22 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 202/15007/24
провадження № 61-15742ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа ? Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП в Дніпропетровській області, третя особа ? Державна казначейська служба України, в якому просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь майнову шкоду за надання йому правничої допомоги під час судових проваджень у справі про адміністративне правопорушення у розмірі 45 066,40 грн, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року під час оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 605,60 грн, а також моральну шкоду у розмірі 32 000,00 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідних казначейських рахунків на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням юридичної (правничої) допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ НП в Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ НП в Дніпропетровській області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у цій справі відмовлено з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідних казначейських рахунків на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у сумі 6 409 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційні скарги ГУ НП в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року залишено без змін.
09 грудня 2025 року ГУ НП в Дніпропетровській областізасобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року скасувати в частині задоволених вимог і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Предметом спору у цій справі є вимога про відшкодування майнової та моральної шкодиу загальному розмірі 77 672,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
В ухвалі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року зазначено, що ця справа є справою незначної складності, а тому відноситься до малозначних та підлягає розгляду за правилами спрощеного провадження.
Крім того, про те, що вказана справа відноситься до категорії малозначних, зазначено в ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2025 року.
Касаційна скарга подана на додаткове судове рішення, яке є невід'ємною частиною основного судового рішення, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Оспорювана сума складає 6 409 грн.
Отже, касаційна скарга подана на судові рішення, яке не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ГУ НП в Дніпропетровській області зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд, взявши до уваги, що оскарженими судовими рішеннями вирішено витання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у малозначній справі, оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені ГУ НП в Дніпропетровській областіаргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку додаткового судового рішення у цій справі.
Незгода ГУ НП в Дніпропетровській областізрозміром стягнутих витрат на правничу допомогу не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ГУ НП в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа ? Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович