8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3723/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗЮМСЬКЕ АТП" (64300, Харківська область, місто Ізюм, вул. Спортивна, 3)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗЮМСЬКЕ АТП", в якому просить:
- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІЗЮМСЬКЕ АТП» (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ: 34978521) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість по нарахуванням 3% річних за період з 01.06.2024 по 31.07.2025 у сумі 4 404 грн. 61 коп. та інфляційні втрати за періоди з червня 2024 року по липень 2024 року; з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 20 504 грн. 05 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
- Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІЗЮМСЬКЕ АТП» (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ: 34978521) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3723/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.10.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти «Адресат відсутній».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Слід зазначити, що згідно з п.п. 3.2.5 “Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ “Харківенергозбут» проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що ТОВ “ІЗЮМСЬКЕ АТП» надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (копія заяви-приєднання додана до позовної заяви) на умовах Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год та фактично споживалась електрична енергія - договір про постачання електричної енергії споживачу № 61-1373 від 01.01.2021 (далі - Договір № 61- 1373) вважається укладеним.
Також, в подальшому відповідача переведено на постачання на умовах до комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023.
Вказані обставини, а також факт укладення договору про постачання електричної енергії споживачу № 61-1373 від 01.01.2021 між ПрАТ “ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та Відповідачем - ТОВ “ІЗЮМСЬКЕ АТП» встановлено в рішенні Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі № 922/2833/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі № 922/2833/24 набрало законної сили 14.10.2024.
Слід зазначити, згідно з п. 2.1 Договору № 61-1373 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору № 61-1373 встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно п. 5.6 Договору № 61-1373 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 5.7 Договору № 61-1373 оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно з умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023 оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати.
Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023 рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах ПрАТ “Харківенергозбут», або направляються через систему електронного документообігу у разі укладення відповідної додаткової угоди до Договору.
В разі неотримання Споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах ПрАТ “Харківенергозбут», за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго» Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію:
- за січень 2024 року на суму разом з ПДВ 125 791,81 грн. Відповідачем за січень 2024 року спожито 18 346 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 12.02.2024 (докази направлення/отримання додаються). Строк оплати рахунку до 19.02.2024. Рахунок не сплачено.
Вказана заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 125 791,81 грн. визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі № 922/2833/24 (набрало законної сили 14.10.2024).
Позивач звертає увагу, що предметом даного позову не є заборгованість за спожиту електричну енергію за вказаний період, а наведено для пояснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством .
Позивач вказує, що ПрАТ “Харківенергозбут» як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість 3% річних та індексу інфляції, яка станом на 01.08.2025 становить 24 908,66 грн., з яких:
- 4 404,61 грн. 3% річних;
- 20 504,05 грн. індекс інфляції.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахуванням 3% річних за період з 01.06.2024 по 31.07.2025 у сумі 4 404,61 грн та інфляційні втрати за періоди з червня 2024 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 20 504,05 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 61-1373 від 01.01.2021 відповідачем не виконано належним чином, а саме порушені умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки. Внаслідок чого станом на 01.08.2025 позивачем нараховано відповідачу до сплати 3% річних у сумі 4 404,61 грн. (за період з 01.06.2024 по 31.07.2025) та індекс інфляції у сумі 20 504,05 грн (за періоди з червня 2024 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року).
Згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Так, пунктом 9.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1/23П від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Отже, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4 404,61 грн. та індексу інфляції у сумі 20 504,05 грн. суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІЗЮМСЬКЕ АТП» (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ: 34978521) на користь Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328; ) заборгованість по нарахуванням 3% річних за період з 01.06.2024 по 31.07.2025 у сумі 4 404,61 грн, інфляційні втрати за періоди з червня 2024 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 20 504,05 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, код ЄДРПОУ 42206328).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІЗЮМСЬКЕ АТП» (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ: 34978521).
Повне рішення складено "22" грудня 2025 р.
СуддяВ.В. Усата
справа № 922/3723/25