Номер провадження 2/754/10036/25
Справа №754/16196/25
Іменем України
22 грудня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 44 800,00 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи заочне рішення:
Стислий виклад позицій сторін
Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", як новий кредитор за кредитним договором № 4885143 від 13.08.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 44 800,00 грн, яка складається з 7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 37 800,00 грн нарахованих процентів (з яких 24 255,00 грн нараховано Первісним кредитором та 13 545,00 грн нараховано Позивачем).
Також Позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення.
Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки.
Зареєстроване місце проживання Відповідача невідоме. Відповідно до відповіді № 1860644 від 06.10.2025 Відповідач був знятий з реєстрації за місцем проживання 20.02.2025 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).
06 жовтня 2025 року було опубліковане відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом (частина десята статті 130 ЦПК України).
Суд з метою належного інформування Відповідача, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, окрім офіційних судових повісток, інформацію про суд, що розглядає справу, склад сторін, предмет позову, а також місце, дату та час судового засідання було доведено до відома Відповідача через Портал Дія.
Додатково судова повістка надсилалась на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення повідомлення.
Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду.
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив. Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частини перша та друга статті 280 ЦПК України).
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.
УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА Їх ОЦІНКА СУДОМ
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає , який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).
Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).
Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
13.08.2024 ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір кредиту № 4885143 у формі електронного документа у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 7 000,00 грн строком на 360 днів. Отже, кінцевим терміном повернення кредиту є 07.08.2025. Згідно із п. 1.3 Договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
13.08.2024 Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (Вих. №1-0104 від 01.04.2025) про успішне перерахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_2 у сумі 7000,00 грн. Переказ здійснено згідно з договором № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеним між ТОВ "УПР" та ТОВ "Лінеура Україна".
Відповідач не заперечував обставини отримання кредитних коштів, не спростовував, що вказана банківська картка йому не належить (була втрачена, викрадена, тощо). Суд визнає вказаний доказ достатнім та належним для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачеві на його банківську картку, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору (пункт 2.1)
Згідно з нормами статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач довів порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів. Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості, а також доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку.
Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Заборгованість за тілом кредиту становить 7 000,00 грн.
Щодо нарахування відсотків
Позивач просить стягнути з Відповідача також 37 800,00 грн відсотків, нарахованих за за ставкою 1,5% на день за період до 07.08.2025 (360 днів).
Суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості і встановив, що строк кредитування, протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки (проценти за користування кредитом), за договором становив 360 днів та сплив 07.08.2025.
Первісний кредитор та Позивач здійснили нарахування відсотків за період користування коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, виходячи з погодженої проценти відповідно до п. 1.4.1 Договору ( стандартна процентна ставка становить 1,5% в день).
Водночас, перевіряючи розмір процентної ставки, Суд бере до уваги те, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX. Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, статтю доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".
Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).
Отже, за загальним правилом норма частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.
Також цим же Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.
У цій справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин.
Для нових договорів діє норма частини п'ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%. Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
Тому Суд не бере до уваги розрахунок відсотків, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору в частині встановлення розміру процентної ставки, та здійснив власний розрахунок за погоджений сторонами строк (360 днів), виходячи з максимально допустимої ставки 1% на день
Суд встановив, що належний розмір процентів становить 25 200,00 грн (7 000,00 грн х 1% х 360 днів). Заявлена Позивачем сума процентів перевищує гранично допустимий розмір, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).
Позивач, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", набув право вимоги до Відповідача на підставі договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025, укладеного з ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА".
Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).
Щодо вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку чч.10,11, статі 265 ЦПК України, Суд зазначає таке.
Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України)
Згідно з чачстиною одинадцятою цієї статті остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Зазначені норми кореспондують із частиною одинадцятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов'язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі № 910/14524/22.
Крім того, у п. 132-135 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у своїй позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з Відповідача сум, передбачених часчтиною другою статті 625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.
Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Тому, з огляду на викладене, вимога Позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України про зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно статті 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Загальна ціна позову становила 44 800,00 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 32 200,00 грн, що становить 71,88% задоволених вимог (32 200,00/44 800,00 х 100), тому з Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 741,22 грн (2 422,40 х 71,88%).
Також Позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).
Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
У цій справі Суд, беручи до уваги ціну позову, суму кредиту, вважає, що заявлений Позивачем розмір витрат (10 000,00 грн) є не пропорційним до предмета спору та ціни позову. Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи.
Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства.
Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, який отримав споживчий кредит у розмірі 7 000,00 грн, Суд вирішив, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.
З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором № 4885143 від 13.08.2024 року в загальному розмірі 32 200,00 грн (тридцять дві тисячі двісті гривень 00 копійок), що включає: 7 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 25 200,00 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судові витрати у розмірі 5 741,22 грн (пять тисячі сімсот сорок одна гривня 22 копійки), з яких 1 741,22 грн судовий збір, 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з'явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України), 22 грудня 2025 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО