Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
22 грудня 2025 року Справа №200/9797/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 грудня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307, на підставі наявної у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум; 3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796-XII, з 01.03.2025 року; 4) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 60% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
15 грудня 2025 року позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вказаної ухвали суду 16 грудня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. У вказаному клопотанні позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права у зв'язку з тим, що вона отримала рішення від 04.11.2025 про результати розгляду скарги в якому ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило в перерахунку пенсії. На думку позивача, причини пропуску строку звернення до суду, мають об'єктивний, непереборний характер та пов'язані із життєвими обставинами, а саме смерть чоловіка, військові дії у країні, обмежений доступ до документів і інформації по пенсійній справі, вимушене переміщення, а також із юридичною невизначеністю у сфері призначення та виплати пенсій та відсутність сформованої судової практики.
Розглянувши вищевказану заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Правова конструкція «в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду» означає, що позов має подаватись лише в тих часових обмеженнях, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, зокрема: визнати протиправними дії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 60% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 60% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
З відповідним позовом ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду 12.12.2025 року. Тобто, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок пенсії.
Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 1140/2132/18.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду (справа № 240/12017/19 від 31.03.21) звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
Отже вказані позивачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Разом з цим, жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Суд критично ставиться до посилання позивача на висновки від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, оскільки при вирішенні питання пропуску строку звернення до суду враховано саме правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 09 червня 2022 року у справі № 1140/2132/18.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вимоги чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.03.2025 року до 11.06.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796-XII, з 01.03.2025 року до 11.06.2025 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 20.03.2024 року до 11.06.2025 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 60% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 126, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.03.2025 року до 11.06.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по втраті годувальника та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796-XII, з 01.03.2025 року до 11.06.2025 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 20.03.2024 року до 11.06.2025 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі 60% відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Лазарєв