Справа № 686/7828/25
Провадження № 2/686/3649/25
10 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання - Козуляк І.В., представника позивача адвоката Площинської А.О., розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав,-
24 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.
Свої позовну вимогу обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є батьком мого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2018 року і до сьогоднішнього дня Відповідач не цікавиться життям дитини, не утримує дитину. Відповідача необхідно позбавити батьківських прав, виходячи з наступного:
1) Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини (п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України).
Протягом останніх років, Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, зокрема:
1) не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Цей факт підтверджується такими доказами: довідкою КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Хмельницької міської ради №271 від 04.03.2025 року, згідно з якою «з лікарем контактує мати дитини - ОСОБА_1 , тато на прийом не з'являвся, станом здоров'я дитини не цікавився»; довідкою Повітової лікарні в м. Заверце від 12.03.2025 р., згідно з якою «у період з 2022 року і дотепер мати дитини, ОСОБА_4 регулярно приходила на медичні огляди… батько дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаний період до медичного закладу не звертався, на прийоми не з'являвся, з медичним персоналом не контактував та не виявляв жодного інтересу до стану здоров'я дитини»
2) не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Це підтверджується такими доказами:
довідкою Початкової школи №4 ім. Миколая Коперника від 13.03.2025 року, згідно з якою «батько учня, ОСОБА_5 , ніколи не з'являвся в школі, не спілкувася з класним керівником, вчителями або працівниками школи. Він не приходив на збори і не запитував у працівників школи про свого сина»;
довідкою Гімназії № 24 Хмельницької міської ради №01-42/39 від 10.03.2025 року, згідно з якою «з класним керівником контактувала мати дитини, а про батька вчителька інформацію надати не може…»;
Протягом останніх восьми Відповідач не виявив бажання побачитись з сином, незважаючи на те, що вона не перешкоджала цьому.
Аліменти на утримання дитини відповідач добровільно не сплачував, стягнення відбувалось виконавчою службою за виконавчим листом. Станом на сьогоднішній день відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів, боржник не сплачує аліменти (інформація з реєстру виконавчих проваджень додається). Матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав і не надає по цей час, вихованням не займається, про здоров'я та розвиток дитини не піклується, що може бути підтверджено відповідними письмовими доказами та поясненнями свідків.
2) є хронічними наркоманом (п.4 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України) Факт зловживання Відповідачем наркотичними речовинами може бути підтверджено Заявою, яку він написав 22.07.2016 року (копія додається).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З початком повномасштабного вторгнення вона з дитиною переїхала жити до м.Заверце (Польща), не змінювала номер телефону та не забороняла Відповідачу контактувати з дитиною. За цей час Відповідач не сплачував аліменти та жодного разу, не контактував стосовно дитини, в тому числі - під час повернення в Україну. Станом на сьогоднішній день останнє відоме його місце проживання - АДРЕСА_1 ; 29013 - згідно з даними Виконавчого провадження (інформація додається).
Таким чином, виходячи із вище наведеного вважає, що Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини. Дитина вважає своїм батьком мого чоловіка - ОСОБА_6 , з яким вони проживають однією сім'єю у зареєстрованому шлюбі. Дитина заслуговує на повноцінну сім'ю, (в якій вона вже живе), а людину, яку не бачив 8 років, він точно батьком вважати не буде вже.
На підставі викладеного просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.04.2025 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Площинської А.О. про зобов'язання орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення прав відповідача.
22 травня 2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання позивачки ОСОБА_1 про доручення доказів, а саме копію відповіді ЖЄО ВнП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.05.2025 року продовжено підготовче судове провадження та відкладено розгляд справи на 02.07.2025 року на 10 год. 30 хв.
23.07.2025 року на адресу суду з органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.04.2025 року надійшов висновок орган опіки та піклування про доцільність/недоцільність позбавлення прав відповідача.
10 листопада 2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання позивачки ОСОБА_1 про доручення доказів, а саме: довідки Другого відділу ДВС України у м. Хмельницькому, скрін сайту МВС України з даними про відсутність інформації про дитину ОСОБА_3 , як такого, що перебуває в розшуку, лист Міністерства юстиції України від 10.09.2025 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.11.2025 року закрито підготовче провадження по справ та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання призначено на 11 год. 15 хв. 10 грудня 2025 року.
Позивачка, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з'явилась.
Представник позивачки - адвокат Площинська А.О. в судовому засіданні позов підтримала з підстав, в ньому зазначених, та додатково вказала, що на теперішній час позивачка разом із сином проживає у Польщі. Син там навчається, проте його батько жодних спроб щодо спілкування з сином не здійснює, що перешкоджає позивачу здійснювати батьківські права, тому вона просить позбавити його батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст.272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання не з'явилась, проте надала заяву, у якій підтримала наданий висновок в повному обсязі та просила суд провести розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2022 року.
ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 , з зв'язку із реєстрацією шлюбу, що підтверджується скан-копією скороченого витягу зі свідоцтва про шлюб, перекладеного з польської мови.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із абз. 2 п. 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися без результатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові тверджень позивача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно їхнього сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Крім того суд бере до уваги, що згідно наданих документів вбачається що позивачка разом з сином проживає в Польщі, проте будь-яких доказів того, що позивачка повідомляла про своє місце знаходження відповідача та що він має можливість відвідувати сина та спілкуватись з ним матеріали справи не містять, у зв'язку із чим немає умислу у відповідача.
Суд бере до увагу, що у відповідача є заборгованість по сплаті аліментів, проте це не є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви, однією з підстав позбавлення батьківських прав відповідача є те, що він вживає наркотичні препарати, на підтвердження цих обставин представником позивача до позовної заяви долучена заява від 22.07.2016 р., згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується не вживати заборонені законом речі такі як марихуана, конопля, травка, план, наркотики, гашиш, косяк, химка, спайс і т.д., проте доказів того, що відповідач на сьогоднішній день зловживає наркотичними засобами чи вживає алкоголь, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини. Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та позивачкою не доведено свідоме ухилення від батьківських обов'язків, а надані докази, на які вона посилається, у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про свідоме ухилення від своїх батьківських обов'язків. Проте суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем - ОСОБА_2 .
На підставі ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 та покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем - ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 денний строк з дня виготовлення повного судового рішення.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа