Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/755/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 січня 2025 року № о/р 914670302052 про відмову у перерахунку пенсії судді у відставці ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням прожиткового мінімуму для розрахунку суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 1 січня 2024 року відповідно до розміру суддівської винагороди, встановленої на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці починаючи з 1 січня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 7 лютого 2025 року позовна заява була залишена без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви після отримання ухвали шляхом надання суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 1 січня 2024 року 31 липня 2024 року та докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
10 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду для подання даного адміністративного позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду; відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов'язано відповідача надати відзив по справі.
3 березня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через Електронний суд надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі.
3 березня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач працював суддею Донецького апеляційного суду і в жовтні 2010 року вийшов у відставку. Після виходу у відставку позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88% суддівської винагороди.
Востаннє пенсію позивачу було перераховано на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200 /9882/20-а від 30 листопада 2020 року.
З серпня 2024 року позивач проживає у м. Дніпро.
15 січня 2025 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного грошового довічного утримання відповідно до розміру мінімального прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 січня 2025 року № о/р 914670302052 позивачу було відмовлено у такому перерахунку.
У рішенні зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн.
Позивач вважає, що застосування пенсійним органом при розрахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн суперечить Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та порушує його право на отримання гарантовано законодавством забезпечення (а.с. 1-5, 44).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
15 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За принципом екстериторіальності заява опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було винесено рішення № 914670302052 від 22 січня 2025 року, яким позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року, так як відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн.
Таким чином, підстави для перерахунку суддівської винагороди у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року відсутні.
Як наслідок, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними, а позов є необґрунтованим (а.с. 35-37).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом надати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не скористалось.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), є громадянином України згідно з паспортом НОМЕР_1 від 25 лютого 2000 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 6-8).
Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - перший відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), код ЄДРПОУ 13559341, зареєстроване місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, буд. 7, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 39-40).
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - другий відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), код ЄДРПОУ 21910427, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 26, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search).
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 9 жовтня 2010 року (а.с. 11).
За поясненням позивача, які не спростовані відповідачами, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено ОСОБА_1 у розмірі 88% суддівської винагороди (а.с. 1).
15 січня 2025 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 5 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій просив перерахувати його щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до розміру мінімального прожиткового розміру 3028,00 грн (а.с. 9).
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 15 січня 2025 року (вх. № 250) позивачем було додано: паспорт НОМЕР_1 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1191 від 25 листопада 2016 року (зв.бік а.с. 9).
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 22 січня 2025 року о/р НОМЕР_3 «Про відмову у перерахунку пенсії» позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року.
Рішення обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 9 жовтня 2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 1 розділу ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 9 лютого 2023 року № 7-2), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Статтею 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється в залежності від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн. Таким чином, на даний час підстави для перерахунку суддівської винагороди у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму відсутні (а.с. 11).
Зазначене рішення було направлено позивачу 23 січня 2025 року (а.с. 10).
Будучи не згодним із рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 22 січня 2025 року о/р 914670302052 про відмову у перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2025 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону № 1402-VIII (ч. 2 ст. 4).
За приписами ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (ч. 1).
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2).
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3).
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч. 4).
Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5).
Пунктом 1 глави ІV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 9 лютого 2023 року № 7-2), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абз. 3 п. 6 розділу IV Порядку № 3-1).
Відповідно до п. 9 розділу IV Порядку № 3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.
Відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку № 3-1, орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру грошового утримання або складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Такий перерахунок є похідним від законодавчо визначених умов оплати праці діючих суддів і має здійснюватися лише у разі нормативного перегляду елементів суддівської винагороди.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (надалі - Закон № 1401-VIII).
Законом № 1401-VIII, з-поміж іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, якою закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, зокрема, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
Статті 130 Конституції України кореспондують норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій, тобто Закон № 1402-VIII.
Відтак, п. 2 ч. 3, п. 2 ч. 4, ч. 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1.2, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (надалі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
З системного аналізу викладених норм слідує, що перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум є вичерпним, судді до окремої соціальної демографічної групи населення не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
У постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 щодо питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважила, що наведені приписи абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосування їх для визначення посадового окладу позивача було на законних підставах.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками, викладеними у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, оскільки у наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, зазначивши про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Зазначений правовий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного вище, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його адміністративного позову.
Виходячи з приписів ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна