Номер провадження 2/754/637/25
Справа №754/11273/24
Іменем України
22 грудня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Буша Н.Д.,
секретарів судового засідання Шклярської К.Ю., Юхименко А.Є., Поліщук Д.В.,
за участі сторін
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Сапонова О.В.,
представника відповідача адвоката Сергійчика А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про розірвання договору внаслідок істотності порушення його умов та повернення коштів внаслідок невиконання договору,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 , в якому просить розірвати договір №24002 від 27.01.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь кошти у розмірі 61 500 грн. та у розмірі 1 900 доларів США, що станом на 01.08.2024 року за офіційним курсом НБУ становить 77 900 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 27.01.2024 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 24002, відповідно до умов якого замовник в особі ОСОБА_1 доручає виконавцю в особі ФОП ОСОБА_2 виконання робіт по виготовленню намогильної споруди згідно з наряду замовлення від 27.01.2024 року №24002. Місце проведення робіт - кладовище, за адресою: с. Чорніїв, Волинська обл., Ковельський р-н. Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу. Характеристика, обсяг та зміст всіх робіт міститься у замовлені до договору, що є його невід'ємною частиною. За умовами договору виконавець зобов'язався виконати роботу із власного матеріалу, власними силами та засобами, передати її результати замовнику в строк до 22.05.2024 року, а замовник оплатити авансовий платіж. Оплата за монтаж намогильної споруди проводиться без внесення попередньої передплати, за фактом виконання робіт. Монтаж намогильної споруди фіксується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі. Згідно домовленотей сторін на виконання договору була сплачена вся сума в повному обсязі, а саме 61 500 грн. та 1 900 доларів США. 21.05.2024 року позивачем отримано від відповідача лист з додатком до договору №24002 від 27.01.2024 року, датований 17.05.2024 року, в якому йдеться про суттєві зміни до договору, які з позивачем не узгоджувались та не підписувались, з чим позивач не погоджується. Враховуючі той факт, що позивач позбавлена того, на що вона розраховувала при укладені договору і є істотнім порушенням умов договору, вона просить суд захистити її право шляхом розірвання договору та повернення сплачених коштів.
Ухвалою суду від 15.08.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
30.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Сергійчика А.О. надійшов відзив, в якому він зазначає, що 27.01.2024 року між сторонами було укладено договір на виготовлення намогильної споруди №24002. Характеристика, обсяг та зміст всіх робіт міститься у замовлені до договору, що є його невід'ємною частиною. В замовленні №24002 від 27.01.2024 року сторонами узгоджено перелік робіт та їх вартість. Сторони погодили виготовлення намогильної споруди, яка складається з окремих елементів, в строк до 22.02.2024 року. Вартість виготовлення обумовлена сторонами в загальному розмірі 122 135 грн. з оплатою двома рівними частинами: перша частина - аванс після укладення договору, друга частина повязана с настанням події - виготовлення намогильної споруди, її огляд та прийняття позивачем. В подальшому за погодженням сторін загальна вартість збільшилась на 10 000 грн. у зв'язку з необхідністю виконання додаткових деталей намогильної споруди та додаткових робіт. При проведенні попередніх переговорів та подальше узгодження деталей виконання замовлення сторони здійснювали комунікацію шляхом переписки через месенджер Viber. В цій переписці сторони на попередньому етапі вели перемовини про можливе виконаня монтажу намогильної споруди виконавцем за місцем поховання, однак при укладенні договору сторонами було погоджено лише виготовлення намогильної споруди без виконаня відповідачем монтажних робіт. Про це свідчить суттеве зменьшення загальної вартості замовлення. За попереднім прорахунком відповідача вартість виготовлення намогильної споруди та монтажу становила 183 000 грн., тоді як вартість виготовлення намогильної споруди, визначена в договорі становить 122 135 грн. 19.04.2024 року позивачу було повідомлено про виготовлення намогильної споруди та необхідність здійснити її приймання на виробництві відповідача. 20.04.2024 року позивач здійснила приймання намогильної споруди та здійснила другу частину оплати, тобто повний розрахунок за договором. Враховуючи розмір та вагу замовлення, відповідач погодився тимчасово зберігати намогильну споруду у себе та організувати доставку замовлення до місця її фактичного монтажу через службу «Нова Пошта». Відповідач через мережу Інтернет знайшов потенційного виконавця монтажних робіт за місцем їх виконання та надав контакти позивачу для оформлення між ними правовідносин. В подальшому, позивач та потенційний виконавець домовились про виконання монтажних робіт. 07.05.2024 року відповідачем здійснено відправлення намогильної споруди на адресу представника позивача на місце здійснення монтажу. Оскільки під час перевезення намогильна споруда була пошкоджена з вини перевізника, представник позивача відмовився її отримувати та вантаж було повернуто 17.05.2024 року фактичному відправнику - відповідачу. 17.05.2024 року представником відповідача було подано претензію перевізнику, яка в подальшому була задоволена, перевізник «Нова Пошта» визнав факт завдання збитків під час перевезення. Разом з тим, 17.05.2024 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення з викладом фактичних обставин та пропозиціями щодо подальших дій. Але позивач відмовилась від подальшої комунікації з відповідчем, не з'являлась до місця, де фактично знаходилась намогильна споруда, не виявляла наміру забрати її. Отже, відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання з виготовлення намогильної споруди у визначені строки, про що свідчить здійснення позивачем повного розрахунку за виконану роботу після огляду, а також факт відправлення намогильної споруди представнику позивача за місцем її встановлення. Також, необґрунтованим є твердження позивача про нібито зміну умов договору відповідачем в односторонньому порядку, що є наслідком невірного тлумачення отриманих листів позивачем від відповідача. Листом від 17.05.2024 року відповідач не змінював умов договору, оскільки договір вже був припиненим внаслідок повного виконання, а лише інформував позивача про необхідність отримати намогильну споруду, яка є власністю позивача та тимчасово зберігається у відповідача. Сторона відповідача просила суд відмовити у задоволені позову.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта».
18.02.2025 року від представника позивача надійшла заява про виклик та допит свідка, подання додаткових доказів з клопотанням про поновлення пропущенного процессуального строку для подання доказів.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду.
16.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат.
В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Сапонов О.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Сергійчик А.О. просив в позові відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом.
Проголошення решіння по вказаній справі було призначено на 29.10.2025 року, але у зв'язку з надходженням судді Буша Н.Д. в період з 27.10.2025 року по 31.10.2025 року, а також з 26.11.2025 року по 28.11.2025 року на лікарняному та тривалими відключеннями електропостачання, які почались після масованих обстрілів міста Києва з 03.11.2025 року повний текст судового рішення було розміщено в Єдиному реєстрі судових рішень 22.12.2025 року.
Заслухавши учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
27.01.2024 року між сторонами - ФОП ОСОБА_2 , як виконавцем та ОСОБА_1 , як замовником укладено договір №24002 про виконання робіт (а.с. 17-20).
Відповідно до умов вказаного договору замовник в особі ОСОБА_1 доручає виконавцю в особі ФОП ОСОБА_2 виконання робіт по виготовленню намогильної споруди згідно з наряду замовлення від 27.01.2024 року №24002.
Місце проведення робіт - кладовище, за адресою: с. Чорніїв, Волинська обл., Ковельський р-н (пункт 1.1 договору).
Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу. Характеристика, обсяг та зміст всіх робіт міститься у замовлені до договору, що є його невід'ємною частиною.
За умовами договору, п.1.3 виконавець зобов'язався виконати роботу із власного матеріалу, власними силами та засобами, передати її результати замовнику в строк до 22.05.2024 року (загальний строк виконання всіх робіт за договором), а замовник оплатить авансовий платіж.
Оплата за монтаж намогильної споруди проводиться без внесення попередньої передплати, за фактом виконання робіт в день проведення її встановлення/монтажу.
Монтаж намогильної споруди фіксується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі.
Сторони домовились, що загальна сума вартості робіт за договором становить 122 135 грн. та сплачується в такому порядку: в день підписання договору замовник сплачує виконавцю передплату (авансовий платіж) у розмірі 61 060 грн.; оплата №2 за роботи у розмірі 61 060 грн. здійснюється замовником до монтажу деталей намогильної споруди, після їх виготовлення.
Сторони також домовились, що монтаж намогильної споруди на кладовищі проводиться після повної сплати замовником грошових коштів.
За умовами договору вартість виробу складає 122 135 грн.
На виконання умов договору в день його підписання 27.01.2024 року позивачем було сплачено 61 500 грн., про що не заперечувала сторона відповідача.
20.04.2024 року позивач після огляду виконаної роботи відповідача - окремих частин пам'ятника, які мали цілісний вигляд без тріщін чи пошджень, сплатила другу частину коштів в сумі 1 900 доларів США.
Отже згідно домовленостей сторін на виконання договору позивачем була сплачена вся сума в повному обсязі.
В період з 24.01.2024 року по 19.04.2024 року сторони обумовлювали ескіз замовлення, його розмір, матеріал виготовлення, епітафію на пам'ятник та інші деталі замовлення, що відображено перепискою сторін в месенджері Viber (а.с. 44-69).
Відповідач за місцем монтажу намогильної споруди - с. Чорніїв, знайшов спеціаліста ОСОБА_4 , який повинен був здійснити її монтаж на кладовищі.
07.05.2024 року відповідач через свою довірену особу - ОСОБА_5 здійснив відправлення намогильної споруди на ім'я ОСОБА_4 за допомогою транспортування через послуги ТОВ «Нова пошта», відділення №1 в м. Рожище.
Свідок ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні пояснив, що до нього звернулась фірма з Києва з приводу встановлення пам'ятника на кладовищі в с. Чорніїв та що треба прийняти його через два тижня на Новій пошті. Коли прийшло замовлення на Нову пошту, всі деталі свідок розпакував та з'ясував, що намогильна плита була з тріщинами, розмір виробу не співпадав з надісланим раніше йому проектом та він відмовився приймати замовлення, хоч з фірми сказали все прийняти, оскільки потім планували зробити заміну. Свідок невідкладно повідомив сторін про вказану ситуацію. ОСОБА_4 пояснив, що він залив площадку для пам'ятника і більше ніяких робіт не проводив.
17.05.2024 року вантаж було повернуто відповідачу первізником ТОВ «Нова пошта» та того ж дня представник відповідача ОСОБА_6 подав претензію перевізнику у зв'язку з пошкодженням відправлення, яка була задоволена та компенсовано 20 000 грн. за часткове пошкодження відправлення і 5 150 грн. вартості послуг транспортування шляхом зарахування на рахунок ОСОБА_6 (а.с. 72-73).
21.05.2024 року позивач отримала від відповідача лист з додатком до договору №24002 від 27.01.2024 року, датований 17.05.2024 року, в якому відповідач повідомив позивача, що замовлення за вказаним договором ним виконано в строк - виконавець виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з виготовлення намогильної споруди;
- виконавець за погодженням із замовником виконав 07.05.2024 року відвантаження всіх деталей та частин готової намогильної споруди на адресу вказаного замовником одержувача поштовим відправленням через службу доставки Нова пошта;
- вантаж був доставлений службою доставки Нова пошта представнику замовника у визначений термін;
- представник замовника 10.05.2024 року оглянув відправлення за місцем прибуття вантажу, виявив пошкодження, що здійнялись при доставці посилки та відмовився отримувати посилку;
- службою доставки Нова пошта посилка була повернута виконавцю, Нова пошта визнала пошкодження та компенсує виконавцю завдану матеріальну шкоду;
- виконавець запропонував замовнику виготовити нові деталі замість пошкоджених;
- виконавець запрошував замовника оглянути замовлення та скласти список необхідних змінта/або виправлень;
- виконавець по телефону отримав від замовника відмову далі спілкуватись та приїхати на огляд;
- цим повідомленням виконавець повідомляє замовнику, що оплачене замовлення є власністю замовника;
- цим повідомленням виконавець запрошує замовника забрати намогильну споруду зі складу виконавця або приїхати її оглянути та скласти замовлення на виготовлення нових деталей у рахунок компенсації, отриманої виконавцем від Нової пошти.
Позивачем в якості відповіді складено заяву - претензію від 19.06.2024 року, в якій вона зазначає, що в отриманому додатоку до договору, який з нею не узгоджувався та не підписувався, наявні суттєві зміни до договору, який укладений між ними раніше. Позивач просила розірвати з нею договір та повірнути сплачені кошти.
Позивач відповіді від відповідача не отримала та звернулась до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Згідно із положеннями частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною третьою статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідно до частини першої статті 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Так, між сторонами у справі, яка розглядається, виникли цивільно-правові відносини на підставі договору підряду, що регулюються положеннями ЦК України, а також Законом України «Про захист прав споживачів».
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові(ст. 837 ЦК України).
За змістом частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
У договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів (ч. 1 статті 846 ЦК України).
Частиною першою, другою статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому аванс лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника;
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника;
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Стаття 852 ЦК України надає такі права замовнику у разі порушення підрядником договору підряду:
- якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором;
- за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Частиною 3 статті 858 ЦК України передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
За змістом частин 2-3, 5 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Істотне порушення - тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати ( постанова Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі №199/3846/19).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.
Такий спосіб захисту 1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору; 2) застосовується з ініціативи кредитора; 3) спрямований на захист прав кредитора; 4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору.
При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
На думку суду, надаючи оцінку діям відповідача по виконанню договору про виконанню робіт з виготовлення та монтажу намогильної споруди, такі дії можна розцінити як істотне порушення договору, оскільки договором чітко передбачено не тільки виготовлення намогильної споруди, а й і її монтаж, про що заперечувала сторона відповідача під час розгляду справи.
Натомість, обов'язки відповідача щодо монтажу намогильної споруди вказані в пункті 3.3.7 договору в розділі 3 «Відповідальність сторін» - виконавець не несе відповідальність за невчасне виконання робіт, якщо погодні умови перешкоджають монтажу. У випадку затримки строків монтажу у зв'язку із погодними умовами, монтаж переноситься до настання сприятливих погодних умов. Дату монтажу сторони погоджують окремо.
Пункт 3.4.4 передбачає, що замовник зобов'язаний після монтажу прийняти намогильну споруду та підписати акт приймання-передачі. У випадку виявлення будь-яких дефектів, сторони зазначають їх у акті приймання-передачі.
Також в розділі 4 Порядок приймання передачі, пункт 4.2 вказано, що приймання- передача робіт за договором проводиться у місці, вказаному в п. 1.1 договору.
Місцем проведення робіт відповідно до п. 1.1 договору є кладовище, за адресою: с. Чорніїв, Волинська обл., Ковельський р-н.
Крім того, пунктом 4.5 договору визначено, що намогильна споруда вважається переданою виконавцем та прийнятою замовником після підписання акту приймання-передачі. Право власності на виріб зберігається за виконавцем до моменту повного розрахунку замовником за виготовлення та монтаж намогильної споруди. Після підписання акту приймання-передачі, виріб преходить у власність замовника, який несе відповідальність за його збереження та цілісність у подальшому.
Відповідач отримав від позивача обумовлену між ними суму в повному обсязі та без затримок, натомість взяті на себе зобов'язання щодо монтажу намогильної споруди не виконав в строк.
Та обставина, що намогильна споруда була пошкоджена перевізником під час пересилки, як невиконання умов договору відповідачем при відсутності його вини, не береться судом до уваги, оскільки представник відповідача наполягав під час судового розгляду, що всі обов'язки по договору від 27.01.2024 року відповідач як виконавець виконав.
Отже, на переконання суду, зазначене у повній мірі відповідає критеріям істотного порушення договору стороною відповідача під час його виконання та є підставою для його розірвання.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно із частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положенням статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до положення статті 614, частини другої статті 615 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Оскільки згідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідач є таким, що порушив свої зобов'язання за договором.
З матеріалів справи встановлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне виконання умов договору або невиконання умов договору
не з вини відповідача.
Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що за невиконання умов договору винна сторона зобов'язана компенсувати збитки іншій стороні.
З урахуванням вказаного, з відповідача слід стягнути сплачені позивачем кошти в розмірі 61 500 грн та у розмірі 1 900 доларів США, що станом на 01.08.2024 року становить 77 900 грн.
Відповідно до частин першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин п'ятої - шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В статті 89 ЦПК України законом визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, аналізуючи зібрані по справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, суд дійшов таких висновків.
З аналізу укладеного між сторонами договору та наведених доводів, судом встановлено, що між сторонами існують договірні взаємовідносини, які виникли з договору, укладеного 27.01.2024 року, на виконання умов якого позивачем сплачено кошти в розмірі 61 500 грн та у розмірі 1 900 доларів США.
З наданих сторонами доказів, судом встановлено, що відповідач у вказаний строк, договірні зобов'язання в повному об'ємі не виконав.
Крім того, суд зауважує щодо п. 2.3 договору про виконання робіт №2400 від 27.01.2024 року, в якому зазначено, - сторони домовились, що у будь - якому випадку грошові кошти, вказані у п. 2.2.1 (авансовий платіж в розмірі 61 060 грн.) поверненю не підлягають, не може застосовуватись, оскільки вказаний договір підлягає розірванню.
Що ж стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження сплати позивачем отриманої правової допомоги суду надіслано копію ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Сапоновим О.В. від 13.11.2024 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2841, виданого на ім'я Сапонова О.В., копія договору №30092506/д про надання правової допомоги/юридичних послуг від 30.09.2025 року між ТОВ «Центр правової допомоги» та позивачем, копія акту №30092506/д приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №30092506/д від 30.09.2025 року, копії актів №13052404, №03022507, №28012514, №12112401, №08042516/д, вартість яких в загальному розмірі становить 84 000 грн.
Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності та тривалістю розгляду справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром є 50 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в якості витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення сплачених позивачем коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 394 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 509, 530, 526, 610, 611, 614, 615, 626-629, 638, 651,837, 843, 846, 856 ЦК України, статтями 5, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280, 274, 279, 353 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про розірвання договору внаслідок істотності порушення його умов та повернення коштів внаслідок невиконання договору - задовольнити.
Розірвати договір про виконаня робіт №24002 від 27.01.2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) кошти у розмірі 61 500 грн та у розмірі 1 900 доларів США, що станом на 01.08.2024 року за офіційним курсом Національного банку України становить 77 900 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1 394 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 22.12.2025 року.
Суддя Н.Д. Буша