19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 334/10145/23
провадження № 61-6113ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад
з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди в розмірі
16 254 435,60 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
08 червня 2025 року до Верховного Суду, засобами поштового зв'язку, надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року цій справі, у якій заявниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявниці надіслати на адресу суду клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, заявниця надіслала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року, яке мотивоване введенням на території України воєнного стану і труднощами з листуванням поштовим зв'язком. Також зазначає, що вона втратила можливість здійснювати трудову діяльність.
У клопотанні заявниця вказує, що в Україні наразі запроваджено воєнний стан,
що суттєво ускладнило доступ до правосуддя.
Вказані обставини не можуть вважатися поважними для поновлення строку
на касаційне оскарження, з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що у зв'язку із військовою агресією рф проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України
від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години
30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжений і триває досі.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених
у заяві про поновлення такого строку. Проте сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку
на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії
у визначений законом строк.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного
Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22, провадження
№ 11-107заі22.
Введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі процесуального строку у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини,
що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати касаційну скаргу.
Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вперше ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою вчасно, проте ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявниці на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення
в касаційному порядку).
12 травня 2025 року до Верховного Суду, засобами поштового зв'язку, повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повторно повернуто заявниці на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку).
З цією касаційною скаргою ОСОБА_1 звернулася втретє 08 червня 2025 року.
Тобто ці порушення вимог ЦПК України жодним чином не пов'язані з введенням воєнного стану та тим, що м. Запоріжжя належить до території можливих бойових дій.
Доказів, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та позбавили можливості звернення до суду з касаційною скаргою вчасно заявницею не надано як під час звернення з касаційною скаргою втретє, так і під час подання заяви
на усунення недоліків.
Загальне зазначення того, що в Україні запроваджено воєнний стан, не дає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Також не заслуговують на увагу доводи клопотання про труднощі з листуванням поштовим зв'язком, оскільки вперше з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернулася в межах строку на касаційне оскарження судових рішень. Крім того, доказів на підтвердження таких доводів заявницею не додано.
Крім того, втрата можливості здійснювати трудову діяльність не впливає
на дотримання процесуальних строків звернення до Верховного Суду з касаційної скаргою.
Отже, причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року визнаються судом неповажними, тому ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Проаналізувавши матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, що надійшли, Верховний Суд приходить до висновку, що обставини, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження, не є поважними.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 390 ЦПК України визначено, що строк на касаційне оскарження дотримано та не вимагається заява (клопотання) про його поновлення, у разі якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення або складення його повного тексту.
Якщо наведені строки пропущено, особа яка звертається з касаційною скаргою має клопотати перед судом про поновлення пропущеного процесуального строку, обґрунтовуючи пропуск такого строку датою отримання копії оскаржуваного судового рішення. Зазначене відповідає вимогам частини другої статті 390 ЦПК України.
З огляду на те, що постанова Запорізького апеляційного суду ухвалена 19 березня 2025 року, повний текст якої складено 26 березня 2025 року, забезпечено надання загального її доступу 28 березня 2025 року, тридцятиденний строк на подання касаційної скарги на вказане рішення закінчився 29 квітня 2025 року
(з урахуванням вихідних днів), проте ця касаційна скарга здана до поштового відділення втретє 08 червня 2025 року, тобто з пропуском процесуального строку.
Усуваючи недоліки касаційної скарги та обґрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку, заявниця посилається на необізнаність з приводу заповіту, який існує, оскільки вона є онучкою учасника Великої Вітчизняної Війни , підтверджує причини вказані в попередніх заявах, просить визнати процесуальні недоліки з приводу неодноразового звернення до Верховного Суду поважними причинами та такими, що можуть бути зараховані судом, оскільки її неодноразові звернення до суду з різними клопотаннями підтверджують її намір оскаржити
в касаційному порядку судові рішення у справі № 334/10145/23.
Проаналізувавши матеріали, що надійшли, Верховний Суд приходить до висновку, що недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі від 01 жовтня 2025 року,
не усунуто.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того,
що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Пропущений строк на касаційне оскарження може бути поновлений судом, якщо
за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявницею в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами
або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Норми процесуального закону не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
На підтвердження поважності строків на касаційне оскарження заявницею долучено до заяв копію паспорту, відповідь на звернення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року, правовий висновок адвоката
Кузнецової А. С. від 08 листопада 2021 року, платіжну інструкцію про отримання переказу від 20 жовтня 2025 року, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09 жовтня 2025 року, копію диплома бакалавра про отримання базової вищої освіти за напрямом підготовки «Економіка і підприємство. Економіка Підприємства», копію трудової книжки, копію епікризів за 2008 та 2012 роки, відповідь на звернення КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 17 вересня 2021 року № 4863, копію диспансерного листа, копію відповіді на звернення Запорізької обласної державної адміністрації від 01 квітня 2025 року, дані про її трудовий стаж з 01 січня 2004 року до 31 серпня 2025 року, довідку форми ОК-5, копію картки платників податків, копію виписки
із закордонного паспорту, оригінал відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04 листопада 2025 року, відомості
з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 листопада 2025 року, оригінал довідки Центру зайнятості
від 03 листопада 2025 року.
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів
є надмірно малоймовірними.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини
від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд з прав людини зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень
або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.
Статтею 44 ЦПК України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби
та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, за наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що заявницею
не підтверджено доказами поважність причин пропуску строку на оскарження рішень судів попередніх інстанцій.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішення судів попередніх інстанцій заявницею не зазначено і не надано.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
У зв'язку з зазначеним вище Верховний Суд виснує, що вимоги, викладені
в ухвалі від 01 жовтня 2025 року, заявницею не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення
її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для
її повернення.
Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад
з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення завданої шкоди вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк