м. Вінниця
22 грудня 2025 р. Справа № 120/1370/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2019 по 30.11.2024 (в межах шести місяців) в сумі 97493,60 гривень.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що оскільки між позивачем та ГУНП у Вінницькій області був наявний спір щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, тому не вірно рахувати затримку розрахунку. Відповідач вказує на те, що рішення, щодо виплати індексації, набуло законної сили 18.10.2024 і того ж місяця ГУНП було направлено інформаційну довідку до Національної поліції України про потребу грошових коштів для виконання рішення суду. Після надходження вказаної грошової суми, відповідачем було виконано рішення суду шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача. Тому, на переконання відповідача, всі дії ГУНП у Вінницькій області були в межах визначених законодавством що регулює діяльність Національної поліції України. Здійснення розрахунку з позивачем не в день звільнення не є затримкою розрахунку в понятті ст. 116, 117 КпП, оскільки між сторонами був наявний спір, який розглядався судом та як орган державної влади, ГУНП у Вінницькій області, грошові кошти для виплат грошового забезпечення та виконань рішень суду замовляє у Національної поліції України щомісячно відповідно до потреби.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання не погоджується із доводами відповідача і просить суд задовольнити позов.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області з 07.11.2015 року по 04.09.2019.
Наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області №147 о/с від 27.08.2019 майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 04.09.2019.
В подальшому, вважаючи, що з нею не проведено повний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року по справі №120/2125/24, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені кошти.
Із матеріалів справи вбачається, що 30.11.2024 року позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації грошового забезпечення, у розмірі 3713,58 грн.
З огляду на те, що остаточний розрахунок при звільненні було проведено лише 30.11.2024 року, позивач звернувся до суду із позовом щодо нарахування і виплати середнього заробітку за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон № 580-VIII).
Згідно пункту 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII, поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі по тексту також - Постанова №988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за №260 "Про ствердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (надалі по тексту також Порядок №260).
Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання (пункт 11 розділу I Порядку №260).
Згідно з пунктом 12 розділу I Порядку №260 звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Приписами пункт 15 розділу I Порядку №260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
З огляду на вищевказані норми спеціального законодавства, які регулюють виплати грошового забезпечення поліцейським, порядок виплати їм середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачено, ні Законом України "Про Національну поліцію", ні вказаним Порядком №260.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №460/10582/21, від 14.07.2022 у справі №620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі №580/278/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №821/1083/17 у якій дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
В даному випадку, в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не проведено з останньою повного розрахунку (зокрема не виплачено належним чином обрахованої одноразової грошової допомоги), що свідчить про недотримання ГУ НП у Вінницькій області вимог ст. 116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме, встановлено обмеження, згідно з якими, виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Отже, з урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (30.11.2024), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.
А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 05.09.2019 (наступний день після звільнення) по 30.11.2024 (в межах шестимісячного терміну, передбаченого ст. 117 КЗпП України), як того і просить позивач.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення, що видана Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області №16532-2025 від 16.01.2025, середньоденний заробіток позивача становить 529,95 грн. (липень 2019 -15994 грн., серпень 2019 - 16862,96 грн. = 32856,96 :62 календарних дні).
Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного терміну (з 30.05.2024 по 30.11.2024), має становити 98040,75 грн. (529,95 х 185 кал. днів).
Суд вважає, що в цьому випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі № 560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у визначений судом спосіб та стягнути з ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2019 по 30.11.2024 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, що становить 98040,75 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує положення статті 139 КАС України. Однак, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, в межах визначеної судом суми середнього заробітку мінімальна ставка судового збору згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» становить 968,96 грн. Тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн. підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2019 по 30.11.2024.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 98040,75 грн. (дев'яносто вісім тисяч сорок гривень 75 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар