19 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12595/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у переведенні з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 24.10.2025 №907540881322; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 про переведення на інший вид пенсії та перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника та призначити їй згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 16.10.2025 і виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.
Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по віку. 16.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії по віку на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, до якої було надано необхідні документи. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області останній було відмовлено у такому перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю документів про стаж годувальника.
Позивач, покликаючись на неправильне трактування відповідачами норм, які передбачають право на отримання пенсії по втраті годувальника, вважає рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним, оскілки померлий годувальник - чоловік ОСОБА_2 з 2013 року отримував пенсію по інвалідності, відтак, очевидним є той факт, що при призначенні даного виду пенсії ним були подані та досліджені усі необхідні документи, які вимагав пенсійний орган, в тому числі трудова книжка та документи про заробітку плату. Таким чином позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав вимагати подання документів про стаж померлого годувальника, оскільки такі містяться в електронній базі ГУ ПФУ у Волинській області.
З наведених підстав просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
21.11.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ПФУ у Львівській області заявлених позовних вимог не визнає з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Просить відмовити в задоволенні позову.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по віку, яку їй призначено на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, з врахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-ХІІ.
Позивач має статус дружини померлого громадянина з числа потерпілих 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а. с. 11).
Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .
16.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію по інвалідності, захворювання, пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, та призначити її згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 16.10.2025 та виплатити пенсію з врахуванням виплачених сум, до якої було додано всі необхідні документи.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так, за принципом екстериторіальності, дана заява була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.10.2025, ГУ ПФУ у Львівській області 24.10.2025 прийнято рішення №907540881322, яким позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по віку на пенсію в разі втрати годувальника з тих підстав ненадання документів про стаж померлого годувальника.
Вважаючи рішенням ГУ ПФУ у Львівській області протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з преамбулою Закону України №1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
У частині першій статті 9 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до статті 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 36, пункту 1 частини 2 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Разом з тим, статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) закріплено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Виходячи зі змісту наведених норм, можна зробити висновок про те, що отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, частиною 4 статті 57 Закону №796-ХІІ визначено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить: на одного непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу (документи про стаж, індивідуальні відомості про застраховану особу).
Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Як було встановлено вище, підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, стало ненадання заявником документів про стаж померлого годувальника.
Разом з тим, суд звертає увагу, що померлий годувальник ОСОБА_2 з 2013 року отримав пенсію по інвалідності. При цьому суд враховує, що звертаючись за призначенням пенсії по інвалідності ОСОБА_2 були надані Пенсійному органу усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством і які містяться в електронній пенсійній справі.
Пунктом 4.2 та 4.3 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно п. 4.7 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії, відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб), або ж письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів.
Суд вважає, що наданий позивачем пакет документів є достатнім для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачці у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №723/2676/14-а висловлена правова позиція, відповідно до якої призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення заявника із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Враховуючи вказане, суд вважає безпідставними доводи відповідача про недотримання позивачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Тобто фактично ГУ ПФУ у Львівській області, було прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про перерахунок/переведення чи відмову у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З аналізу вказаних норм випливає, що у випадку ненадання всіх необхідних документів для призначення пенсії, органи Пенсійного фонду України уповноважені витребовувати такі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії. Суд зазначає, що відповідач не скористався таким правом на збір додаткових документів. Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що пенсійний орган вимагав додатково у позивача надати документи про стаж годувальника.
Відтак, у спірному випадку пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б призначити позивачу пенсію по втраті годувальника.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший за формальних підстав.
Дослідивши зміст рішення відповідача судом встановлено, що в ньому не відображено результати розгляду поданих позивачем всіх документів щодо призначення їй пенсії.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Між тим, в оскаржуваному рішенні не відображено чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об'єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії та його результати.
У той же час в рішенні взагалі не відображено здійснення відповідачем своїх повноважень щодо перевірки всіх наданих для призначення пенсії документів, що має ознаки протиправної бездіяльності відповідача та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення щодо відповідності його всебічному, повному і об'єктивному розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем надано копію трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , що на думку суду, є достатнім доказом підтвердження стажу померлого годувальника, оскільки відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Порядку №637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що вказана копія трудової книжки надавалась позивачем до Пенсійного органу одночасно із заявою про перехід на інший вид пенсії.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відмовивши позивачу у переході на пенсію в разі втрати годувальника, ГУ ПФУ у Львівській області порушило її законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб'єктом владних повноважень бездіяльності та обумовлює висновок про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 24.10.2025 №907540881322.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 про переведення на інший вид пенсії та перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника та призначити їй згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 16.10.2025 і виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 про переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Повноваження щодо призначення пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що здійснення перерахунку пенсії позивача та її перехід на інший вид пенсії є можливим за наслідками розгляду відповідної заяви про призначення / переведення на вид пенсії.
Оскільки позивача ще не було переведено на пенсію у разі втрати годувальника, вимоги щодо призначити пенсії згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка є передчасними.
Таким чином, спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2025 про здійснення перерахунку пенсії при переході на пенсію у разі втрати годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 КАС України.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 28.10.2025.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.10.2025 №907540881322 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 про здійснення перерахунку пенсії при переході на пенсію у разі втрати годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський