Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2025 року Справа№200/8125/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21 жовтня 2025 року адвокат Комаса Олександр Володимирович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) з вимогами (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
За змістом викладеного позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Відповідачем відмовлено в задоволенні рапорту та звільненні позивача зв служби. Позивач зауважує, що Закон вимагає висновку МСЕК або ЛКК про необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи. Надана довідка МСЕК від 04 серпня 2022 року підтверджує інвалідність II групи, але сама по собі не є висновком про догляд. Однак висновок ЛКК від 12 серпня 2025 року №1375, виданий закладом охорони здоров'я, саме й спрямований на підтвердження такої потреби. Відсутність обґрунтування, чому форма «не встановлена», робить відмову необґрунтованою та такою, що ігнорує чинне законодавство. Форма висновку ЛКК не залежила від волі позивача та його матері, що, у свою чергу, доводить незаконність відмови у звільненні з військової служби. Згідно з частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення можливе за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи з інвалідністю (матері позивача) або якщо такі члени самі потребують догляду. Позивач вважає, що відповідач посилається на наявність онука другого ступеня споріднення для бабусі, але ігнорує, що інші члени тлумачяться як члени, відмінні від військовослужбовця. За Сімейним кодексом України, первинний обов'язок догляду за батьками лежить на дорослих дітях (сині), оскільки позивач є єдиним сином, онук не може вважатися повноцінною заміною, і відсутність документів про потребу онука в догляді не скасовує права позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що при подачі рапорту, як підставу для звільнення, позивач посилається на «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Позивач зазначає як підставу для звільнення, це необхідність здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача, які б могли здійснювати такий догляд. Разом з цим, згідно законодавства військовослужбовець має право на звільнення з військової служби, якщо відсутні члени сім'ї першої та другої ступені споріднення особи, що потребує постійного стороннього догляду. У даному випадку, у матері позивача, ОСОБА_2 , є онук, який не потребує постійного стороннього догляду та може піклуватися про свою бабусю. Крім того, відповідач вважає, що на підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, до рапорту додано копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 серпня 2022 року серія 12 ААВ №613566 де зазначено: 12. Висновок про умови та характер праці «Протипоказана робота з тривалою ходою», висновку ЛКК від 12 серпня 2025 року №1375, не встановленої форми.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
03 вересня 2025 року позивач звернувся до командира НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортом (вх.№04.4/45306/25-Вн від 10 вересня 2025 року), в якому зазначив наступне.
«Я, начальник протитанкового відділення першого відділу прикордонної служби (тип С), першої прикордонної комендатури швидкого реагування, ІНФОРМАЦІЯ_2 , штаб-сержант, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 даним рапортом доводжу, що моя матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою II групи інвалідності що підтверджується актом огляду медико-соціальної експертної комісією серії 12ААВ №613566 від 04 серпня 2022 року.
Відповідно пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Бажання продовжувати військову службу я не маю.
Прошу звільнити мене з військової служби на підставі зазначених вище сімейних обставин.
Враховуючи вищевикладене, керуючись зазначеною нормою Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», прошу:
1. Звільнити мене з військової служби.
2. Надіслати мою особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
3. Здійснити всі розрахунки при звільненні з військової служби, а також виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
До рапорту додаю:
1. Нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 на 2 арк.
2. Нотаріально завірена копія рнокпп ОСОБА_2 на 1 арк.
3. Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 на 1 арк.
4. Нотаріально завірена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №613566 від 04 серпня 2022 року на 1 арк.
5. Нотаріально засвідчений висновок №1375 від 12 серпня 2025 року на 1 арк.
6. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 на 1 арк.
7. Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 на 1 арк.
8. Нотаріально завірена копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 на 1 арк.
9. Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 на 1 арк.
10. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 на 1 арк.
11. Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 на 1 арк.
12. Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 на 1 арк.
13. Нотаріально завірена заява ОСОБА_2 на 1 арк.
14. Нотаріально засвідчена копія рішення суду по справі №175/1610/25 про встановлення факту родинних відносин на 2 арк.
15. Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 на 1 арк.
16. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 на 1 арк.
17. Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 на 1 арк.
18. Довідка №393/25 ОСОБА_8 від 18 серпня 2025 року на 1 арк.».
05 вересня 2025 року представник позивача в інтересах останнього супровідним листом вих.№8097-25 направив командиру Військової частини НОМЕР_2 копії документів ОСОБА_1 , та в якому серед іншого зазначив, що у вересні 2025 року, штаб-сержант, начальник протитанкового відділення першого відділу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частин НОМЕР_2 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з потребою у сторонньому догляді за матір'ю інвалідом другої групи, то підтверджено довідкою МСЕК. У зв'язку з відсутністю фізичної можливості направити документи для розгляду самостійно, так як ОСОБА_1 на момент подачі рапорту знаходиться у зоні бойових дій, є необхідність звернутися з даним супровідним листом в такий спосіб для подальшого реагування та розгляду документів щодо звільнення з військової служби.
05 вересня 2025 року представник позивача в інтересах останнього звернувся із запитом вих.№8098-25 до командира Військової частини НОМЕР_2 , в якому серед іншого просив надати:
1) Інформацію щодо результатів розгляду та погодження рапорту на звільнення, штаб-сержанта, начальника протитанкового відділення першого відділу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частин НОМЕР_2 ОСОБА_1 станом на день розгляду запиту.
2) Копію прийнятого рішення по рапорту на звільнення, штаб-сержанта, начальника протитанкового відділення першого відділу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частин НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
27 вересня 2025 року начальник НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України листом вих.№08/15239-25-Вих «Про результати розгляду рапорту» надав відповідь на рапорт позивача від 03 вересня 2025 року (вх.№04.4/45606/25-Вн від 10 вересня 2025 року), який розглянуто керівництвом НОМЕР_1 прикордонного загону по суті, та зазначено наступне.
«За результатами розгляду рапорту повідомляємо, що Ви як підставу для звільнення з військової служби зазначили необхідність здійснення постійного догляду за Вашою матір'ю, яка є особою з інвалідністю IІ групи, проте надані документи не підтверджують наявності підстав для звільнення, на які Ви посилаєтесь, у зв'язку із наступним.
Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У відповідності до ухвали Дніпропетровського районного суду від 24 квітня 2025 року №175/1610/25 ОСОБА_2 мати ОСОБА_1 .
На підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, до рапорту додано копії: (1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 серпня 2022 року серія 12 ААВ №613566 де зазначено: 12. Висновок про умови та характер праці «Протипоказана робота з тривалою ходою», що не відповідає вимогам вищезазначеної статті (необхідність здійснення постійного догляду), (2) висновку ЛКК від 12 серпня 2025 року №1375 не встановленої форми.
Також, у ОСОБА_2 є онук ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 (другого ступеня споріднення), та відсутності підтверджуючих документів, що ОСОБА_8 сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, тому вважаємо, що підстави для звільнення Вас з військової служби відсутні.
Повідомляємо, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені. До членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Таке визначення ступенів споріднення для цілей розд. IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачене п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ.
Таким чином, підстави для задоволення вимог рапорту відсутні.
Керівництво НОМЕР_1 прикордонного загону при прийнятті рішень керується вимогами частини 2 статті 19 Конституції України (діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України).».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №1115/2009), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (пункт 1).
Згідно із пунктом 12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
За змістом пункту 13 Положення №1115/2009 Право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 279 Положення №1115/2009 визначено, що Військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Пунктом 305 Положення №1115/2009 визначено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
Відповідно до підпункту 1 пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв'язку із визнанням їх військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок звільнення врегульований пунктами 288-297 Положення №1115/2009.
Згідно з пунктом 288 Положення №1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення. Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Разом з тим, вказаним Положенням №1115/2009 не врегульовано перелік документів, які необхідно надати військовослужбовцю Держприкордонслужби для звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.
Підставами для такої відмови слугувало не підтвердження наданими документами потреби у постійному догляді та неподання документів, які підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою, яка цього потребує.
Так, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 03 вересня 2025 року відповідач вказував на те, що на підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, до рапорту додано копії: (1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 серпня 2022 року серія 12 ААВ №613566 де зазначено: 12. Висновок про умови та характер праці «Протипоказана робота з тривалою ходою», що не відповідає вимогам вищезазначеної статті (необхідність здійснення постійного догляду), (2) висновку ЛКК від 12 серпня 2025 року №1375 не встановленої форми.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до рапорту від 03 вересня 2025 року додано, зокрема, нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №613566 від 04 серпня 2022 року та нотаріально засвідчений висновок №1375 від 12 серпня 2025 року.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04 серпня 2022 року серії 12 ААВ №613566 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю ІІ групи пожиттєво, висновок про умови та характер праці: «протипоказана робота з тривалою ходою».
Суд зауважує, що не є спірним питання у справі те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особа з інвалідністю ІІ групи, є матір'ю ОСОБА_1 .
Разом із цим, відповідно до положень статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на, серед іншого, соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім'ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.
До соціальних послуг за типами, зокрема, належать комплексні (складні) соціальні послуги, що складаються з сукупності заходів, об'єднаних єдиною метою, у межах яких формується індивідуальний набір таких заходів залежно від потреб отримувача соціальної послуги, який передбачає постійну та систематичну взаємодію фахівців з отримувачем соціальних послуг.
Базовими є такі соціальні послуги, зокрема, догляд вдома, денний догляд.
Відповідно до вимог Закону України «Про соціальні послуги» наказом Міністерства охорони здоров'я від 09 березня 2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, затверджено «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації №080-4/о)».
Вказаним висновком і підтверджується необхідність особи в отриманні соціальної послуги, зокрема, і послуги з догляду.
Наразі, законодавством передбачений лише даний документ, який підтверджує необхідність особи в отриманні «постійного догляду». Відтак, поняття «соціальна послуга», яка включає в себе низку типів та видів, та «постійний догляд» є тотожними поняттями, а Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі є належним підтвердженням про необхідність особи в отриманні «постійного догляду».
Суд зауважує, що наказом від 09 березня 2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, затверджено також Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Інструкція щодо заповнення форми №080-4/о).
Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о встановлено, що висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о).
Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми №080-4/о).
Таким чином, у висновку фори №080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.
Поряд із цим, згідно з пунктом 1.2 розділу І Державного стандарту догляду вдома, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13 листопада 2013 року №760, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2013 року за №1990/24522 (далі - Державний стандарт №760), цей Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами; особам з інвалідністю, у тому числі з психічними та поведінковими розладами (крім осіб, які страждають на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні діяння та отримують амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку за рішенням суду), дітям з інвалідністю віком від трьох до 18 років, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (далі особи похилого віку та особи з інвалідністю); моніторингу та оцінки якості надання соціальної послуги догляду вдома; визначення тарифу на платну соціальну послугу догляду вдома.
Соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) - заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування (абзац сьомий пункту 1.4 розділу І Державного стандарту №760).
У відповідності до пунктів 3.1.-3.4. розділу ІІІ Державного стандарту №760, соціальна послуга догляду вдома надається надавачем соціальної послуги, після здійснення первинного комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома згідно з додатком 1 до цього Державного стандарту проводиться протягом 3 робочих днів з дати прийняття виконавчим органом або надавачем (у разі надання соціальних послуг за рахунок коштів надавача) рішення про надання соціальної послуги.
Форма визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги розробляється надавачем соціальної послуги, з урахуванням його спеціалізації.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться надавачем соціальної послуги (фахівцем у сфері надання соціальних послуг, соціальним працівником або мультидисциплінарною командою (за потреби)) із залученням отримувача соціальної послуги та/або його законного представника.
Ступінь індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги визначається:
для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями - за кількістю балів, зазначених у таблиці 1 додатка 1 до цього Державного стандарту з урахуванням балів за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та шкалою оцінки можливостей виконання складних дій (таблиці 2, 3 додатка 1 до цього Державного стандарту відповідно). Для отримання соціальної послуги сумарний результат оцінки можливостей виконання елементарних та складних дій має бути не менше ніж 12 балів;
для осіб з когнітивними розладами - відповідно до шкали оцінки навичок проживання за основними категоріями та картки визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги (далі - Картка), наведених відповідно у таблицях 4, 5 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги сумарний результат за категоріями "Організація харчування", "Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни", "Здоров'я", "Утримання помешкання", "Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій", "Міжособистісні відносини", "Знання ресурсів громади", "Обізнаність у юридичній сфері" має становити не менше ніж 69 балів, за іншими категоріями - щонайменше базовим, а сума балів за такими категоріями має бути не менше ніж 58;
для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома відповідно до таблиці 6 додатка 1 до цього Державного стандарту. Для отримання соціальної послуги за результатами визначеного рейтингу соціальних потреб пріоритетною має бути сфера "Здоров'я";
для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років - відповідно до оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги догляду вдома (для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років). Для отримання соціальної послуги сумарний результат має становити не менше ніж 11,2 та не більше 168 балів.
У разі наявності у отримувача соціальної послуги комплексних порушень (фізичні та/або сенсорні порушення разом із психічними та поведінковими розладами), визначення ступеня індивідуальних потреб проводиться за шкалою оцінки можливостей виконання елементарних дій та відповідно до анкети визначення рейтингу соціальних потреб.
Результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання/перегляду індивідуального плану та укладання договору про надання соціальної послуги догляду вдома.
Через 30 днів з дати початку надання соціальної послуги догляду вдома соціальним працівником, членами мультидисциплінарної команди (за потреби) проводиться повторне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги з метою коригування індивідуального плану (за потреби).
Надалі визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги проводиться за потреби, але не рідше ніж один раз на рік.
Згідно з пунктом 6.3 Розділу VІ Державного стандарту №760 Соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) - 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - 3 рази на тиждень; V групи рухової активності - 5 разів на тиждень, для осіб з інвалідністю І групи підгрупи А - 6-7 разів на тиждень (за потреби)), для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) - потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) - 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) - 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - 2-4 рази на місяць), тимчасово (визначений у договорі період), для дітей з інвалідністю віком від трьох до 18 років при ступені індивідуальних потреб дитини «періодичний догляд» - 2 рази на тиждень; «постійний догляд» - 4-3 рази на тиждень; «інтенсивний догляд» - 5 разів на тиждень.
Кількість разів надання соціальної послуги догляду вдома може зменшуватись за бажанням (ініціативою) отримувача соціальної послуги.
Соціальна послуга може надаватись постійно або тимчасово (протягом визначеного у договорі періоду).
Строки надання соціальної послуги узгоджуються з отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником з урахуванням визначеного ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
З аналізу вищевикладеного слідує, що отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи може полягати як в постійному, так і в тимчасовому (протягом визначеного періоду) догляді, що, відповідно, можливо встановити після комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.
Однак, суд зауважує, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №613566 від 04 серпня 2022 року не є доказом того, що було здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_2 .
У спірному випадку необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Відтак, у висновку ЛКК №1375 від 12 серпня 2025 року, виданому Комунальним некомерційним підприємством «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області в довільній формі, заначено, що ОСОБА_2 , 1960 року народження, згідно діагнозу здоров'я потребує постійного стороннього догляду терміном до 12 серпня 2026 року.
Доказів протилежного матеріали розглядаємої справи не містять.
Разом із цим, недотримання членами лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області вимог наказу від 09 березня 2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, при оформленні висновку ЛКК №1375 від 12 серпня 2025 року, не можна ставити у вину позивачу та його матері, ОСОБА_2 .
Водночас, суд звертає увагу представника відповідача, що Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, втратило чинність з 01 січня 2025 року, тому не може враховуватись при вирішенні спірних правовідносин, відтак, суд відхиляє посилання представника відповідача на норми такого Положення та висновки Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23, які не є релевантними до спірних правовідносин.
Поряд із цим, на момент звернення позивача, однією з обов'язкових умов для отримання права на звільнення з військової служби за сімейним обставинами під час дії воєнного стану була відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_5 від 19 серпня 2025 року, та не є спірним питанням у справі.
Згідно з довідкою Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя №393/25 від 18 серпня 2025 року ОСОБА_8 дійсно є студентом другого курсу денної форми здобуття освіти факультету прикладних інформаційних технологій та електроінженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, закінчує навчання в червні 2028 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказує на те, що за Сімейним кодексом України, первинний обов'язок догляду за батьками лежить на дорослих дітях (сині). Оскільки позивач є єдиним сином, онук не може вважатися повноцінною заміною, і відсутність документів про потребу онука в догляді не скасовує права позивача.
Також, представник позивача вважає, що відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, окрім позивача, та реальна нездатність онука ОСОБА_8 , 2007 року народження, другого ступеня споріднення, здійснювати догляд, як субсидіарний обов'язок за статтею 202 Сімейного кодексу України, оскільки пріоритет належить дорослим дітям, задовольняють умову частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.
Крім того, представник позивача покликається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі №380/16966/24 від 27 лютого 2025 року, та вказує, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.
Водночас, суд звертає увагу представника позивача, що висновки Верховного Суду у справі №380/16966/24 від 27 лютого 2025 року не є релевантними до даних правовідносин, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, стосувалися вирішення питання щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII одного із синів під час проходження ними військової служби та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд. При цьому, у вказаній постанові суд дійшов висновку, що специфіка несення військової служби (цілодобово в межах дислокації військової частини чи підрозділу і таке інше) не дозволяє іншому сину здійснювати будь-який догляд. Крім цього, інший син не виявив бажання звільнятись з військової служби за тих самих підстав.
Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Для визначення першого та другого ступеня споріднення у даному випадку можуть бути застосовними положення підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України, а саме:
- членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, в тому числі усиновлені;
- до членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Також, Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (стаття 267).
Отже, в онука ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наявний обов'язок щодо догляду за нею.
Зазначені представником обставини неможливості здійснення догляду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ОСОБА_2 не спростовують наявного у нього обов'язку згідно чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд висновує про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та задоволення наданого позивачем рапорту про звільнення.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог заявлених позивачем.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 грудня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна