№ провадження 11-кп/4809/568/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 398/232/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія 286 (215)
09.12.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурорки - ОСОБА_6 ,
адвокатки - ОСОБА_7 ,
представника АТ «Страхова компанія «Країна» - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9
адвокатки, представниці потерпілої, - ОСОБА_10 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами представника АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_8 , адвокатки, представниці потерпілої ОСОБА_9 , - ОСОБА_10 , вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.06.2025, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бандурівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, одруженого, без утриманців, працює електрогазозварником на ТОВ «БЕНУТЕК», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю один рік; покладено обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, додатково покладений обов'язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави витрати на залучення експерта в загальному розмірі 8 561, 80 грн. (вісім тисяч п'ятсот шістдесят одну гривню 80 копійок).
Ухвалено цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди - 57 459,35 грн., та понесені витрати на правову допомогу - 10 000 грн., а загалом 67 459, 35 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 35 копійок).
Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРАЇНА» на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди - 50 812, 95 грн., у відшкодування моральної шкоди - 2 540, 65 грн., а загалом 53 353, 60 грн. (п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят три гривні 60 копійок).
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 визнаний винуватим і засуджений за вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Як встановлено судом першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
ОСОБА_11 , 23.10.2024 року о 13 годині 50 хвилині в світлий час доби, здійснював рух автомобілем NISSAN SANNY реєстраційний номер НОМЕР_1 по площі Соборній міста Олександрія, Кіровоградської області.
Під час руху, водій ОСОБА_11 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху та грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б,д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху, по круговій дорозі площі Соборній, міста Олександрія, не впевнився у відсутності пішохода на пішохідному переході, якому може бути створена небезпека для руху.
При цьому, ігноруючи вимоги п.п. 12.3 та 18.1 ПДР (п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п.18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) легковажно сподіваючись на відвернення негативних наслідків, продовжив свій рух, не надавши перевагу у русі пішоходу та допустив наїзд на ОСОБА_9 , яка перетинала площу Соборна справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля по пішохідному переходу, поблизу будинку № 38 по вулиці Григорія Усика міста Олександрія.
Згідно з висновком експерта № 81 від 03.12.2024 ОСОБА_9 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку правої та лівої лобних долей 2 ступеню; локального субарахноїдального крововиливу в ділянці лобної долі правої півкулі головного мозку; лінійного перелому луски потиличної кістки зліва з переходом на ліву бічну її частину; забою м'яких тканин на рівні потиличної кістки зліва, садна, гематоми голови; множинних переломів відростків лівої великогомілкової кістки зі зміщенням; рана лівої гомілки, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розвитку небезпечного для життя стану.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, висувають наступні вимоги.
АТ «Страхова компанія «Країна» в особі представника ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову до АТ «СК «Країна», ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_12 .
Під час судового розгляду встановлено, що у результаті протиправних дій ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, відповідальність обвинуваченого як власника (користувача) джерела підвищеної небезпеки була застрахована АТ СК «Країна», що підтверджується полісом № СА/0420196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діє з 09:40 год. 23.10.2024 року до 22.10.2025 року, - із вказаним в апеляційній скарзі погоджується представник АТ «СК «Країна».
Однак, вказує, що потерпіла, всупереч вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про ДТП до АТ «СК «Країна» не зверталась, жодних документів в досудовому порядку не подавала.
За відсутності факту кримінального правопорушення встановити факт настання страхового випадку та виникнення обов'язку щодо виплати страхового відшкодування немає правових підстав. Фізична особа, яка вважає себе потерпілою від певного кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває, і факт вчинення злочину належно не встановлено, не має права на позов про відшкодування шкоди на умовах спеціального Закону, але має право на позов про відшкодування заподіяної шкоди на загальних засадах ЦК.
Отже, Страховик має розглядати заяву потерпілого про відшкодування шкоди після того як закінчиться розгляд кримінальної справи та рішення набере законної сили, тому звернення цивільного позивача до суду було передчасним.
Крім того АТ «СК «Країна» не погоджується із розміром страхового відшкодування, визначеного судом.
Страховик вважає належно доведеними документально та обґрунтованими витрати на суму 36 604 гривні 96 копійок, а оскільки саме на цю суму можлива виплата страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із лікуванням потерпілої, то страхове відшкодування по моральній шкоді буде становити 1 830 гривень 24 копійки.
У доповненні до апеляційної скарги пояснює, що ряд препаратів, зазначених потерпілою стороною, не мають відношення до поставленого діагнозу, не мають призначення лікаря, є допоміжними, профілактичними препаратами, необхідність вживання яких не підтверджена медичною установою.
Представниця потерпілої ОСОБА_9 - адвокатка ОСОБА_10 просить змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, збільшивши суму відшкодування спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_11 , до 247 470 гривень 62 копійки, а також стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_9 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
Свої вимоги умотивовує такими доводами.
Судом першої інстанції надано не повної оцінки глибині моральних та фізичних страждань потерпілої ОСОБА_9 : не зрозумілим залишається, яким чином страждання потерпілої, пов'язані із спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень, оцінені у 60 000 гривень.
Приймаючи до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, його поведінку та часткову оплату лікування потерпілої, суд врахував їх не у якості характеристики особи обвинуваченого, а при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій.
Вчинений обвинуваченим злочин, хоч і є необережним, проте є тяжким, потерпілій ОСОБА_9 завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для її життя. У момент отримання тілесних ушкоджень та тривалий час після цього потерпіла відчувала інтенсивні страждання, фізичний біль, більше 40 днів була прикута до ліжка, важко реабілітувалася, була позбавлена пересуватись по будинку власними силами, протягом часу до теперішнього дня потерпіла не відновила свій стан здоров'я - з'являються нові наслідки.
Внаслідок ДТП потерпіла позбавлена можливості вести звичайні побутові справи та повсякденне життя, відчуває головний біль, слабкість, не витримує фізичних навантажень.
Крім того, потерпілій ОСОБА_9 доведеться перенести ще операцію по видаленню металоконструкцій для метало остеосинтезу, подальшої реабілітації.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах представника цивільного відповідача АТ «СК «Країна», представниці потерпілої - адвокатки ОСОБА_10 які підтримали апеляційні скарги, подані цими особами, думку прокурорки, яка заперечила апеляційні скарги, але зауважила, що при підрахунку розміру майнової шкоди, що підлягає стягненню зі страхової компанії, допущено арифметичну помилку, адвокатка ОСОБА_7 заперечила апеляційні скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції оскаржений виключно в частині вирішення цивільних позовів.
За вказаних підстав колегія суддів не надає оцінки правильності встановлення судом обставин кримінального правопорушення, повноті дослідження доказів, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 , та правильності кваліфікації його дій, вважаючи доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а кваліфікацію його дій - правильною за ч. 2 ст. 286 КК України.
Аналогічно не надається оцінки дотриманню судом принципів призначення покарання обвинуваченому із урахуванням положень ст. ст. 65-67 КК України, вважаючи призначене обвинуваченому ОСОБА_11 судом першої інстанції покарання - належним, достатнім та обґрунтованим.
Щодо вирішення цивільних позовів.
Як вимагає ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Статтею 370 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються: п. 2) у разі визнання особи винуватою: рішення про цивільний позов.
Вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України, У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: п. 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Глава 9 Кримінального процесуального кодексу України регламентує Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов, виплата винагороди викривачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як встановлює ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Обов'язок відшкодування збитків регулюється главою 3, 51 ЦК України.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із положеннями ст. 1192 ЦК України: 1. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК - особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників, що узгоджується з положеннями ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Тож, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, і потерпілий, хоч не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором, оскільки на його як третьої особи користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до ст. 21 якого, страховик здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виплату витрат у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи, у розмірі витрат, пов'язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров'я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів).
У даному випадку, наявний факт встановлення вини особи, - вина ОСОБА_11 у ДТП визнана судом, і вказане беззаперечно породжує обов'язок відшкодування завданої потерпілій особі шкоди, як і встановлено, що ДТП є страховим випадком, що покладає на страховика обов'язок здійснити відшкодування завданої внаслідок ДТП за участі забезпеченого автомобіля третій особі (потерпілій) шкоди.
Відтак, у даному провадженні пред'явлене обвинувачення та доведеність винуватості ОСОБА_11 у пред'явленому обвинуваченні - безпосередньо пов'язані із пред'явленим цивільним позовом потерпілою у кримінальному провадженні.
Беззаперечно, учасники судового провадження у даній справі мають різні за характером зобов'язання, як деліктні, так договірні.
Кримінальне судочинство не встановлює заборони розглядати цивільний позов у кримінальному провадженні за умови пред'явлення його до фізичної та до юридичної особи, та за умови існування у учасників провадження різних за характером зобов'язань.
Кримінальним процесуальним законом не заборонено, при вирішенні цивільного позову, керуватися нормами цивільного законодавства.
Слід зауважити, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зазначенні зобов'язання не виключають одне одного.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються із відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених положеннями цього ж Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
З приводу доводів на те, що АТ «СК «Країна» не може бути цивільним відповідачем у даному провадженні, що подібний цивільний позов не підлягає розгляду або у позові слід відмовити, оскільки потерпіла не звернулася до страховика із відповідною заявою про страхове відшкодування, цивільний позов має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні є передчасним, зауважується наступне.
Право потерпілої пред'явити цивільний позов в кримінальному провадженні, в тому числі до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діями обвинуваченого, безпосередньо передбачає ст. 128 КПК України.
Визначення цивільного позивача у кримінальному провадженні та права такої особи визначені ст. 61 КПК України.
Потерпіла, як цивільний позивач, не позбавлена права визначати осіб, до яких вона позивається.
Згідно із ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 62 КПК України права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Позовну заяву (цивільний позов у кримінальному провадженні) потерпілою подано 27.02.2025.
У даному випадку АТ «СК «Країна», зокрема, залучено у провадженні як цивільний відповідач.
Юридична особа АТ «СК «Країна», уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
Тобто, дана юридична особа, в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.
Судом під час судового розгляду встановлено (і вказане ніким із учасників судового провадження не оскаржується в апеляційному порядку), що саме у результаті протиправних дій ОСОБА_11 потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
У зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_9 , остання з 23.10.2024 по 05.11.2024 перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «ЦМЛ м. Олександрія».
Вартість її лікування склала 15 758, 06 грн і підтверджується відповідною довідкою-розрахунком. Вказані витрати обвинуваченим ОСОБА_11 відшкодовано у повному обсязі, про що надано квитанцію №ПН639 від 26.02.2025 року.
Як вказувалося вище, потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні.
Вимоги цивільного позивача, потерпілої ОСОБА_9 полягали у стягненні з ОСОБА_11 247 470, 62 грн завданої їй моральної шкоди та 10 000 грн процесуальних витрат на правничу допомогу, стягненні з АТ «СК «Країна» 50 812, 95 грн у відшкодування майнової шкоди (витрати на лікування), спричиненої кримінальним правопорушенням та 2 529,3 8 грн - у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачем ОСОБА_9 зазначено, що з місця дорожньо-транспортної пригоди її було доставлено каретою швидкої медичної допомоги до КП «ЦМЛ м. Олександрії», де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 23.10.2024 по 05.11.2024, після чого з 05.11.2024 і по даний час продовжує амбулаторне лікування в ортопедо-травматологічному відділенні.
Дані факти підтверджуються випискою-епікризом №11846 та відповіддю КП «ЦМЛ м. Олександрії» від 17.01.2025.
Крім того, 25.10.2024 проведено оперативне лікування потерпілої ОСОБА_9 - метало-остеосинтез пластинами з гвинтами.
У цьому зв'язку потерпілою понесено витрати на придбання набору металоконструкцій для метало-остеосинтезу проксимального та медіального відділів великогомілкової кістки, на суму 24 000 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №23-10/24/2 від 23.10.2024р та квитанцією до платіжної інструкції від 24.10.24р. на суму 24 240 грн.
Крім того, на придбання ліків витрачено 23 572, 95грн., що підтверджується фіскальними чеками дослідженими в судовому засіданні.
У подальшому, 21.01.2025, за призначенням лікаря проведено МРТ головного мозку та МРТ шийного відділу хребта, у зв'язку з чим потерпілою понесено витрати в сумі 3 000 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 22.01.2025.
При цьому, як слідує із матеріалів кримінального провадження, відповідальність обвинуваченого ОСОБА_11 як власника (користувача) джерела підвищеної небезпеки застрахована АТ «СК «Країна», що підтверджується полісом № СА/0420196 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діє з 09:40 год. 23.10.2024 до 22.10.2025.
Як підкреслив суд першої інстанції, і такі твердження визнаються правильними колегією суддів, саме страхова компанія, зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який за наведеним вище полісом складає 320 000 гривень за шкоду заподіяну життю і здоров'ю.
Таким чином, власне АТ СК «Країна» хоч і не завдано шкоди потерпілій, позаяк страхова компанія є зобов'язаним суб'єктом перед нею, якій виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Критичній оцінці піддаються доводи представника АТ «СК «Країна» з приводу того, що потерпіла, всупереч вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про ДТП до АТ «СК «Країна» не зверталась, жодних документів в досудовому порядку не подавала; за відсутності факту кримінального правопорушення встановити факт настання страхового випадку та виникнення обов'язку щодо виплати страхового відшкодування немає правових підстав; фізична особа, яка вважає себе потерпілою від певного кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває, і факт вчинення злочину належно не встановлено, не має права на позов про відшкодування шкоди на умовах спеціального Закону, але має право на позов про відшкодування заподіяної шкоди на загальних засадах ЦК; Страховик має розглядати заяву потерпілого про відшкодування шкоди після того як закінчиться розгляд кримінальної справи та рішення набере законної сили, тому звернення цивільного позивача до суду було передчасним.
Наразі посилання на те, що цивільний позов не підлягає розгляду з причин не звернення із заявою до страховика, і, загалом, страховик не може бути у даному випадку цивільним відповідачем, може свідчити про уникнення виконання обов'язку щодо сплати відшкодування шкоди, внаслідок страхового випадку.
Відсутність звернення потерпілої із заявою безпосередньо до страховика, за положеннями чинного кримінального процесуального закону, що їх наведено вище, не є правовою підставою для залишення цивільного позову без розгляду, відмови у цивільному позові (зокрема, підстави до залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду безпосередньо і вичерпно визначені ст. 129 КПК України).
Звернення потерпілої із цивільним позовом до страховика з метою відшкодування завданої внаслідок ДТП за участі забезпеченого автомобіля їй шкоди - є правом потерпілої, її вибором на реалізацію її процесуальних прав.
Крім того, вільне право вибору вимоги потерпілого щодо відшкодування шкоди (як шляхом звернення до особи, яка безпосередньо завдала шкоди, так і до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала цивільну відповідальність, або ж до страховика, так і до винної особи), вільного обрання способу здійснення свого права, передбачає цивільне законодавство.
В спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
Згідно із п.) 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження належать, зокрема, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Коло осіб, якими може бути у кримінальному провадженні цивільний позивач та цивільний відповідач, визначене відповідними статтями закону України про кримінальну відповідальність, що їх наведено вище.
У конкретному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_9 належить до кола осіб, які можуть бути цивільним позивачем, а АТ «СК «Країна» - до кола осіб, які можуть бути визначені як цивільний відповідач у кримінальному провадженні.
Цивільний позов подано із дотриманням вимог глави 9 Кримінального процесуального кодексу України.
Підстав, визначених законом, до залишення даного цивільного позову без розгляду у даному кримінальному провадженні, - не виникло, і позов підлягав розгляду.
Страховик вважає належно доведеними документально та обґрунтованими витрати на суму 36 604 гривні 96 копійок, саме на цю суму можлива виплата страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із лікуванням потерпілої, то страхове відшкодування по моральній шкоді буде становити 1 830 гривень 24 копійки; ряд препаратів, зазначених потерпілою стороною, не мають відношення до поставленого діагнозу, є допоміжними, профілактичними препаратами, необхідність вживання яких не підтверджена.
Слід вказати, що положенням ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 21 Закону, страховик здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виплату витрат у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи, у розмірі витрат, пов'язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров'я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів).
Отже, всі препарати, що відносились до лікування та реабілітації потерпілої ОСОБА_9 після ДТП, в тому числі допоміжні і профілактичні, входять до суми відшкодування та виплати таких витрат.
Крім того, положеннями ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено обов'язок страховика відшкодувати потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
У цьому зв'язку, судом першої інстанції зроблено висновок, що цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення виплат із АТ «СК «Країна» підлягає частковому задоволенню, і відшкодуванню підлягає моральна шкода, яка підлягає стягненню з названої страхової компанії у розмірі 2 540,65 грн (у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю).
Страховим відшкодуванням у даному випадку покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю потерпілої ОСОБА_9 .
Тож, беручи до уваги наведене, правові підстави до того, щоб відмовити в цивільному позові потерпілої до АТ «СК «Країна» щодо здійснення виплати в межах страхової суми, - відсутні.
Разом із тим, судом першої інстанції зазначається, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесення потерпілою через отримане за наслідком дорожньо-транспортної пригоди тілесне ушкодження витрат на суму 50 812, 95 грн, які й підлягають стягненню з АТ СК «Країна» на користь потерпілої ОСОБА_9 .
Однак, судом першої інстанції допущено арифметичну помилку при обчисленні даної суми стягнення: підрахунок сум у відповідності до фіскальних чеків становить 50 641, 61 грн.
Доводи представниці потерпілої ОСОБА_9 - адвокатки ОСОБА_10 щодо збільшення суми відшкодування спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_11 , до 247 470 гривень 62 копійки, на думку колегії суддів - не підлягають задоволенню.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду регламентовані ст. 1167 ЦК України, зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 9 - Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також, слід виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об'єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.
Усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
У рішенні ЄСПЛ (справа «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» 28.05.1985), суд дійшов висновку, що: «…з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги».
Тобто, фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
У конкретному випадку, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що потерпілій ОСОБА_9 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, що потягли негативні зміни у її житті, такі як постійний фізичний біль, погіршення слуху, негативні переживання та спогади, тривога, важкість виконання повсякденних обов'язків, неможливість працювати та займатися домашнім господарством, городніми роботами.
Наявний і фактор тривалої реабілітації, яка продовжується по сьогодення, не визначеність її перспектив; відчуття обмеженості фізичних можливостей та відірваності від життя, що призводить до психологічної травми.
Тож, вирішуючи питання, пов'язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд першої інстанції керувався принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об'єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору.
Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.
Враховуючи, що завдана позивачу (потерпілій) моральна шкода безпосередньо пов'язана з тяжким травмуванням, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості відновлення втраченої психологічної рівноваги.
Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди, варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.
Акцентується увага: у ході судового слідства судом встановлено, що 24.10.2024 року ОСОБА_11 передав потерпілій через її доньку 1 200 доларів США, а 04.11.2024 року - 10 000 грн, потерпіла визнала дану обставину в судовому засіданні.
Беручи до уваги наведене, аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначив розмір відшкодування завданої позивачу (потерпілій ОСОБА_9 ) моральної шкоди у 60 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_11 , визначено у розмірі 57 459, 35 грн (в іншій частині стягнення моральної шкоди - стягнено із страхової компанії в сумі 2 540, 65 грн, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю).
Підсумовуючи, слід зазначити, що суд першої інстанції, оцінюючи розмір спричиненої кримінальним правопорушенням майнової та моральної шкоди, прийшов до правильного висновку при вирішенні цивільного позову.
Стягнений розмір майнової шкоди - підтверджений наявними доказами; стягнений розмір моральної шкоди, з огляду на встановлені обставини та наведене вище - не є непомірним, несправедливим або занадто великим, є виваженим, розумним і поміркованим.
Розглянувши даний цивільний позов в кримінальному провадженні, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 128, ст. 129 КПК України, при цьому застосувавши при вирішенні цивільного позову відповідні норми цивільного законодавства; а також і діяв відповідно до ст. 2 КПК України, якими визначено завдання кримінального провадження, зокрема, як охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, та забезпечення щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, - що у конкретному провадженні стосувалося законних прав потерпілої.
Щодо стягнення процесуальних витрат на правову допомогу.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: п. 1) витрат на правову допомогу.
Як визначають положення ч. 1, ч. 3 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті; допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Як встановив суд першої інстанції, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн суду надано Договір про надання правничої допомоги від 13.12.2024 року, ордер серії ВА №1099985, детальний опис робіт, квитанцію №126193 від 13.12.2024 року (а.с.43-47).
Враховуючи викладене, суд вважає цивільний позов потерпілої в частині стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідно до Договору №08.07 від 10.07.2025, адвокатка ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_9 уклали цей договір про те, що адвокатка надає правничу допомогу потерпілій щодо складання апеляційної скарги, представництва інтересів потерпілої в суді апеляційної інстанції; сума гонорару адвоката становить 5 000 гривень.
Детальний опис робіт, що надані адвокаткою ОСОБА_10 в процесі надання правничої допомоги ОСОБА_9 за Договором про правничу допомогу №08.07 від 10.07.2025 - засвідчує вид таких робіт.
Згідно із змістом квитанції №255654, за Договором про правничу допомогу №08.07 від 10.07.2025, потерпілою ОСОБА_9 сплачено адвокатці ОСОБА_10 вартість послуги, визначеної Договором - 5 000 гривень.
Відтак, ця сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_9 , і в цій частині вимоги апеляційної скарги потерпілої сторони - підлягають задоволенню.
Таким чином, в цілому, висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими і погоджується із ними, вважаючи, що вимоги апеляційних скарг свого підтвердження не знайшли, однак, беручи до уваги наведене вище, судове рішення суду першої інстанції - підлягає зміні через допущену арифметичну помилку при обчисленні суми стягнення зі страхової компанії на користь потерпілої відшкодування спричиненої майнової шкоди, а також - в частині стягнення витрат на правову допомогу на стадії апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_8 , адвокатки, представниці потерпілої ОСОБА_9 , - ОСОБА_10 , - задовольнити частково.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.06.2025 стосовно ОСОБА_11 - змінити в частині вирішення цивільного позову.
Стягнути з Акціонерного товариства «СК «Країна» на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди - 50 641, 61 грн, у відшкодування моральної шкоди - 2 540, 65 грн, а загалом - 53 182, 26 грн.
Стягнути із засудженого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_9 втрати на правову допомогу, понесені на стадії апеляційного оскарження, у розмірі 5 000 гривень, а із урахуванням стягнутих витрат на правову допомогу судом першої інстанції, загальну суму витрат на правову допомогу, стягуваних із засудженого ОСОБА_11 , вважати - 15 000 грн.
В іншій частині вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.06.2025 стосовно ОСОБА_11 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4