Справа №490/9111/25
Провадження №1-кп/490/1647/2025
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
22 грудня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районного суду м. Миколаєва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаїв клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025150000000812 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.309 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, Республіки Вірменія, вірменина, громадянина Республіки Вірменія, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , Раніше судимого: 24.06.2025 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження №12025150000000812 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.309 КК України.
Від прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.309 КК України.
Прокурор обґрунтовує клопотання наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБУ_1, досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, яка перебуває у розшуку та свідків у кримінальному провадженні, які наразі встановлюються; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили відмовити в задоволені клопотання прокурору, а в разі задоволення клопотання просили встановити заставу.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.06.2025 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 04.08.2025. 31.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 продовжено строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 06.09.2025 року. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.09.2025 року ОСОБА_4 продовжено строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 02.11.2025 року.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.10.2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 29 грудня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтвердилися.
Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна (вимагання), поєднане з насильством над потерпілим та погрозою насильства над його близькими родичами, вчинене в умовах воєнного стану групою осіб. Санкція ч. 4 ст. 189 КК України, по якій обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
- ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинене в умовах воєнного стану групою осіб. Санкція ч.4 ст. 187 КК України, по якій обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
- ч. 1 ст. 309 КК України, тобто, у незаконному придбанні, зберіганні без мети збуту наркотичних засобів у невеликих розмірах. Санкція ч.1 ст. 309 КК України, по якій обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні не тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушення, передбачених ч.4 ст.189, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.309 КК України, раніше судимий, не працює, не одружений, що вказує на відсутність стійких соціальних зв'язків. Кримінальне правопорушення, за яким пред'явлено обвинувачення було вчинено під час розгляду іншого кримінального правопорушення у суді, що підтверджує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, та ризик переховуватися від суду оскільки йому загрожує безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років в разі доведення вини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на потерпілого та іншого підозрюваного, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження у зв'язку із його розшуком, у кримінальному провадженні, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Також, 25.09.2020р. ОСОБА_4 був засуджений вироком Київського районного суда м. Харкова за ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України на 7 років і 3 місяці позбавлення волі; 13.09.2022р. ОСОБА_4 був засуджений вироком Шевченківського районного суда м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; 24.06.2025р. був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України на 45 років позбавлення волі.
Вказане підтверджує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м'ягких запобіжних заходів на думку суду не забезпечать його належної процесуальної поведінки.
Так, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Поряд з цим, положенням п. 1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин справи та враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства та погрозою застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 176-178, 183, 194, 196-197, 315, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження за №12025150000000812 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2025 року, на 60 днів, до 19 лютого 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Суддя ОСОБА_1