18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 403/123/25
провадження № 61-15841ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Агро-Лідія»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,
У березні 2025 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Димитрово» (далі - ПСП «Димитрово») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро-Лідія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ПСП «Димитрово» відмовлено.
16 жовтня 2025 року ПСП «Димитрово», інтереси якого представляє адвокат Іванова М. О. подала апеляційну скаргу на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2025 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ПСП «Димитрово» залишено без руху, надано строк для звернення до суду із вмотивованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду із наданням доказів поважності причин пропуску процесуального строку.
На виконання вимог вказаної ухвали суду адвокат Іванова М. О., яка представляє інтереси ПСП «Димитрово» подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2025 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПСП «Димитрово» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2025 року.
У грудні 2025 року ПСП «Димитрово» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виявив надмірний формалізм, поза увагою суду стали обставини, на які заявник посилався при поданні апеляційної скарги.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ПСП «Димитрово», зміст ухвали Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Апеляційним судом встановлено, що рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області ухвалено 27 серпня 2025 року, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а повний текст цього рішення було складено - 05 вересня 2025 року.
Копію судового рішення в електронному вигляді було направлено та доставлено - 08 вересня 2025 року до електронного кабінету ПСП «Димитрово», та представнику позивача - адвокату Івановій М. О.
З апеляційною скаргою представник позивача звернулася 16 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року було визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені представником позивача, а саме отримання безпосередньо ПСП «Димитрово» копії судового рішення засобами поштового зв?язку і строк на апеляційне оскарження слід рахувати з 16 вересня 2025 року. Заявнику надано строк для усунення недоліків, зокрема для звернення до суду з вмотивованим клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначала, що на дату отримання копії судового рішення до електронного кабінету вона перебувала на післяопераційному лікуванні у стаціонарі, а саме у період з 28 серпня 2025 року до 26 вересня 2025 року, що підтверджується медичними документами. Вважала, що це є поважною причиною, для поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказувала, що остаточно ознайомилася із повним текстом судового рішення - 16 вересня 2025 року в паперовому вигляді, отриманого безпосередньо ПСП «Димитрово» засобами поштового зв?язку. Крім того, представник позивача посилалася на ракетну небезпеку у регіоні де вона перебуває та перебої з електроенергією.
Суд апеляційної інстанції визнав наведені вище причини пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження ПСП «Димитрово» на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2025 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що останнім днем звернення із апеляційною скаргою було 08 жовтня 2025 року, а перебування на лікуванні представника позивача підтверджено до 26 вересня 2025 року, тобто в період до 08 жовтня 2025 року адвокат мала можливість подати апеляційну скаргу в межах строку апеляційного оскарження. Крім того, ПСП «Димитрово» безпосередньо мало можливість подати апеляційну скаргу в порядку самопредставництва у межах строку апеляційного оскарження. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання представника позивача на ракетну небезпеку та відключення світла, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про неможливість в установлений законом строк подати апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість, заявник наводить мотиви стосовно незгоди з результатом розгляду апеляційним судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, наполягаючи на суб'єктивній оцінці обставин, які стали підставою для відмови у поновленні процесуального строку.
Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про наявність об'єктивних обставин пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Тож, встановлений судом строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з воєнним станом в Україні.
Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро - Лідія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Димитрово» на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник