22 грудня 2025 р.Справа №219зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганеша Союз Продукт» про забезпечення адміністративного позову, подану до подачі позовної заяви,
19.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганеша Союз Продукт» про забезпечення позову, подана до подачі позовної заяви, у якій заявник просить суд:
- зупинити дію рішення Державної податкової служби України від 18.12.2025 за №1860-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності щодо ліцензії №990108202100056 на право виробництва алкогольних напоїв від 15.06.2021 (термін дії з 15.06.2021 до 15.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганеша Союз Продукт» до набрання законної сили рішенням суду;
- заборонити Державній податковій службі України вчиняти дії по внесенню до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформації про припинення дії ліцензії №990108202100056 на право виробництва алкогольних напоїв від 15.06.2021 (термін дії з 15.06.2021 до 15.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганеша Союз Продукт» до набрання законної сили рішенням суду;
- встановити судовий контроль в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом зобов'язання Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 43005393, 04053, м. Київ, пл. Львівська, 8) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Державної податкової служби України від 18.12.2025 за №1860-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності щодо ліцензії № 990108202100056 на право виробництва алкогольних напоїв від 15.06.2021 (термін дії з 15.06.2021 до 15.06.2026) є незаконним. Основним видом діяльності ТОВ «Ганеша Союз Продукт» є КВЕД 11.03 виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин.
Для здійснення основного виду господарської діяльності товариство має ліцензію № 990108202100056 на право виробництва алкогольних напоїв від 15.06.2021 (термін дії з 15.06.2021 до 15.06.2026). Ведення господарської діяльності ТОВ «Ганеша Союз Продукт» можливе лише за наявності відповідної ліцензії.
Неможливість здійснення діяльності у сфері виробництва алкогольних напоїв безпосередньо вплине на права та інтереси працівників ТОВ «Ганеша Союз Продукт», які фактично будуть позбавлені роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану.
ТОВ «Ганеша Союз Продукт» є сумлінним платником податків та щомісячно сплачує податки та збори. Припинення дії ліцензій призведе до зупинення господарської діяльності товариства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді простою та збитків, несплати податків, що в свою чергу призведе до банкрутства підприємства з подальшим економічним впливом на економіку України.
ТОВ «Ганеша Союз Продукт» є стороною у зобов'язаннях за договорами поставки продукції з багатою кількістю контрагентами, серед іншого, з точками роздрібної торгівлі, а також закладами харчування. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків у взаємовідносинах з контрагентами у зв'язку із неможливістю виконання ТОВ «Ганеша Союз Продукт» вже укладених правочинів, розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства. Крім того, у разі припинення поставок, контрагенти в свою чергу не будуть сплачувати податки від реалізації сидру ТОВ «Ганеша Союз Продукт».
Не зважаючи на введення воєнного стану в країні, ТОВ «Ганеша Союз Продукт» продовжує сплачувати податки та збори, тим самим поповнюючи бюджет та підтримуючи економічну стійкість держави та додатково підтримує Збройні Сили України. З початку збройної агресії Російської Федерації проти України, ТОВ «Ганеша Союз Продукт» надало допомогу Збройним Силам України в розмірі 1 300 000,00 грн. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «Ганеша Союз Продукт», трудового колективу товариства.
Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль для відновлення виробництва в той час, як державний бюджет втратить частину надходжень від діяльності ТОВ «Ганеша Союз Продукт».
Своєчасне невжиття судом забезпечення позову, який буде поданий у відповідності до строків визначених ч. 2 ст. 153 КАС України, до набрання законної сили судовим рішення у адміністративній справі за позовом ТОВ «Ганеша Союз Продукт» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування рішення може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, та ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому.
Наведене доводить, що припинення дії ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності заявника, що очевидно потягне за собою неминучі наслідки як неможливість сплати ТОВ «Ганеша Союз Продукт» податків та загальнообов'язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам.
Дослідивши доводи вказаної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних у справі встановити, чи існує хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно із частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Разом з тим, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається заявник у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесення розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про припинення ліцензій до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
Суд вважає, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що у випадку можливого припинення ліцензії, останній буде позбавлений можливості здійснювати діяльність, передбачену цією ліцензією, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде неможливим або ускладненим.
Всі доводи позивача зводяться до можливих у майбутньому порушень його прав, тобто фактично до припущень. Можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є беззаперечною підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, а також предмет спору не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття цієї ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява заявника про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганеша Союз Продукт» про забезпечення позову, поданої до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез