Справа № 686/26736/25
Провадження № 2-о/686/653/25
16 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.,
з участю заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні заявник, представник заявника вимоги заяви підтримали.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце судового розгляду в установленому законом порядку.
Представники заінтересованих осіб органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду, повідомлялись в установленому законом порядку.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в обґрунтування якої вказав, що 11 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб про що складено актовий запис №973 та видано свідоцтво про шлюб від 11.07.2013р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому служби Хмельницького МРУЮ у Хмельницької області.
У цьому шлюбі у них народилась донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб було розірвано відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/20841/20 від 27.10.2020 року.
Після фактичного припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу неповнолітня донька залишилась проживати з Заявником, він весь час самостійно виховує та утримує дитину. Мати навіть не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини.
2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачем за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_1 та стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму з дати подачі позову та до досягнення дитиною повноліття(справа №686/23154/20).
В процесі судового розгляду Орган опіки та піклування представив висновок про доцільність проживання дитини з батьком - ОСОБА_1 , в результаті сторони уклали мирову угоду яка було затверджена ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2021 року по справі №686/23154/20.
За умовами мирової угоди сторони домовились про визначення місця проживання дитини доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за місцем їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, мировою угодою передбачено добровільну матеріальну допомогу, яку має надавати мати для утримання неповнолітньої доньки.
Однак, з дня затвердження судом Мирової угоди від 12.04.2021 року мати не бере участі в вихованні та утриманні доньки, що зумовило звернення до суду із вказаною заявою.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України(стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України,батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України,способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України,сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті164,180 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.
З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
ОСОБА_1 просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує доньку, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, заявник просить встановити факт самостійного виховання ним неповнолітньої доньки, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Отже, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Згідно з ч. 6ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 293-294,353 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складення повної ухвали суду: 19.12.2025.
Суддя: