Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/790/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/1809/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
18.12.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 03 грудня 2025 року, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4,5 ст.190 КК України, продовжено дію запобіжного заходу до 31 січня 2026 року з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у кримінальному провадженні №12023121130000691 від 02.07.2023
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, та ухвалити рішення, яким обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшення суми застави, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою, незаконною та не обґрунтованою. При продовженні строку дії запобіжного заходу судом не враховано те, що ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України жодними доказами не підтверджуються. Сам факт обґрунтованості підозри не може бути достатньою підставою для обрання та продовження запобіжного заходу. Зазначає, що прокурором неодноразово було порушено його право на захист. Так, клопотання про продовження дії запобіжного заходу було ним отримано до початку судового засідання. Також судом при продовженні дії запобіжного заходу не в повній мірі враховано його сімейний стан, міцні соціальні зв'язки, характеристику з місця працевлаштування та волонтерство, наявність на утримані матір інваліда пенсійного віку, яка потребує догляду. Крім того, прокурором у клопотанні незаконно вказано про те, що він судимий, оскільки рішенням суду у нього було знято іспитовий строк. Просить також зменшити розмір застави ураховуючи його та матері складне матеріальне становище.
У провадженні Подільського районного суду м. Кропивницького перебуває кримінальне провадження внесене 02.07.2023 за №12023121130000691за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.190 КК України.
03 грудня 2025 року Подільським районним судом м. Кропивницького щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_8 не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків; не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу; характеризуючих відомостей та інформацію про стан здоров'я обвинуваченого сторонами не надано. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності. Останній раз ОСОБА_8 27.03.2024 засуджений Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений на підставі положень ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік. Вказане свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 та ч.5 ст.190 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, санкція яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років та від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, відповідно. Окрім того, існує вірогідність вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки, ОСОБА_8 раніше неодноразово протягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, вважав за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.177,178,183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12023121130000691 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4,5 ст.190 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням застави.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано те, що ризики із яким пов'язувалось застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшився ступінь цих ризиків. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується дають підстав вважати про високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду.
Із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання останнього під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно обвинувачення, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема, здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Отже, судом першої інстанції враховано, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4,5 ст.1190 КК України, який класифікується як тяжкий та особливо тяжкий злочин та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, відповідно.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та встановлені ризики; заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки. Також суду обвинуваченим в обґрунтування своїх доводів не надано підтверджуючих документів або на право власність власного житла або фактичного його проживання, де міг би останній перебувати у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків, колегією суддів не встановлено.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить захисник.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб.
Стосовно покликання обвинуваченого на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою йому було вручено до початку судового засідання, то апеляційний суд зазначає, що у разі наявності такої обставини, обвинувачений та його захисник не були позбавлені права заявити клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання можливості ОСОБА_8 ознайомитися з клопотанням. Крім того, вказана обставина не може слугувати безумовною підставою для скасування рішення суду.
Більш того, апеляційним судом враховуються доводи ОСОБА_8 стосовно того, що останній має постійне місце поживання та має на утримані матір інваліда похилого віку.
Разом з тим, на противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченою дій, спрямованих на переховування від суду; здійснення незаконного впливу на потерпілу та свідків; або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд також вважає, що суд правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, який посягає на суспільні інтереси проти власності, а також особу обвинуваченого, та у відповідності до ст.182 КПК України визначив як альтернативний запобіжний захід заставу на умовах та у мінімальному розмірі, яка достатньою мірою може гарантувати виконання ОСОБА_8 , покладених на нього обов'язків.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір застави, згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Тому визначення меншого розміру застави, як того просить обвинувачений, в даному випадку буде нівелювати інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу та доповнення до неї обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 03 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: