печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50408/17-к
пр. 1-кп-222/25
04 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100010000 від 26.08.2015, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 , 20.08.2015, приблизно о 18.00 год., знаходячись за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 , підробив, знайдений раніше, при невстановлених досудовим розслідуванням паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_6 , який є документом і видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, шляхом вклеювання у нього особистої фотокартки, навів відтиск печатки.
Під час затримання працівниками міліції ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в останнього протоколом огляду місця події від 05.09.2015, з сумки виявлено та вилучено: паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 22.12.2011 Вінницьким РВ УМВС України в Вінницькій області.
Згідно висновку технічної експертизи документа № 520 від 06.09.2015 року НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, на 1-й сторінці в наданому на дослідження паспорті громадянина України, серія НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала місце переклейка фотокартки.
Крім того, ОСОБА_4 , 24.08.2015, приблизно о 16:00 год., знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 22.12.2011 Вінницьким РВ УМВС України в Вінницькій області, з вклеєною в ньому його фотокарткою є підробленим, використав його шляхом пред?явлення потерпілому ОСОБА_8 для підтвердження своєї особи.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції, яка діяла станом на 20.08.2015 року).
Також встановлено, що ОСОБА_4 вчинив дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом здачі останньому квартири АДРЕСА_3 .
Так, 23.08.2015 у невстановлений час використовуючи всесвітню мережу Інтернет ОСОБА_4 знайшов оголошення про подобову здачу квартири АДРЕСА_3 у оренду. Того ж дня, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на підготовку до вчинення шахрайських дій, ОСОБА_4 , використовуючи підроблений паспорт на ім?я ОСОБА_7 винайняв вищевказану квартиру у суборендаторів, орендувавши її на одну добу. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном ОСОБА_4 того ж дня розмістив в всесвітній мережі Інтернет оголошення про здачу в оренду квартири АДРЕСА_3 , вказавши у даному повідомленні свій номер мобільного телефону. Після того, як вказаним оголошенням зацікавився ОСОБА_8 останньому було запропоновано зустрітись за вказаною адресою та обсудити умови оренди.
Продовжуючи свої злочинні дії, 23.08.2015, приблизно о 16:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_3, зустрівся з потерпілим ОСОБА_8 , представився чоловіком власниці квартири, створюючи у потерпілої враження що угода про оренду є законною, надав йому паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 22.12.2011 Вінницьким РВ УМВС України в Вінницькій обл., з вклеєною в ньому фотокарткою ОСОБА_4 у вказаному паспорті.
ОСОБА_4 , ввівши потерпілого ОСОБА_8 в оману оформив та заповнив Договір оренди від 23.08.2015 квартири АДРЕСА_3 та яку ОСОБА_4 сам винайняв у суборендаторів на одну добу. Після оформлення та підписання договору оренди потерпілий ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6 500 гривень. Грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України ( в редакції станом на 23.08.2015 р.)
Він же ж, 05.09.2014, приблизно о 18:00 год., знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , достовірно знаючи, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 22.12.2011 Вінницьким РВ УМВС України в Вінницькій обл., з вклеєною в ньому його фотокарткою є підробленим, використав пред?явлення потерпілій ОСОБА_9 для підтвердження своєї особи.
Також встановлено, що ОСОБА_4 вчинив дії, направлені на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом здачі останній квартири АДРЕСА_4 .
Так, 05.09.2015 у невстановлений час використовуючи інформаційну мережу «Інтернет» ОСОБА_4 знайшов оголошення про здачу квартири АДРЕСА_4 у оренду. 05.09.2015 продовжуючи свої злочинні дії, направлені на підготовку до вчинення шахрайських дій, ОСОБА_4 використовуючи підроблений паспорт на ім?я ОСОБА_6 винайняв вищевказану квартиру у суборендаторів, орендувавши її на одну добу. Після цього продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_4 того ж дня розмістив в на сайті «OLX» оголошення про здачу в оренду квартири АДРЕСА_4 , вказавши у даному повідомленні свій номер мобільного телефону. Після того, як вказаним оголошенням зацікавилась ОСОБА_10 останній було запропоновано зустрітись за вказаною адресою та обсудити умови оренди.
Продовжуючи свої злочинні дії, 05.09.2015 приблизно о 18:00 год. ОСОБА_4 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , зустрівся з потерпілою ОСОБА_9 , представився чоловіком власниці квартири, створюючи у потерпілої враження що угода про оренду є законною, пред'явив їй паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотографією ОСОБА_4 у вказаному паспорті.
ОСОБА_4 ввівши потерпілу ОСОБА_9 в оману, шляхом представлення чоловіком власниці квартири АДРЕСА_4 , яку ОСОБА_4 сам винайняв у суборендаторів на одну добу. Після чого, потерпіла ОСОБА_9 передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 150 доларів США та 550 гривень. Грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
У ході підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо клопотання прокурора.
Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_4 підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, однак ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, просив суд закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_3 звернула увагу суду на те, що події кримінальних правопорушень відбулись у серпні-вересні 2015 року, тобто з моменту вчинення кримінальних правопорушень минуло понад 10 років, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання прокурора, суд приходить до висновку про необхідність закриття кримінального провадження, виходячи з наступного.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст. 285 КПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов'язковим.
Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень Закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком обвинуваченого, а отже невизнання останнім своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення - Закону від 12.08.2015 №716-VIII) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно з положеннями статті 12 КК України (у редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення - Закону від 12.08.2015 №716-VIII), кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, відносяться до злочинів середньої тяжкості.
При цьому, як убачається з наявних в розпорядженні суду матеріалів, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у серпні-вересні 2015 року, тобто на момент розгляду кримінального провадження в суді, сплинув термін, встановлений ч. 1 ст. 49 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Судом не встановлено обставин для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Таким чином, враховуючи зазначене, а також те що ОСОБА_4 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, однак останнім надано згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Потерпілим ОСОБА_12 заявлено цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 61 КПК України права та обов'язки права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на певному етапі розгляду кримінального провадження тягне за собою суттєвий правовий наслідок, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Окрім того, пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз'яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, підлягає залишенню без розгляду, з роз'ясненням позивачу права на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Разом з тим, суд позбавлений можливості вирішити долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України, оскільки речові докази стороною обвинувачення суду не надавались, а прокурором не надано постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 18, 100, 126, 129, 284-288, 369-372 КПК України, ст. ст. 12, 49 КК України, суд,
Клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100010000 від 26.08.2015, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_12 право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1