 2011 р.н., ОСОБА_9 , 2013 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження викладеного складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, що надається./а.с.29,30/
02.06.2025 ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» надано довідку №КМ-00000112 у тім, що ОСОБА_1 працює на товаристві з 05.03.2021. На теперішній час займає посаду газорізальник 6 розряду. Дохід за період із 01.11.2024 по 30.04.2025 склав 137 081,43 грн./а.с.31/
03.06.2025 в.о. начальника Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області В.Чугуй складено довідку, якою підтверджено, що станом на 03.06.2025 у відділі ДВС на примусовому виконанні перебуває ВП №73042189 з примусового виконання судового наказу №531/2523/23, виданого 22.09.2023 Карлівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі половини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.09.2023 до досягнення старшою дитиною повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.05.2025 - відсутня./а.с.37/
Частково задовольняючі позовні вимоги, районний суд врахував потребу повнолітнього сина відповідача, який продовжує навчання, у матеріальній допомозі, та можливість надання такої допомоги відповідачем. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача аліментів на період навчання сина, але не більше ніж до 23 років у розмірі 1/5 частини щомісяця, що буде необхідним та достатнім для забезпечення його гармонійного розвитку.
Апеляційний суд із висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, погоджується. Проте, не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, які підлягають стягненню.
Правовідносини батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (правовий висновок, викладений у постанова ВСУ від 24.02.2016 по справі № 6-1296цс15).
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, у порядку частини третьої статті 199 СК України, звернувся в суд із цим позовом, обґрунтовуючи необхідність стягнення аліментів від батька його повнолітнім сином, відсутністю у останнього джерела доходу, заявивши до стягнення частки від доходу відповідача на користь повнолітнього сина.
Колегія суддів, виходячи із принципу рівності прав та обов'язків батьків, визнає, що обставини, за яких тягар утримання повнолітніх дітей у зв'язку з їх навчанням лежить виключно на одному із батьків, є порушенням закону.
Проте реалізація такого обов'язку має відбуватися за сукупності юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів враховує особу відповідача, розмір його середньомісячного доходу, а також наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Указані обставини не звільняють його від виконання обов'язку із утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку із цим потребує допомоги, проте суттєво впливають на розмір аліментів, який слід зменшити із 1/5 до 1/8 частинивсіх видів заробітку (доходу) відповідача. Такий розмір аліментів відповідач буде спроможним сплачувати, він відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині. Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо визначеного розміру стягнутих аліментів та зводяться до переоцінки доказів і довільного трактування норм права на власну користь.
Твердження відповідача, що потреби на навчання не відповідають дійсності, оскільки син навчається за рахунок держави і тому такі витрати відсутні, на його переконання, апеляційний суд оцінює критично, оскільки витрати, пов'язані із забезпеченням навчання, охоплюють ширший перелік потреб, ніж лише присутність на заняттях у навчальному закладі, а і вартість підручників, інших витратних матеріалів у зв'язку із специфікою обраного фаху.
Також не заслуговують на увагу твердження про неврахування судом першої інстанції наявності на утриманні відповідача дружини, яка потребує лікування, оскільки в суді першої інстанції належних доказів на підтвердження витрачених коштів у зв'язку з хворобою на лікування відповідачем не надано.
Натомість межі повноважень суд апеляційної інстанції чітко регламентовані ст.367 ЦПК України, за змістом якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано. При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду у справі №499/895/19 від 12.10.2023, за якої сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог та доказової бази.
Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування судом тих обставин, що на утриманні відповідача знаходяться його батько, який є інвалідом ІІ групи, та матір, яка є пенсіонеркою та потребує матеріальної допомоги та лікування, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у правовому розумінні зазначені обставини не звільняють відповідача (батька дитини) від обов'язку утримувати сина, який продовжує навчання, до того ж доказів на підтвердження матеріального забезпечення матері матеріли справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні шляхом зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів, які підлягають стягненню з 1/5 до 1/8 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісячно.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 серпня 2025 року - змінити.
Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на його утримання із 1/5 до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 17.02.2025 і до закінчення навчання або до припинення сином навчання, але не довше, ніж до 23 років.
У іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді О.І. Обідіна
О.В. Чумак