08 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10989/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кушнір С.В.,
за участю представника позивача Давидюка В.Г.,
представника відповідача Мельничука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 16.09.2025 № 0274592407, № 0274602407, № 0274652407 та № 0274662407.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства, за результатами якої складено акт №21763/24-07/2997907549 від 07.08.2025.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області прийняло ППР від 16.09.2025 № 0274592407, № 0274602407, № 0274652407 та № 0274662407.
Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає, що виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Зважаючи на те, що позивач є платником єдиного податку другої групи, то вимоги ст.ст. 291, 296 ПК України не зобов'язують такого платника вести облік понесених витрат, а отже такі особи не повинні підтверджувати первинними документами витрати на придбання товарів /послуг, а лише ведуть облік доходів. Звертають увагу на те, що відповідачем податкові зобов'язання з доходів ФОП ОСОБА_1 зазначених в податкових деклараціях за 2022-2024 роки розраховані не із вартості придбаного товару.
Також вказує на те, що не може застосовуватись відповідальність до даної категорії платників податків відповідальність за п.121.1 ст.121 ПК України за не зберігання первинних документів, які підтверджують придбання товарів, позаяк вони повинні вести лише облік доходів.
Позивач вказує на те, що здійснила розрахунок та сплату своїх податкових зобов'язань з податку на доходи, військового збору, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску у чіткій відповідності до чинних норм податкового законодавства.
Крім того, позивач вказує на ту обставину, що відповідачем порушено процедуру проведення виїзної перевірки та відсутності підстав для її проведення. З урахуванням вищенаведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово; підготовче засідання призначено на 11:00 год. 29.10.2025. 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11:00 год. 12.11.2025. У справі оголошувались перерви.
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за наслідками проведеної перевірки складено акт №21763/24-07/ НОМЕР_1 від 07.08.2025. У висновках даного акту встановлено порушення позивачем п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п.п. 168.1.1, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 та п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утримано та не сплачено до бюджету 2650515,90 грн. податок на доходи, що виплачується на користь платника податку; п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162. п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163. п.п. 165.1,24 п. 165.1, ст. 165, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в частині сплати військового збору з доходів, що виплачується на користь платника податку; п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, щодо порушення «Порядку заповнення та подання податковими агентами «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 (далі -Порядок №4), а саме: неподання податкових розрахунків за 2022-2024 років; п.121 ст. 121 ПК України в частині незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування.
Вказує на правомірність висновків контролюючого органу щодо виявлених порушень вимог ПК України та Порядку №4 та законності проведеної перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - правомірними. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 24.07.2025 №2568-п (а.с.28) проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2022 по 30.04.2025.
За результатами якої складено акт №21763/24-07/2997907549 від 07.08.2025 (а.с. 14-27), яким встановлено такі порушення:
- п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п.п. 168.1.1,
168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 та п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утримано та не сплачено до бюджету 2650515,90 грн. податок на доходи, що виплачується на користь платника податку, а саме: за 2022 рік - 940032.92 грн., за 2023 рік - 867335.49 грн. та за 2024 рік - 843147,49 грн.;
- п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 165.1,24 п. 165.1 ст. 165, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого не утримано та не сплачено до бюджету 220876,32 грн військового збору з доходів, що виплачується на користь платника податку, а саме: за 2022 р. - 78336.07 грн., за 2023 р. - 72277.96 грн. та за 2024 р. - 70262,29 грн.;
- п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI щодо порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4, а саме: неподання податкових розрахунків за 2022-2024 рр.;
-п.121 ст. 121 ПК України в частині незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.
ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки (а.с.100-102).
За наслідками розгляду заперечення ГУ ДПС у Волинській області листом від 09.09.2025 №2736/12/03-20-24-07-20 повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки в силі (а.с.102 зворот -103).
На підставі акту перевірки, 16.09.2025 ГУ ДПС у Волинській області прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення:
- № 0274592407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку нa доходи фізичних осіб на загальну суму 2915567,49 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 2650515,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 265051,59 грн. (а.с.31-32);
- 0274602407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 242963,95 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 220876,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22087,63 грн. (а.с.33-34);
- 0274652407, яким застосовано штраф за неподання Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і утриманого з них податків за 2022-2024 роки, в сумі 12240 грн. (а.с.35).
- 0274662407, яким застосовано штраф за не зберігання первинних документів за 2022-2024 роки, бухгалтерського та податкового обліку, а саме в частині придбання товарів, в сумі 1020 грн. (а.с.37-38).
Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржила їх в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підстави для проведення позапланових перевірок визначено ст.78 даного кодексу.
Зокрема, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
Пунктом 78.4 ст.78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Пунктами 86.1, 86.4, 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року по справі № 813/1041/18, від 14 березня 2019 року по справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року по справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу. В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України. У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2024 року по справі № 420/5252/19.
Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства. Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2025 ГУ ДПС у Волинській області складено та направлено на ім'я ОСОБА_1 запит № 2036/12/03-20-07-02 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, який позивачем було отримано (а.с.87-88).
При цьому, в запиті зазначено, що за наявною в контролюючому органі інформацією ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 30.04.2025 здійснено постачання на адресу ТзОВ «Бефест» товарів (овочі в асортименті) на 13863856,16 грн.
Вказано, що за наявних в контролюючому органі інформаційних ресурсів не прослідковується кількісний об'єм реалізованого товару по ланцюгу його постачання, зокрема від виробників, імпортерів, постачальників через ФОП ОСОБА_1 до ТзОВ «Бефест».
На підставі норм ПК України контролюючий орган просив надати інформацію (пояснення) та її документальні підтвердження (завірені належним чином копії документів), що підтверджують фінансово-господарські операції та правомірності декларування показників з єдиного податку за період з 01.01.2022 по 30.04.2025 та щодо походження реалізованого товару.
На даний запит ОСОБА_1 07.07.2025 було надано відповідь до якого долучено відповідні наявні в неї документи.
ГУ ДПС у Волинській області 24.07.2025 відповідно до п.75.1 ст.75, на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України та у зв'язку з неповним наданням ФОП ОСОБА_1 пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит від 27.06.2025 № 2036/12/03-20-07-02 видано наказ №2568-п «Про призначення документальної позапланової перевірки».
Проаналізувавши норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, зміст запиту та відповіді на нього із долученими до нього документами, суд вважає, що у відповідача були наявні, визначені п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України, підстави для призначення та проведення позапланової перевірки позивача, позаяк відповідь на запит надано не в повному об'ємі.
У постанові від 19 січня 2025 року по справі №160/8721/23 Верховний Суд зазначив, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення (можливе порушення) платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді, тоді суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Зазначення у наказі лише цих підпунктів без розкриття їх змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним за наявності ненадання в повному об'ємі документів на запит контролюючого органу ( про що в наказі вказано).
Отже, вищевказані доводи позивача щодо неправомірності проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення документальної позапланової виїзної перевірки, що мають
З врахуванням викладеного суд вважає правомірним наказ №2568-п «Про призначення документальної позапланової перевірки» від 24.07.2025.
З приводу інших доводів позивача та його представника позивача щодо порушень при проведенні перевірки, то суд вказує на наступне.
Запит відповідача від 27.06.2025 № 2036/12/03-20-07-02 на ім'я ФОП ОСОБА_1 було підписано начальником податкового аудиту А.Володимерцем, який відповідно до наказу від 14.06.2024 № 214 «Про делегування повноважень» (а.с.127-128) був уповноважений на підписання такого виду запитів в межах здійснення своїх повноважень та відповідно до ст.73 ПК України.
Також не можуть бути взяті до уваги твердження позивача та його представника щодо порушення вручення наказу про проведення перевірки, оскільки він був вручений 28.07.2025, коли фактично перевірка розпочалась 25.07.2025, виходячи з наступного.
Так, дійсно в наказі про проведення перевірки вказано, що вона проводиться в період з 25.07.2025 тривалістю 5 робочих днів.
25.07.2025 працівниками контролюючого органу було складено акт про відсутність ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою (а.с.89).
Із акту перевірки вбачається, що вона проводилась із 25.07.2025 по 31.07.2025 з відома позивача та працівники контролюючого органу були допущені до її проведення.
Тобто, наказ про проведення перевірки було вручено до фактичного її проведення в межах строків, визначених у наказі про її про призначення, що відповідає ст.81 ПК України.
Суд проаналізувавши наявні в справі докази вважає не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що фактично було проведено невиїзну перевірку, а не виїзну як вказано в наказі від 24.07.2025.
Відповідно до підпунктів 14.1.36,14.1.156, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.п. 51.1 п.51.1 ст.51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Щодо висновків документальної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та, які зводяться до встановлення порушень позивачем п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п.п. 168.1.1,168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 «а» ст. 171 та п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утримано та не сплачено до бюджету 2650515,90 грн. податок на доходи, що виплачується на користь платника податку, а саме: за 2022 рік - 940032.92 грн., за 2023 рік - 867335.49 грн. та за 2024 рік - 843147,49 грн, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Як встановлено п.п.165.1.24 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, для ведення: садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва; особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості).
При продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) ототримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. У разі якщо сума отриманого доходу перевищує зазначений розмір, платник податків зобов'язаний відобразити суму такого перевищення у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу і самостійно сплатити податок з суми такого перевищення.
При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.
При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов'язана надати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною, міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Згідно з п.п 168.1.1,168.1.2,168.1.4,168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Як вбачається із підпункту «а» п.171.2 ст.171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
Відповідно до п.п. «а» п.176. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку другої групи, що підтверджується відповідним витягом з реєстру платників єдиного податку № 42995 (а.с.39).
Як вбачається із матеріалів справи відповідно до даних податкових декларацій платника єдиного податку, поданих ФОП ОСОБА_1 за 2022-2024 нею задекларовано дохід в сумі 5222405,10 грн за 2022 рік, 4818530,50 грн за 2023 рік, та 4683251,16 грн за 2024 рік (а.с.40-51).
При цьому, ліміт доходу для платників податків другої групи в кожному із років не перевищував встановленого порогу.
Главою 1 розділу XIV ПК України регламентовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до підпунктів 291.1, 291.2 ПК України у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Як вбачається із п. 291.4 ст.291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з п.292.1 ст. 292 даного кодексу доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;
Пунктами 292.13,292.14 ст.292 ПК України передбачено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п.296.1 ст.296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Пунктом 296.2 ст.296 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Аналіз вищевикладеного, норм законодавства свідчить про те, що норми ПК України встановлюють порядок визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця та ФОП платників єдиного податку.
Зокрема, для першої групи необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.
Главою 1 розділу XIV ПК України якою регламентовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності визначено, що є доходом платника єдиного податку.
У даному випадку при визначенні правильності відображення доходів підприємцем єдинщиком слід застосовувати спеціальні норми ПК України, які в тому числі регламентують спрощений порядок обліку та звітності таких платників податків.
Зокрема, норми ПК України, які були чинними на момент спірних правовідносин не зобов'язують платника єдиного податку другої групи (не платника ПДВ) вести облік понесених витрат, позаяк такі підприємці ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Отже, платники другої групи єдиного податку не повинні підтверджувати первинними документами витрати на придбання товарів, а повинні вести лише облік доходів.
Підсумовуючи з наведеного, висновки контролюючого органу щодо необхідності документального підтвердження платником єдиного податку другої групи понесених витрат на придбання товарів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Разом з тим під час проведення перевірки підприємцем було надано посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області документи, які підтверджують реалізацію ОСОБА_1 товарів та отримання доходу за 2022-2024 роки.
Також суд звертає увагу на те, що під час проведення перевірки, в акті перевірки не встановлено та не відображено фактів виплати коштів фізичним особам, оскільки таких виплат підприємцем не здійснювалось і як наслідок не було обов'язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
Крім того, суд звертає увагу на те, що при визначенні податкових зобов'язань з доходів позивача за 2022-2024 роки, відповідач виходив із вартості реалізованого товару, а не із вартості придбаного товару, що впливає на правильність розрахунків.
Виходячи з вищевказаних висновків суду є невірними висновки контролюючого органу щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 165.1,24 п. 165.1, ст. 165, підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого не утримано та не сплачено до бюджету 220876,32 грн. військового збору з доходів, що виплачується на користь платника податку, а саме: за 2022 р. - 78336.07 грн., за 2023 р. - 72277.96 грн. та за 2024 р. - 70262,29 грн..
З приводу інших порушень зазначених в акті перевірки, то суд зазначає наступне.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вже зазначалось судом відповідно до п.296.1 ст.296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Главою 1 розділу XIV ПК України не передбачено обов'язку платників єдиного податку другої групи вести облік понесених витрат а відтак і обов'язку зберігання первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів та послуг.
Отже, застосування ГУ ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 штрафної санкції ППР №0274662407 від 16.09.2025 за відсутність накладних на придбання товару, довідок сільських та селищних рад про походження товару та інше є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначене підтверджує те, що в ФОП ОСОБА_1 не виник обов'язок у поданні розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2002-2024 роки, а відтак порушення нею п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України щодо порушення. Порядку №4.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах ПК України.
Відтак винесення податкових -повідомлень рішень від 16.09.2025№ 0274592407, № 0274602407, № 0274652407 та № 0274662407 є протиправним та не ґрунтується на вимогах закону, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На думку суду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду ФОП ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 15140,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки №18 від 24.09.2024 ( а.с.13).
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 15140,00 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.09.2025 № 0274592407, № 0274602407, № 0274652407 та № 0274662407.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 15140,00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення суду складено 18.12.2025