Справа № 761/11941/25
Провадження № 1-кс/761/8490/2025
18 квітня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що 13.03.2025 ОСОБА_4 звернувся до вказаного вище органу досудового розслідування з заявою про вчинення слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 374, ч. 2 ст. 397 КК України.
Заява органом досудового розслідування отримана того ж дня, однак на день звернення зі скаргою до слідчого судді відомості за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР не внесені.
Вважаючи викладене бездіяльністю посадових осіб ДБР, заявник просив зобов'язати уповноважену особу вказаного органу досудового розслідування внести відповідні відомості до ЄРДР.
У судовому засіданні заявник скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник ДБР до суду не з'явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Суддя, заслухавши аргументи заявника, дослідивши скаргу, долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Як вбачається з долучених до скарги документів, гр. ОСОБА_4 13.03.2025 звернувся до ДБР із завою щодо вчинення кримінальних правопорушень слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 .
Із заяви вбачається, що слідчий суддя ОСОБА_5 під час судового засідання з розгляду клопотання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42024010000000066 від 30.10.2024 про продовження строку застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, порушила право останнього на захист, оскільки заборонила підозрюваному давати показання у цьому судовому засіданні та відмовила у задоволенні всіх клопотань сторони захисту щодо доручення доказів, що свідчили про невинуватість підозрюваного ОСОБА_4 .
На підставі викладеного заявник наполягав, що ухвалюючи 07.03.2025 рішення щодо продовження застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання останнього під вартою, слідчий суддя ОСОБА_5 керувалась упередженим до сторони захисту ставленням, свідомо створювала перешкоди захисникам під час виконання останніми своїх обов'язків щодо захисту ОСОБА_4 .
Вищеописані дії слідчого судді ОСОБА_5 , як вважає заявник, свідчать про порушення суддею права на захист ОСОБА_4 (ст. 374 КК України) та вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника (ст. 397 КК України).
Згідно з ч.1 ст. 214 КПК слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, якщо не було події кримінального правопорушення або у діях особи немає складу кримінального правопорушення, за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. У разі якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Таким чином, зазначений обов'язок слідчого не є абсолютним, оскільки наведені вище положення Закону покладають на слідчого обов'язок внести до Реєстру відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Сукупність вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що до ЄРДР мають вноситися лише ті заяви чи повідомлення, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, не є виправданим здійснення досудового розслідування у тих випадках, коли безпосередньо з самої заяви не вбачається наявність хоча би загальних ознак кримінального правопорушення.
Як встановлено вище, заява ОСОБА_4 містила повідомлення про вчинення суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які полягали у порушенні права на захист та вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисників.
У той же час, слідчий суддя бере до уваги, що аргументи, викладені заявником у заяві є формою незгоди з рішеннями судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 07.03.2025 та спробою дискредитації ухваленого суддею рішення за наслідками розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що судовий розгляд має здійснюватися незалежним та безстороннім судом.
Згідно з п.п. 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується статтею 126 Конституції України, відповідно до ч. 4 якої суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.06.2020 № 7-р/2020 визначив, що суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону.
З викладеного витікає, що суддя під час розгляду справи та ухвалення рішення за наслідком її розгляду володіє «функційним імунітетом», тобто імунітетом від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання функційних обов'язків судді.
Слідчий суддя також бере до уваги, що ефективна реалізація права на судовий захист залежить, зокрема, від забезпечення гарантій незалежності суддів під час здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України у Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 наголосив, що «закріплення на конституційному рівні положення, відповідно до якого правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, та положення щодо незалежності суддів створює найважливішу гарантію додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина» та «спрямоване на створення ефективного механізму виконання покладених на судову владу завдань, які полягають, насамперед, у захисті прав і свобод людини і громадянина, забезпеченні верховенства права та конституційного ладу в державі»
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 № CM/Rec (2010) 12 (далі - Рекомендація), з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що «метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу».
Згідно з п.68 Рекомендації тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Таким чином, передбачена КПК можливість здійснення впливу на суддю у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через процедуру кримінального переслідування є зазіханням на гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти міжнародного законодавства.
Слідчий суддя враховує, що стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання наведеного завдання і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Таким чином, оцінка слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення у ньому інформації саме про кримінальне правопорушення є обов'язковим етапом реалізації визначених Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України завдань.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у заяві ОСОБА_4 достатніх об'єктивних даних, які б свідчили, що описані у ній події доводять ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, оскільки заявник фактично не згодний з ухваленим слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 рішенням за наслідками розгляду клопотання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42024010000000066 від 30.10.2024 про продовження строку застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у цьому випадку органом досудового розслідування не допущено бездіяльності, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.126 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 7, 9, 480 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою адвоката ОСОБА_3 від 13.03.2025, поданої в інтересах ОСОБА_4 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1