Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2025 року Справа№200/7989/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.07.2025 року №103550010992;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 16.04.2025 року ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період навчання в професійному технічному училищі №114 м. Донецьк відповідно до диплому НОМЕР_3 від 30 червня 1990 року за період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1990 роки.
Позивача, як інваліда 2-ї групи (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_4 ) звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач маючи встановлену ІІ групу інвалідності з 16.04.2025 року. Звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу було призначено пенсію по інвалідності та видано відповідне пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 . 21.07.2025 року відповідачем було прийнято рішення №103550010992 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з тим що період навчання за дипломом від 30.06.1990 НОМЕР_3 з 01.09.1989 по 30.06.1990 роки, не зараховано до страхового стажу, оскільки по батькові в дипломі не відповідає даним паспорта ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), та повідомлено що, для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку про періоди, форму навчання та довідку про перейменування навчального закладу. Страховий стаж позивача становить 12 років 7 місяців 26 днів. Позивач вимушений був змінити місце проживання/перебування у зв'язку з тим, що місто Макіївка, Донецької області перебуває під окупацією. Намагатися з'ясувати інформацію щодо перейменування, періоди та форму навчання на даний час не можливо. Водночас, дії відповідача свідчать про надмірний формалізм органу державної влади, оскільки підтверджуючого доказу позивач не має реальної можливості надати пенсійному органу, зважаючи на знаходження закладу освіти на окупованій територій. Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправними.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 21.10.2025 року від Позивача на поштову адресу суду 04.11.2025 року було надано було надано позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ст. 160 КАС України та читабельні копії доказів доданих до позовної заяви.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 . Зобов'язано відповідача надати (надіслати) суду витребувані докази засобами електронного зв'язку через підсистему “Електронний суд» та шляхом направлення на поштову адресу суду в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали. Відповідач у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали може подати відзив на позов.
Станом на час винесення рішення в дані справі, ухвала суду від 10 листопада 2025 року в частині надання витребуваних доказів, у встановлені судом строки відповідачем не виконана.
Відповідач правом передбаченим ст. 162 КАС України не скористався, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_5 .
Позивачу згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №187/25/756/В, рішенням №187/25/756/Р від 16.04.2025 року, з 16.04.2025 року встановлено 2-гу групу інвалідності.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 позивач є пенсіонером, вид пенсії: по інвалідності 2гр. загальне захворювання. Дата видачі: 21.05.2025. Термін дії: 30.04.2027.
06.05.2025 позивач звернувся до територіального управління ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 103550010992, яким відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Спірним рішенням встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи загальне захворювання. Вік заявника 52 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб з інвалідністю 2 групи, у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно становить 13 років. Страховий стаж позивача становить 12 років 7 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання за дипломом від 30.06.1990 НОМЕР_3 з 01.09.1989 по 30.06.1990, оскільки по батькові в дипломі не відповідає даним паспорта ОСОБА_4 ).
В матеріалах справи наявний диплом НОМЕР_3 виданий 30.06.1990 року, який виданий ОСОБА_1 в тому, що він 01 вересня 1989 році вступив до професійно-техничного училища №114 м. Донецька і 30 червня 1990 року закінчив повний курс професійно-техничного училища на базі середньої освіти за професією слюсар по ремонту електрообладнання автомобилів. Російською мовою в правій стороні диплому зазначено « ОСОБА_1 ».
Відомості про навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №114 м. Донецька в трудовій книжці серії НОМЕР_6 заповненої 20 листопада 1996 року відсутні.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно із частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Положеннями статті 34 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Отже, обов'язковими умовами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до вказаної вище норми, у випадку встановлення інвалідності ІІ групи, є вік - від 52 років до 55 включно років та 13 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Як вбачається зі спірного рішення від 21.07.2025 року № 103550010992, страховий стаж позивача становить 12 років 7 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання за дипломом від 30.06.1990 НОМЕР_3 з 01.09.1989 по 30.06.1990, оскільки по батькові в дипломі не відповідає даним паспорта ОСОБА_4 ).
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Пунктом 26 Порядку № 637 регламентовано, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Як встановлено судом, відомості про навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №114 м. Донецька в трудовій книжці серії НОМЕР_6 заповненої 20 листопада 1996 року відсутні.
Отже в даному випад факт навчання може бути підтверджено дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В матеріалах справи наявний диплом НОМЕР_3 виданий 30.06.1990 року, який виданий ОСОБА_1 в тому, що він 01 вересня 1989 році вступив до професійно-техничного училища №114 м. Донецька і 30 червня 1990 року закінчив повний курс професійно-техничного училища на базі середньої освіти за професією слюсар по ремонту електрообладнання автомобилів. Російською мовою в правій стороні диплому зазначено « ОСОБА_1 ».
Разом з цим, суд зазначає, що зарахувати період навчання позивача у професійному технічному училищі №114 м. Донецьк відповідно до диплому НОМЕР_3 від 30 червня 1990 року з 01.09.1989 по 30.06.1990 роки, наразі є неможливим з огляду на таке.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 11 липня 2018 року прізвище ім'я по батькові Позивача « ОСОБА_1 » (українською мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 Україна, Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, про що 14 серпня 1972 року складено відповідний актовий запис № 1032.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_8 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 03 грудня 1990 року, прізвище ім'я по батькові Позивача « ОСОБА_1 » (російською мовою - мовою оригіналу).
Відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_5 , орган що видав: 1455, дата видачі: 09.10.2018, прізвище ім'я по батькові позивача є « ОСОБА_1 ».
Отже, відповідно до вищеперелічених документів по батькові позивача є « ОСОБА_2 » - російською мовою та « ОСОБА_2 ».
Разом з цим, в диплом НОМЕР_3 виданий 30.06.1990 року професійно-технічним училищем №114 м. Донецька виданий « ОСОБА_1 » (російською мовою) та « ОСОБА_1 » (українською мовою).
Відтак по батькові « ОСОБА_3 » згідно диплому НОМЕР_3 не відповідає по батькові « ОСОБА_2 » зазначеному зокрема в паспорті, свідоцтві про народження та військовому квитку позивача.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (частина перша статті 316 ЦПК).
З урахуванням викладеного та внаслідок неможливості отримання уточнюючих архівних довідок через активні бойові дії та відсутність працівників, позивачу для підтвердження належності його диплому НОМЕР_3 виданий 30.06.1990 року, виданого професійно-технічним училищем №114 м. Донецька, необхідно встановити цей факт в судовому порядку шляхом звернення до цивільного суду.
При цьому, суд зауважує, що відомості про навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №114 м. Донецька в трудовій книжці серії НОМЕР_6 заповненої 20 листопада 1996 року відсутні.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача навчання у професійно-технічному училищі №114 м. Донецька з 01.09.1989 року по 30.06.1990 року на підставі диплому НОМЕР_3 виданого 30.06.1990 року, що складає 00 років 10 місяців, оскільки по батькові, яке зазначене в дипломі, не збігається з по батькові позивача за паспортом громадянина України.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21.07.2025 року №103550010992, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення належить залишити без задоволення.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 16.04.2025 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період навчання в професійному технічному училищі №114 м. Донецьк відповідно до диплому НОМЕР_3 від 30 червня 1990 року за період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1990 роки є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки Позивача, як інваліда 2-ї групи (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_4 ) звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22 грудня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров