Справа № 592/20639/25
Провадження № 1-кс/592/8275/25
22 грудня 2025 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 розглянувши скаргу представника заявника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого або іншої посадової особи Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР
19.12.2025 представник заявника звернувся зі скаргою та просить зобов'язати внести відомості до ЄРДР за заявою від 30.03.2025. Вимоги мотивує тим, що 30.03.2025 звернувся до Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР про вчинення кримінального правопорушення відносно солдата ОСОБА_3 . У скарзі та до неї не подавалося клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою.
Звернення зі скаргою на зазначену бездіяльність слідчого передбачено п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно з ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Системний аналіз змісту наведених положень кодексу вказує на те, що дотримання процесуальних строків при зверненні зі скаргою в кримінальному провадженні є важливим для забезпечення права на справедливий суд і захист прав людини. За загальним правилом, скаргу необхідно подати в розумний строк після отримання рішення або вчинення дії чи бездіяльності, щодо якої подається скарга.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 7 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
У своїх позиціях Верховний суд неодноразово зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Існує також презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.
Правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в ч. 1 ст. 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в ч. 2 ст. 68 Конституції України.
Зі змісту положень п. 3 ч. 2 ст. 304, 117 КПК України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти росії», п. 38).
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;
2) поведінку заявника;
3) поведінку державних органів;
4) перевантаження судової системи;
5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Верховний суд безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З матеріалів скарги вбачається, що заяву про кримінальне правопорушення заявник подав 30.03.2025 поштою. Заявник не надав суду доказів отримання ДБР поданої заяви, що робить неможливим визначити час необхідний для внесення відомостей до ЄРДР та оскарження бездіяльності. Разом з цім часу направлення повідомлення пройшов час понад вісім місяців, що значно більше десяти днів.
У зв'язку з цим згідно ч. 1 ст. 214, ч. 7 ст. 115 КПК України заявник у продовж такого періоду міг знати про порушення свого права на внесення до ЄРДР відомостей за його заявою та отримання витягу з ЄРДР. Таким чином граничний строк подачі скарги до слідчого судді на зазначену бездіяльність закінчився. У зв'язку з цим заявник мав подати слідчому судді клопотання про поновлення строків на звернення зі скаргою у відповідності до ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України.
У поданій скарзі до слідчого судді відсутнє клопотання заявника про поновлення строку визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З наведених положень закону вбачається, що заявник міг контролювати строки внесення до ЄРДР, отримання відповідної пам'ятки. При подачі скарги заявник чи його представник також мали право клопотати про поновлення пропущеного строку перед слідчим суддею. Слідчий суддя відповідно має розглянути таке клопотання. Разом з цим слідчий суддя не наділений повноваженнями самостійно порушувати питання про поважність причин пропуску строку звернення зі скаргою.
З наданої скарги вбачається, що строк після бездіяльності та звернення зі скаргою пропущений. При цьому заявник не порушив питання про поновлення строку звернення зі скаргою.
Відтак у слідчого судді немає підстав для поновлення строку подачі скарги. Таким чином немає законних підстав для розгляду скарги, яка подана після закінчення строку її подачі до слідчого судді. Навпаки слідчий суддя зобов'язаний повернути скаргу.
Ураховуючи наведене та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скаргу слід повернути. Одночасно слід роз'яснити, що повернення скарги не є перешкодою для повторної її подачі з клопотанням про поновлення строку оскарження бездіяльності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 301, 304 КПК України,
Повернути скаргу представника заявника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , на бездіяльність слідчого або іншої посадової особи Четвертого СВ (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду на протязі 5-и днів з моменту отримання копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя ОСОБА_4