Справа № 521/12220/18
н/п 2/766/6165/25
(ЗАОЧНЕ)
27 листопада 2025 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Царенко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраинский Медиа Холдинг», про визнання недостовірною інформацію та зобов'язання її спростувати,-
Позивач звернувся до суду із позовом у якому просив визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ТОВ "ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ" на власній Інтернет сторінці статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині тверджень. Зобов'язати ТОВ "ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ" спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну інформацію, а саме: на Інтернет сторінці (http://visti.ks.ua), протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом публікації резолютивної частини судового рішення у даній справі, що стосується ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» із зазначенням, що у статті під назвою «На новокаховском предприятии отбили нападение вооруженных бандитов» розповсюджена відповідачем інформація про ОСОБА_1 є недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті «Херсонские вести» (http://visti.ks.ua/novosti/novosti-hersona/34592-na-novokahovskom-predpriyatii-otbili-napadenie-vooruzhennyh-banditov.html), власником сайту є ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ», опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Дана стаття поширює неправдиву інформацію, що звинувачує позивача у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, а саме: «И последний «герой» - простой исполнитель, помощник ОСОБА_2 в Верховной Раде Украины, некто ОСОБА_3 . Этот молодой человек, который называет себя юристом, известен по выборам в Верховную Раду Украины в Одесской области, как один из огранизаторов «каруселей» и подкупа избирателей в пользу своего хозяина ОСОБА_4 . А теперь самое главное. Ночью 31 января неизвестные люди с оружием и битами совершили рейдерских налет на завод «Каховка Пром-Агро». Перед нападением, именно помощник Фурсина, пан ОСОБА_3 приехал и размахивал своим удостоверением помощника депутата. И сразу после его визита около 30 человек, которые называли себя Правым Сектором, начали крушить все подряд, избивать сотрудников ГСО, пытались забрать у них автоматы. По словам очевидцев, все это походило на кошмарный сон. Внутри завода, кроме сотрудников ГСО находилось несколько человек, представителей компании «Каховка Пром- Агро». Нападавшие выбили ворота машиной и начали стрелять по всем, кто находился внутри. И это была настоящая война.». Позивач вважає, що вказані відомості містять недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить фактичні твердження про вчинення позивачем злочинів (розбій, підкуп виборців, заподіяння тілесних ушкоджень та інші), яких він не вчиняв та відносно нього ніколи не проводилось розслідування правоохоронними органами. Позивач вважає розповсюджену відповідачем ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Так, листом-вимогою про вилучення публікації, що містить недостовірну інформацію від 01.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою вилучення з публікації неправдиву інформацію щодо нього та на протязі 3-х днів з моменту отримання листа зробити спростування недостовірної інформації. Однак до теперішнього часу відповідач не виконав вказаних вимог, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
25.07.2018 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відкрито провадження по справі в порядку загального судового провадження.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 17.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Громадської організації «ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА» залишено без розгляду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраїнський Медіа Холдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», третя особа: ОСОБА_5 , про визнання недостовірною інформацію та зобов'язання її спростувати - передано за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою від 28.01.2020 року справу прийнято до провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 року «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, та проведення інвентаризації, розгляд справи продовжено.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна заява в якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглянути без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, представник відповідача повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду місцем його перебування. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
27.11.2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до норми ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України, передбачено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Стаття 1 Закону України «Про інформацію» визначає поняття інформації, як документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та довкіллі. Відтак, інформація - це відомості про конкретні факти.
Негативною належить вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо).
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачами інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
Згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «Херсонские вести» (http://visti.ks.ua/novosti/novosti-hersona/34592-na-novokahovskom-predpriyatii-otbili-napadenie-vooruzhennyh-banditov.html), власником якого є ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ», опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Дана стаття поширює інформацію, що звинувачує позивача ОСОБА_1 у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, а саме вказано: «И последний «герой» - простой исполнитель, помощник И.Фурсина в Верховной Раде Украины, некто ОСОБА_3 . Этот молодой человек, который называет себя юристом, известен по выборам в Верховную Раду Украины в Одесской области, как один из огранизаторов «каруселей» и подкупа избирателей в пользу своего хозяина ОСОБА_4 .
А теперь самое главное. Ночью 31 января неизвестные люди с оружием и битами совершили рейдерских налет на завод «Каховка Пром-Агро». Перед нападением, именно помощник Фурсина, пан ОСОБА_3 приехал и размахивал своим удостоверением помощника депутата. И сразу после его визита около 30 человек, которые называли себя Правым Сектором, начали крушить все подряд, избивать сотрудников ГСО, пытались забрать у них автоматы.
По словам очевидцев, все это походило на кошмарный сон. Внутри завода, кроме сотрудников ГСО находилось несколько человек, представителей компании «Каховка Пром-Агро». Нападавшие выбили ворота машиной и начали стрелять по всем, кто находился внутри. И это была настоящая война.»
Чинним законодавством визначено, що «Розбійний напад» (ст. 187 КК України), «Протидія законній господарській діяльності» (ст. 206 КК України), «Підкуп виборця» (ст. 160 КК України) відносяться до тяжких злочинів.
В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що розповсюджена відповідачем - ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» інформація є недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки жодних фактичних підтверджень вказаних злочинних дій з його боку у відеосюжеті не наводиться.
Згідно повної довідки №18246334818593939760, ОСОБА_1 , на території України станом на 03.09.2018 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, а тому висловлювання щодо вчення позивачем ОСОБА_1 злочинів є фактичними даними, і тому такі висловлювання не можуть вважатися оціночним судженням.
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, роз'яснив судам, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Частини 1, 3 ст. 277 ЦК України визначають, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Згідно з п. 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Як визначено ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
В абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
У відповідності до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
У пунктах 24 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
Пленум Верховного Суду України в п. 15 своєї Постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Суд вважає, що наведеними у позовній заяві та доданими до неї доказами достовірно встановлено наявність поширення відповідачем негативної інформації про ОСОБА_1 , яка є недостовірною і яка порушує особисті немайнові права позивача.
У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
Таким чином, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини, щодо презумпції невинуватості, оскільки поширена відповідачем ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» інформація на власній Інтернет сторінці статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів є фактичним твердженням, яке є недостовірним, а тому підлягає спростуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76-81,258,259,263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноукраинский Медиа Холдинг», про визнання недостовірною інформацію та зобов'язання її спростувати - задовольнити.
Визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» на власній Інтернет сторінці статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині тверджень відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати ТОВ «ЮЖНОУКРАИНСКИЙ МЕДИА ХОЛДИНГ» спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 у той же спосіб, в який було поширено недостовірну інформацію, а саме: на Інтернет сторінці (http://visti.ks.ua), протягом 10 календарних днів, після набрання рішенням законної сили, шляхом публікації резолютивної частини судового рішення у даній справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП не встановлено, адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Южноукраинский Медиа Холдинг»: місцезнаходження: м.Херсон, вул. Робоча, 66, ЄДРПОУ 38903067.
Суддя: Ю.М.Єпішин