Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2054/22
Провадження № 1-кп/490/186/2025
17 грудня 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участі прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
його захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 22022150000000665 про обвинувачення
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ташкенті Республіки Узбекістан, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……З огляду на пов'язані із збройною агресією російської федерації проти України відключення електроенергії на території міста Миколаєва та пов'язані з таким складнощі у надійному забезпеченні можливості проведення судового засідання наразі (17 грудня 2025 року) судове засідання є призначеним лише з метою вирішення питання про доцільність подальшого застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; подальший розгляд кримінального провадження по суті буде продовженим в узгоджені зі сторонами дату та час.
ІІ……Прокурор просив про продовження строку раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може продовжити свою злочинну поведінку, чим продовжити вчинення злочину, у вчиненні якого підозрюється, або вчинити новий злочин. При цьому суспільна небезпека таких злочинів на теперішній час є надзвичайною.
2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення заявленого клопотання заперечував.
2.1. Наполягав на тому, що висунута йому підозра у вчиненні злочину не є обґрунтованою, а справа відносно нього є сфабрикованою, що наразі є підтвердженим, зокрема, під час розгляду кримінального провадження попереднім складом суду.
2.2. Також зазначив, що вказані прокурором ризики є відсутніми. Зокрема, наголосив на тому, що не збирається переховуватись від суду, адже не має для цього можливостей, до того ж - завжди співпрацював з правоохоронними органами.
Спираючись про таке, просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на домашній арешт.
3. Захисник під час судового розгляду проти задоволення заявленого клопотання також заперечував та позицію обвинуваченого підтримав.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
А……На розгляд суду надійшов складений 14 червня 2022 року слідчим в особливо важливих справах Слідчого Відділу Управління Служби Безпеки України в Миколаївській області ОСОБА_9 та у той же день затверджений прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_6 .
Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.
1. За твердженнями автора обвинувального акту, ОСОБА_6 вчинив злочин за таких обставин.
1.1……За невстановлених обставин та у невстановлений час, однак не пізніше 14.01.2022 року мешканець м. Миколаєва ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ідеологічних мотивів, використовуючи програму для обміну миттєвими повідомленнями через мережу Інтернет "Telegram", яку останній закріпив за номером свого мобільного телефону: НОМЕР_1 вступив у злочинну змову з невстановленим в ході досудового розслідування представником іноземної держави - російської Федерації, який користується номером мобільного телефону НОМЕР_2 та використовує установчі дані - псевдонім " ОСОБА_10 ", з метою надання допомоги вказаній державі та її організаціям в проведенні підривної діяльності проти України.
1.2.......Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, маючи на меті завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, 14.01.2022, знаходячись у приміщенні власної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив незаконні дії спрямовані на вербування військовослужбовця НОМЕР_3 окремої артилерійської бригади ОСОБА_11 , з метою отримання від останнього списку військовослужбовців НОМЕР_3 окремої артилерійської бригади , в якому міститься інформація щодо її П.І.Б., посади, військового звання, адреси проживання, контактні номери телефонівта інша конфіденційна інформація щодо особового складу військової частини . а також інформація щодо дислокації військової частини, техніки тощо, за що ОСОБА_6 пропонував ОСОБА_12 грошову винагороду.
В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, маючи на меті завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, 04.02.2022, знаходячись на подвір'ї будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , продовжив вчиняти незаконні дії спрямовані на отримання від військовослужбовця НОМЕР_3 окремої артилерійської бригади ОСОБА_11 інформації щодо особового складу військової частини, а також інформація щодо можливої передислокації військової частини, військової техніки тощо.
2. Вказані дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України - як замах на вчинення державної зради, тобто діяння, яке умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності. державної безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України..
Б……Запобіжні заходи відносно обвинуваченого застосовувались таким чином.
1. Протягом періоду з 01 березня 2022 року до 24 листопада 2022 року ОСОБА_6 перебував під вартою на підставі відповідних процесуальних рішень.
2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 листопада 2022 року відносно ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 січня 2023 року включно.
3. Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання під вартою обвинуваченого продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 08 листопада 2025 року - до «06» січня 2026 року включно.
4. Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходив з того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду або продовжити свою злочинну поведінку, чим продовжити вчинення злочину, у вчиненні якого підозрюється, або вчинити новий злочин.
В……Розгляд цього кримінального провадження у суді здійснювався таким чином.
І……Протягом періоду з 08 вересня 2022 року до 28 травня 2025 року справа перебувала у провадженні колегії суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
1. Під час судового розгляду у цьому складі суд дослідив усі зібрані сторонами під час досудового розслідування докази, після чого ухвалив про завершення судового розгляду, провів судові дебати, надав обвинуваченому останнє слово та видалився до нарадчої кімнати.
2. Під час винесення вироку у нарадчій кімнаті з'ясувалось, що ухвалення судового рішення з дотримання встановленого у статтях 2, 7, 9 КПК України загальних засад кримінального судочинства, зокрема - всебічного, повного та неупередженого судового розгляду кримінального провадження, не є можливим.
За такого 24 лютого 2025 року суд ухвалив про поновлення судового розгляду з метою:
-уточнення відомостей про ідентифікаційні ознаки «електронної інформаційної системи», результати доступу до якої надані суду, як доказ;
-уточнення позицій сторін щодо висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
3. З мето виконання вказаної ухвали суд, за клопотанням прокурора, допитав, як свідка, особу, яка фактично проводила негласну слідчу (розшукову) дію, охарактеризовану під час досудового розслідування, як «зняття інформації з електронних інформаційних систем» - оперативного уповноваженого ГВКР Управління Служби Безпеки України у Миколаївській області ОСОБА_15 .
4. Задля уточнення позиції сторін з урахування показань цього свідка у судовому засіданні була оголошена перерва, зрештою, до 29 травня 2025 року.
ІІ……Станом на 29 травня 2025 року:
-суддя ОСОБА_13 перебуває у нарадчій кімнаті у справі № 490/9491/23 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111, частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 438 Кримінального Процесуального Кодексу України;
-суддя ОСОБА_14 разом з колегією суддів з 22 травня 2025 року видалилась до нарадчої кімнати у зв'язку із розглядом кримінального провадження № 490/2194/25 за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111, частиною 7 ст. 111-1 Кримінального Процесуального Кодексу України.
1. При цьому строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 31 травня 2025 року /в вихідний день/; до спливу цього строку участь вказаних суддів у розгляді справи не є можливим.
2. В той же час, вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою самим лише головуючим діючим законодавством не передбачене.
З огляду на таке, відповідно до розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 травня 2025 року № 56 було здійснене повторне автоматичне визначення членів колегії суддів для розгляду цього кримінального провадження.
Внаслідок повторного автоматичного визначення членів колегії суддів наразі справа розглядається колегією суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ІІІ……У судовому засіданні обвинувачений проти можливості продовження судового розгляду з тієї стадії, на якій він був завершеним попереднім складом суду, заперечував.
З огляду на таке суд розпочав судовий розгляд кримінального провадження з початку.
Перебіг нового судового розгляду може бути охарактеризований таким чином.
1. Прокурор оголосив обвинувальний акт.
2. Далі суд встановив особу обвинуваченого та з'ясував його ставлення до висунутого йому обвинувачення.
При цьому обвинувачений вказав, що свою вину у вчиненні злочину він не визнає.
3. Далі, суд встановив обсяг та порядок дослідження доказів.
Відповідно до встановленого судом порядку, докази мають досліджуватись в таких обсязі та порядку:
-допит обвинуваченого;
-дослідження документів;
-допиту свідків.
4. Далі, суд допитав обвинуваченого.
4.1. Під час дач показань обвинувачений повідомив, головним чином, про те, що відносно нього застосовувались недозволені методи ведення слідства.
4.2. З огляду на таке, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2025 року Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Миколаєві доведено провести перевірку пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 про застосування до нього насильства під час затримання та тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб).
Результати вказаної перевірки наразі судом не отримані.
5. Далі, суд перейшов до дослідження документів.
5.1. Під час судового засідання 11 вересня 2025 року на початку дослідження протоколу про результати доступу до «електронної інформаційної системи», ОСОБА_6 подав клопотання, сутність якого зводилась до того, що цей протокол є «сфальсифікованим», адже, за його думкою, отримані внаслідок негласної слідчої (розшуковох) дії відомості були знищені до моменту складання цього протоколу.
У цьому ж клопотанні обвинувачений ще раз зазначив про застосування до нього насильства під час затримання та тримання під вартою.
5.2. При цьому обвинувачений наполягав на необхідності «вивчення» судом наданого ним клопотання та проти можливості продовження дослідження документів до вивчення змісту його клопотання та його /клопотання/ вирішення.
З огляду на таке, для надання учасникам судового розгляду можливості вивчити клопотання обвинуваченого та визначити позиції із приводу цього клопотання.
6. У наступному судовому засіданні - 14 жовтня 2025 року - захисник ОСОБА_18 , який брав участь у цьому кримінальному провадженні, від обов'язків з захисту ОСОБА_6 відмовився.
З огляду на таке, за наслідками судового засідання 14 жовтня 2025 року суд ухвалив замінити адвоката ОСОБА_18 на іншого адвоката.
Відповідно до цієї ухвали, 15 жовтня 2025 року для захисту ОСОБА_6 під час здійснення цього кримінального провадження був призначений адвокат ОСОБА_7 .
7. Далі, суд дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження документи, окрім протоколу від 10 лютого 2022 року про результати негласної слідчої (розшукової) дії, що була охарактеризовано під час досудового розслідування, як зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Відповідно до позицій сторін, які в цій частині узгоджують одна із одною, дослідження результатів вказаної слідчої дії має бути здійсненим під час наступних судових засідань.
Г……Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX), від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), від 20 жовтня 2025 року (затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21 жовтня 2025 року)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
1. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.
2. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.
3. Відповідно до статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України
…
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
/частина 2/
…
Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
/частина 6/
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.? ?
/частина 1/
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
/частина 2/
2. Відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального Процесуального Кодексу України
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України: “При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ».
3. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
4. Норми статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України приписують таке.
4.1. Відповідно до приписів цієї статті /в редакції Закону від 13 квітня 2012 року, що діяла на момент початку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 / відносно нього могли бути застосовані такі запобіжні заходи:
-особисте зобов'язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою.
4.2. Відповідно до приписів цієї статті в редакції Закону від 16 серпня 2022 року, що діє на момент розгляду цього кримінального провадження судом:
Запобіжними заходами є:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
5)тримання під вартою.
/частина 1/
...
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114
/частина 6/
5. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є врегульованим таким чином.
5.1. Відповідно до приписів статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції Закону від 27 квітня 2021 року, що діяла на момент початку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 /
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
/частина 1/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
щодо злочину, який спричинив загибель людини;
щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України;
щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
/частина 4/
5.2. Відповідно до приписів статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції Закону від 16 серпня 2022 року, що діє на момент розгляду цього кримінального провадження судом/
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою ...статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
…
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
-щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
-щодо злочину, який спричинив загибель людини;
-щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
-щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України;
-щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
...
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114
/частина 4/
5.3. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року зазначив, зокрема, таке
[Відповідно до частини 6 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України] застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежить не лише від тяжкості злочину, у якому її підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 Кодексу.
За статтею 177 Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; учинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому його підозрюють, обвинувачують (частина перша); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, що їх визначено частиною першою статті 177 Кодексу (частина друга). До того ж під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не встановлено винятків щодо дотримання приписів статей 178, 194 Кодексу, які визначають обставини, з'ясування яких є обов'язком слідчого судді, суду як для застосування цього запобіжного заходу, так і для його продовження.
[Такі критерії] для застосування слідчим суддею, судом до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, [мають застосовуватись під час застосування частини 6 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України]
...
Аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); «під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України“ (абзац восьмий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
/пункт 6.3/
5.4. Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
6. Відповідно до частини 1 статті 197 Кримінального Процесуального Кодексу України
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
7. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
8. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
8.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
1.можна перевірити у судовому розгляді;
2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
8.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
8.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
8.4. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (рішення від 26.06.1991 року), «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку» (п.51).
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Обставини здійснення цього кримінального провадження свідчать про те, що наразі подальший його ефективний розгляд не є можливими.
2. Відносини, що виникли в зв'язку із таким, та ті, що врегульовані у статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
Таке доводить, що за обставин, що склались в межах цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву.
3. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням навантаження суду та учасників судового провадження, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 17 грудня 2025 року до 14:00 години.
Отже, у судовому засіданні слід оголосити перерву до 30 січня 2026 року до 10:00 години.
Стосовно суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
І......Аналіз процитованих вище норм права доводить таке.
1. Зміст процитованих вище норм статті 5 Кримінального Процесуального Кодексу України та статті 22 Конституції України, до кримінально-процесуальних правовідносин застосовується та норма права, що діяла на момент виникнення, зміни та припинення таких правовідносин.
2. Системний аналіз процитованих вище приписів статей 176, 183 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції Закону від 16 серпня 2022 року доводить, що під час дії військового стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 114-2 Кримінального Кодексу України, можуть бути застосованими такі запобіжні заходи, як тримання під вартою та застава.
ІІ......З огляду на таке, стосовно обставин цього кримінального провадження, суд зауважує про таке.
1. Як зазначалось вище, 01 березня 2022 року відносно ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави; цей запобіжний захід застосовується до нього до теперішнього часу.
З огляду на таке, 01 березня 2022 року виникли процесуальні правовідносини за участі ОСОБА_6 , зміст яких полягав у застосуванні до нього передбачених для тримання під вартою обмежень та не передбачав можливість зміни таких обмежень у разі внесення суми застави.
2. На момент виникнення цих процесуальних правовідносин діяли процесуальні норми, які передбачали можливість застосування до нього менш суворих запобіжних заходів.
3. На теперішній час під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати, як більш м'який запобіжний захід, лише заставу.
4. Наразі вирішення питання про можливість зміну правовідносин, що виникли в зв'язку із застосуванням запобіжного заходу, відповідно до норм, що діяли до 16 серпня 2022 року, суперечать процитованим вище приписам статті 5 Кримінального Процесуального Кодексу України.
IІI…...Стосовно наявності «обґрунтованої підозри» в обставинах цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Оскільки по справі здійснюється судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. З огляду на таке, оцінка тверджень обвинуваченого про те, що кримінальне провадження відносно нього є «сфальсифікованим», на цій стадії кримінального провадження не є можливим.
3. В той де час, версія, викладена в обвинувальному акті, є логічною; ознак того, що вона завідомо не є «правдоподібною» матеріали кримінального провадження не містять.
Отже, для мети вирішення питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу висунуту обвинувачену «підозру» слід вважати правдоподібною.
IV......Стосовно наявності передбачених законом ризиків суд відзначає таке.
1. Характер висунутої підозри доводить наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, адже йому загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років.
2. Характер висунутої підозри доводить й ту обставину, що обвинувачений може продовжити вчиняти злочин або вчинити новий злочин, адже стверджувані мотиви його дій свідчать про стійку антидержавницьку спрямованість його особи.
3. Заперечення ж захисту проти наявності цих ризиків не здатні спростувати обставини, на підставі яких суд встановлює їх наявність, отже - не здатні повною мірою спростувати й наявність відповідних ризиків.
V......З огляду на наведене суд, стосовно запобіжного заходу, який в подальшому має застосовуватись відносно обвинуваченого, відзначає таке.
1. Як доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження є наявні «правдоподібна» підозра у вчиненні злочину та два з передбачених законом ризиків.
2. Процесуальні /наявність відповідного клопотання/ підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави наразі є відсутніми.
3. Можливість застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин суд не може не прийняти рішення про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.У судовому засіданні з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України - оголосити перерву до 30 січня 2026 року до 10:00 години.
2.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 15 лютого 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_19 =
Суддя = ОСОБА_20 =
Суддя = ОСОБА_21 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}