Номер провадження 2/754/11116/25
Справа №754/18033/25
Іменем України
19 грудня 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
за участю:
позивача ОСОБА_1
третьої особи ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 24.06.2006 по 19.12.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою 1-го курсу денного відділення, педагогічного факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, контрактна форма навчання. Позивачка не має можливості повного фінансового забезпечення, а відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає. У зв'язку з викладеним просить суд стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання дочки у частині від усіх видів доходу, а саме в розмірі 1/4 частини на дитину щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дочкою 23-річного віку.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 31.10.2025, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Суд направляв позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Відповідач повідомлявся належним чином про розгляд справи за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою його місця реєстрації, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА.
В останнє судове засідання позивачка та третя особа не з'явились, подали суду заяву про розгляд справи у відсутності, просили задовольнити позов повністю.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з поштовою відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою». З довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber» вбачається, що повідомлення про розгляд справи у суді відповідачу доставлено 28.11.2025 о 10:45.
Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення у відсутності учасників справи, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
З 24.06.2006 по 19.12.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19.12.2011.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 419.
Згідно довідки № 285/25 від 05.09.2025 та Договору про надання платної освітньої послуги № 02596-25/а, ОСОБА_2 є студенткою 1-го курсу денного відділення, педагогічного факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, контрактна форма навчання, період навчання 01.09.2025 по 30.06.2029. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить (без вартості виготовлення диплома та додатка до диплома) 102000,00грн.
Відповідно до довідки № 232 від 16.12.2025, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.06.2025 по 31.11.2025 становить 149815,89грн.
За змістом статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 СК України).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»):1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Згідно із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України" прожитковий мінімум на одну особу, за 2025 рік становить для дітей віком від 6 до 18 років - 3196; для працездатних осіб - 3028грн; для осіб, які втратили працездатність - 2361грн.
Суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , яка на сьогодні є повнолітньою та продовжує навчання. Дочка проживає та перебуває на утриманні матері. Також суд враховує, що відповідач є чоловіком працездатного віку, будь-яких доказів про свої доходи, стан здоров'я та знаходження на його утриманні інших осіб суду не надано. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу відповідач суду не надав.
Враховуючи, що дочка сторін є студенткою, не має будь-якого іншого доходу, перебуває на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/4 частини у всіх видів його заробітку (доходу) щомісячнодо закінчення навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Також, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак відповідач ОСОБА_3 на підставі ч. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений, як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
Тому судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись Конвенцією про права дитини, статтями 180, 183, 185, 192, 193, 198, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 12, 81, 141, 264- 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, що навчається - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини у всіх видів його заробітку (доходу) щомісячнодо закінчення навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років, починаючи з 27.10.2025.
Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код в матеріалах справи відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко