Справа № 591/5539/25
Провадження № 2-о/591/80/25
07 листопада 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1
про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день зникнення безвісти ОСОБА_2 ). В позові зазначила, що вони разом з ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного проживання робили ремонт у квартирі, займалися облаштуванням свого житла, купували меблі, придбавали техніку. За спільні кошти купувалися продукти харчування, одяг, взуття, господарські товари, меблі, техніка, ліки.
Заявниця ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні 13.10.2025 року заяву підтримали, просять суд задоволити. Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що почали жити з ОСОБА_2 разом, як чоловік та дружина з 2014 року, тоді ще вона була у шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб з яким розірвано ще у 25.09.2018 року. Весь час починаючи з 2014 року проживали в квартирі ОСОБА_2 за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 і він відносився до її сина, як до свого рідного. 26.01.2025 року ОСОБА_2 мобілізували і він був в навчальному центрі у Десні. 28.03.2025 року прислав на карточку сина ОСОБА_5 25000 грн., а 29.03.2025 року пропав безвісти.
Заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представники до суду не з'явилися.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цієї цивільної справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлюється, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 29 березня 2025 року зник безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується сповіщенням №6/2/1695 від 03 квітня 2025 року (а.с.26).
Заявниця ОСОБА_1 суду пояснила, що Вона почала жити з ОСОБА_2 разом, як чоловік та дружина з 2014 року, тоді ще вона була у шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб з яким розірвано ще у 25.09.2018 року. Весь час починаючи з 2014 року проживали в квартирі ОСОБА_2 за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 і він відносився до її сина, як до свого рідного. 26.01.2025 року ОСОБА_2 мобілізували і він був в навчальному центрі у Десні. По телефону повідомив,що 24 березня 2025 року його направили до військової частини. 28.03.2025 року прислав на карточку сина ОСОБА_5 25000 грн., а 29.03.2025 року пропав безвісти. Також зазначила, що у ІНФОРМАЦІЯ_5 її цивільний чоловік ОСОБА_2 зазначив її, як близьку людину «як цивільну дружину», а також вказав дані її неповнолітнього сина ОСОБА_6 .
У квітні 2025 року вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_6 за №6/2/1695 від 03 квітня 2025 року, що рядовий в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , 05 лютого 1979 року зник безвісти 29 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі с. Нове Краматорського району Донецької області(а.с.26).
Окрім того суд бере до уваги пояснення свідків дані ними в судовому засіданні:
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що живе в одному гуртожитку разом з ОСОБА_2 з 2010 року. З 2014 року знає заявницю ОСОБА_1 , яка разом із своїм сином почали проживати однією сім'єю разом з ОСОБА_8 . Всі живемо на одному поверсі і для нас у будинку вони були як одна сім'я, ми не знали, що вони не розписані. Хлопчик називав Петра татом.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що заявниця її рідна сестра. Вони почали жити разом з 2014 року в його квартирі. Для всієї нашої сім'ї ОСОБА_8 був чоловіком нашої ОСОБА_10 . До сина ОСОБА_10 відносився дуже добре, хлопчик називав його батьком. ОСОБА_11 однією сім'єю, працювали, відпочивали разом, іздили на дачу в с.Кровне, робили ремонт у квартирі, купували меблі, техніку.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що знає ОСОБА_13 з 2010 року, товаришували. В 2014 році вперше побачив ОСОБА_10 разом із сином, коли прийшов до них у гості. ОСОБА_8 збирався одружуватися, до сина ОСОБА_10 - ОСОБА_14 відносився добре, як до свого сина і хлопчик називав його батьком.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що знає ОСОБА_16 з 1995 року, з моменту заселення до гуртожитку, коли почав працювати на ОСОБА_17 заводі поселився у гуртожитку. В 2014 році привів ОСОБА_10 з сином ОСОБА_14 і вони всі почали жити разом однією сім'єю. Всі сприймали їх як сім'ю, не знали, що вони не розписані. ОСОБА_14 називав ОСОБА_18 батьком.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що живе в одному гуртожитку разом з ОСОБА_2 з 2005 року з моменту його заселення по сусідству. З 2014 році привів ОСОБА_10 з сином ОСОБА_14 і вони всі почали жити разом однією сім'єю. Всі живемо на одному поверсі і для нас у будинку вони були як одна сім'я, ми не знали, що вони не розписані. Хлопчик називав Петра татом.
Свідки допитані в судовому засіданні засвідчили стійкі сімейні відносини притаманні подружжю у період з 2014 року по березень 2025 року, а також судом встановлено, що фактично зниклий безвісти ОСОБА_2 матеріально утримував заявницю разом із сином.
Заявницею ОСОБА_1 суду подані фотографії, які суд вважає належними доказами того, що сторони дійсно спільно проживали однією сім'єю, підтримували подружні стосунки (а.с.32-36).
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Ознаками сім'ї є спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років), мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), відсутній спір про право.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти с членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19), від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно свідчать про те, що заявниця ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день зникнення безвісти ОСОБА_2 ).
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 293-294, 315, 316-319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2014 року по 29 березня 2025 року (день зникнення безвісти ОСОБА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2025 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО