Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2025 року Справа№200/8947/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
18.11.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду навчання в Гомельському державному університеті з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року згідно з дипломом від 25.06.1987 року серії НОМЕР_1 та періоду роботи у середній школі № 35 Центрального РОНО м. Гомеля з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року згідно із записами в трудовій книжці від 01.09.1987 року НОМЕР_2 , та нездійсненні перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до її страхового стажу період навчання в Гомельському державному університеті з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року згідно з дипломом від 25.06.1987 року серії НОМЕР_1 та період роботи у середній школі №35 Центрального РОНО м. Гомеля з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року згідно із записами в трудовій книжці від 01.09.1987 року НОМЕР_2 , та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії.
Позов обґрунтовувала тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком.
До її страхового стажу відповідачем при призначенні пенсії не було зараховано спірні періоди навчання та роботи, що за її підрахунками складає 8 років 4 місяці 24 дні.
20.10.2025 року вона засобами поштового зв'язку направила на адресу відповідача заяву, в якій просила зарахувати до її страхового стажу спірні періоди навчання та роботи, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії. До заяви додала відповідні документи.
Вказану заяву відповідачем отримано 21.10.2025 року (трекінг АТ «Укрпошта» - 0314600136814). Проте, станом на день подання даного позову заява не розглянута, спірні періоди до страхового стажу не зараховані, перерахунок та виплата пенсії не проведені.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернулася до суду з даним позовом.
Позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначав, що позивачем оскаржується протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу спірних період навчання та роботи та нездійснення перерахунку та виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії, а саме, з 18.05.2025 року.
Підставою звернення стало те, що позивач 20.10.2025 року засобами поштового зв'язку направила на адресу відповідача заяву, в якій просила зарахувати до страхового стажу спірні періоди навчання та роботи, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії, а саме, з 18.05.2025 року.
Дана заява залишена відповідачем без відповіді; зарахування страхового стажу, перерахунок та виплата пенсії відповідачем не здійснені. Позовна заява подана до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено рішенням від 09.06.2025 року №104650022417 з 18.05.2025 року за її заявою від 02.06.2025 року.
До страхового стажу не зараховані періоди: 1) робота в Республіці Білорусь з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року згідно із записами в трудовій книжці від 01.09.1987 року НОМЕР_2 ; 2) навчання в Республіці Білорусь з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року згідно з дипломом від 25.06.1987 року серії НОМЕР_1 .
Не врахування вчинено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу».
Відповідно до вимог зазначеної постанови 18.06.2025 року Головним управлінням направлено запит до Міністерства закордонних справ України для підтвердження стажу за період навчання та роботи на території Республіки Білорусь. Після отримання інформації від Міністерства закордонних справ України страховий стаж позивача буде переглянуто.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка їй призначена з 18.05.2025 року (за її заявою від 02.06.2025 року).
Першу пенсійну виплату після призначення пенсії позивач отримала 18.06.2025 року.
При вирішенні питання про призначення пенсії органом Пенсійного фонду України до її страхового стажу не були зараховані:
- період навчання в Республіці Білорусь - в Гомельському державному університеті з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року (по спеціальності російська мова та література) згідно з дипломом від 25.06.1987 року серії НОМЕР_1 (диплом виданий на дівоче прізвище позивача - ОСОБА_2 );
- період роботи в Республіці Білорусь - у середній школі № 35 Центрального РОНО м. Гомеля з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року (по спеціальності) згідно із записами в трудовій книжці від 01.09.1987 року НОМЕР_2 .
Рішення з цього питання не приймалося.
20.10.2025 року позивач засобами поштового зв'язку направила на адресу відповідача заяву від 20.10.2025 року, в якій просила зарахувати до її страхового стажу спірні періоди навчання та роботи, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, починаючи з дня призначення пенсії. До заяви додала відповідні документи.
Вказану заяву відповідачем отримано 21.10.2025 року (трекінг АТ «Укрпошта» - 0314600136814).
Станом на день розгляду та вирішення судом даної справи спірні періоди до страхового стажу позивача відповідачем не зараховані, перерахунок та виплата пенсії не проведені.
Як пояснив відповідач, ним направлено запит до Міністерства закордонних справ України для підтвердження стажу позивача за період навчання та роботи на території Республіки Білорусь.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Так, згідно з ч. 1 вказаної статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною 2 ст. 26 цього Закону визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Щодо спірних періодів навчання позивача (з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року) та роботи за фахом (з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року), то таке навчання та робота відбулися на території Республіки Білорусь (м. Гомель) за часів колишнього СРСР.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць Співдружності Незалежних держав (СНД), в тому числі Україна та республіка Білорусь.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 3 Угоди).
Статтею 6 зазначеної Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до ст. 11 цієї Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Статтею 13 цієї Угоди визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
02.12.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке цього ж дня було опубліковане у Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для України 19.06.2023 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи наведені положення законодавства, принципи верховенства права та правової визначеності, Україна як держава-учасниця Угоди зобов'язана виконувати свої зобов'язання, що взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, щодо правовідносин, що підпадали під дію Угоди та діяли до 19.06.2023 року - дати припинення Угоди.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються незарахування до страхового стажу позивача періодів її навчання та роботи, які мали місце на території держави-учасниці Угоди (Республіки Білорусь) до 19.06.2023 року і, відповідно, підпадали під дію цієї Угоди.
Вказані обставини та положення законодавства органом Пенсійного фонду України враховані не були, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.
Зазначене порушення мало би бути виправлено суб'єктом владних повноважень - відповідачем за заявою позивача, проте його виправлення не відбулося.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову, який гарантував би повне їх відновлення (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.11.2025 року у в справі № 560/129/24, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Решта судового збору в сумі 242,24 грн. такому стягненню не підлягає, оскільки вона зайве сплачена за подання даного позову в електронній формі. Разом з тим такий судовий збір може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її навчання з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року та періоду її роботи з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року, та нездійснення перерахунку її пенсії з дати призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1982 року по 19.06.1987 року та період її роботи з 31.08.1987 року по 04.04.1991 року, та у зв'язку з цим провести перерахунок її пенсії з дати її призначення, тобто з 18.05.2025 року, та виплатити їй її недоотриману частину.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 22 грудня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда