Справа № 541/1224/25 Номер провадження 22-ц/814/4074/25Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Карпушин Г.Л., Обідін О.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 серпня 2025 року, постановлене суддею Городівським О.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
27.03.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила здійснити поділ нерухомого майна, як спільної сумісної власності подружжя, між нею та ОСОБА_2 , визнавши за нею право власності на частину наступного майна:
- земельної ділянки площею 0,065 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 5310900000:50:055:0431, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухового майна 847044753109;
- житлового будинку з господарськими спорудами, який складається з: житловий будинок А-1, загальною площею 48,7 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м; сарай - Б, погріб - а, вбиральня - Д, споруди 1-3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1048442353109, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельної ділянки площею 0,0029 га з цільовим призначенням - для будівництва індивідуального гаража, з кадастровим номером 5310900000:50:056:0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний кооператив «Автомобіліст», реєстраційний номер об'єкта нерухового майна 1816068563109;
- гаража загальною площею 24,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний колектив «Автомобіліст», гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 225382753109.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2025 позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0029 га з цільовим призначенням - для будівництва індивідуального гаража з кадастровим номером 5310900000:50:056:0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний кооператив «Автомобіліст», реєстраційний номер об'єкта нерухового майна 1816068563109, оціночна вартість 12104,90 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний колектив «Автомобіліст», гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 225382753109, оціночна вартість 121 988,41 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 680,67 грн.
Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.08.2025 заяву відповідача ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Додаткове рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що заявлений до стягнення відповідачем розмір правничих витрат, який склав 47000,00 грн. не підтверджений належними доказами та є таким, що не відповідає критерію реальності та розумності. Тому, виходячи з конкретних обставин цієї справи, міськрайонний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що буде достатньо для компенсації обґрунтованих витрат на оплату послуг адвоката.
Позивачка оскаржила додаткове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права відповідне рішення міськрайонного суду скасувати.
Вважає відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог заяви про відшкодування понесених відповідачем правничих витрат.
Звертає увагу, що представником відповідача не вчинялися дії щодо залучення свідків, збирання доказів, а в ході судового розгляду справи він брав участь лише у двох судових засіданнях, які тривали менше години.
Детально цитуючи положення статті 141 ЦПК України, практику Європейського суду з прав людини та позицію Верховного Суду, серед іншого, сформовану у справах №910/15944/17 від 24.01.2019, №917/1071/18 від 19.02.2019, доводить, що стягнута на користь відповідача сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою, зокрема, в контексті складності справи та витраченого адвокатом часу.
Зазначає, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат для неї, позивачки, як матері, яка самотужки забезпечує оплату лікування дитини, становитиме надмірний тягар.
Просить застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справі №206/1293/19 від 19.05.2021, за змістом якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, то суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.03.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя./а.с.1-12/
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31.03.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження./а.с.94/
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2025 позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0029 га з цільовим призначенням - для будівництва індивідуального гаража з кадастровим номером 5310900000:50:056:0364, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний кооператив «Автомобіліст», реєстраційний номер об'єкта нерухового майна 1816068563109, оціночна вартість 12104,90 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину гаражу, загальною площею 24,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , гаражний колектив «Автомобіліст», гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 225382753109, оціночна вартість 121 988,41 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 680,67 грн./а.с.161-164/
28.07.2025 відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про винесення додаткового судового рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в ході розгляду судової справи в розмірі 47 000,00 грн./а.с.167-170/
На підтвердження таких витрат відповідачем надано угоду №15/04 від 15.04.2025, укладену між ОСОБА_2 та адвокатом Яковенко Г.В. у справі №541/1224/25; характер угоди: надання консультації, підготовка відзиву на позовну заяву, ознайомлення із матеріалами справи, витребування доказів запитом адвоката, здійснення представництва інтересів при розгляді справи у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області. Розмір оплати 10% від суми позову, що становить 47 000,00 грн./а.с.171/
17.04.2025 ОСОБА_2 вніс до каси адвоката Яковенка Г.В. гонорар у розмірі 47000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно із договором №15/04 від 15.04.2025, що підтверджується квитанцією №17/04./а.с.172/
07.08.2025 представником позивача - адвокатом Акрітовим П.К. подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у задоволенні якої просив відмовити повністю. У разі встановлення обґрунтованості заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі №541/1224/25, - просив зменшити суму судових витрат до 2 000,00 грн./ас.184-187/
Частково задовольняючи заяву та постановляючи до стягнення правничі витрати у розмірі 10 000,00 грн., міськрайонний суд виходив із того, що такий розмір стягнення буде достатнім для компенсації обґрунтованих витрат на оплату послуг адвоката. При цьому міськрайонним судом враховано участь адвоката у судових засіданнях, підготовку процесуальних документів, загальний обсяг виконаної роботи, а також складність справи. Відтак, надані докази свідчать про реальне надання правничої допомоги в межах розумної необхідності для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів відповідача.
Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Апеляційним судом установлено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Яковенко Г.М., яким визначено розмір гонорару 10% від ціну позову, що становить 47 000,00 грн., що згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, не є обов'язковим для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Серед переліку наданих адвокатом послуг зазначено: 1) надання консультації; 2) підготовка відзиву на позовну заяву; 3) ознайомлення із матеріалами справи; 4) витребування доказів запитом адвоката; 5) здійснення представництва інтересів при розгляді справи у Миргородському міськрайонному суді Полтавської області.
Аналізуючи викладене та враховуючи часткове задоволення позову, апеляційний суд зазначає, що надання консультації не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзиву на позовну заяву. У справі також відсутні відомості про ознайомлення адвоката Яковенка Г.М. із матеріалами справи та витребування доказів запитом адвоката, які колегія суддів також визнає складовою формування позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
Відтак, з огляду на фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, які полягають у складання процесуальних документів та участі у судових процесах, колегія суддів визнає наявними підстави для зменшення розміру постановлених до стягнення правничих витрат, понесених відповідачем із 10 000,00 грн. до 4 000,00 грн.,що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Доводів на спростування викладеного сторонами не наведено. Посилання позивачки у доводах апеляційної скарги на відсутність розрахунку розміру стягнення не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, що надані докази свідчать про реальне надання правничої допомоги в межах розумної необхідності для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів відповідача. При цьому позивачем не надано доказів, які б свідчили, що стягнення з неї правничих витрат у розмірі 4000,00 грн. становитиме для неї надмірний тягар.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає часткоому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши розмір правничих витрат, постановлених до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 із 10 000,00 грн. до 4 000,00 грн. В іншій частині рішення міськрайонного суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 серпня 2025 року - змінити в частині розміру витрат на правову допомогу постановлених до стягненні із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зменшивши його із 10 000,00 грн. до 4 000,00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Г.Л. Карпушин
О.І. Обідіна