Справа № 451/1303/25
Провадження № 2/459/819/2025
(заочне)
22 грудня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 364870707 від 10.01.2024 у розмірі 72 925,00 грн та вирішити питання судових витрат.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 364870707 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 17 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язувався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 10.01.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн на банківську карту № 4149-39XX-XXXX-7344 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні договору. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 та витягу з реєстру прав вимоги № 275 від 12.03.2024, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму заборгованості 35 525 гривень. Надалі, 19.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») Договір факторингу № 19/1224-01, відповідно до якого, з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 19.12.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до відповідача на суму 72 925, гривень. Крім того, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на суму заборгованості 72 925 гривень, з яких: 17000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 925 гривень - заборгованість за користуванням кредитом. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «Юніт Капітал», відповідач не виконав свої зобов'язання. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 12.08.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв'язку із неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.
17.12.2025 сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №1659174 від 12.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 127). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 22 грудня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 17 грудня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 22 грудня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.01.2024 на сайті: moneyveo.ua ОСОБА_1 заповнив Заявку на отримання грошових коштів в кредит, яка містить детальну інформацію щодо особи позичальника, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер та дату видачі паспорта, номер мобільного телефону адресу реєстрації та проживання, електронну адресу та номер карти (а. с.24).
10.01.2024 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua було укладено Договір кредитної лінії №364870707 ( надалі - Договір) (а. с. 9-18).
Згідно з п. 2.1 Договору кредитодавець зобов'язувався надати позичальникові кредит в сумі 17 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно із п. 7.2. Договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.02.2029.
У пункту 8 Договору сторони погодили, вартість послуг кредитодавця та ціну договору.
Пунктом 11.1. Договору передбачено договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Згідно з п. 14.1. Договору невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua .
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 10.01.2024 встановлено, що одноразовий ідентифікатор TMKR-3993 відправлено позичальнику 10.01.2024 о 13:58:00 год на зазначений ним номер мобільного телефону, ідентифікатор введено позичальником 10.01.2024 о 13:58:17 год, перерахування грошових коштів відбулося 10.01.2024 о 13:58:23 год (а. с. 25).
У Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору, який підписаний одноразовим ідентифікатором 3993 вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 17 000 гривень, строк кредитування: до 1857 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження строку), мета кредиту на споживчі цілі (а. с. 19-20).
На виконання умов Договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 10.01.2024 перерахувало грошові кошти в сумі 17000 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 належній ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 10.01.2024 та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 21.09.2025 про електронний переказ коштів на банківську картку відповідача, а також випискою АТ «Таскомбанк» від 19.12.2025 про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 10.01.2024 по 15.04.2024, з якої вбачається, що 10.01.2024 на платіжну картку ОСОБА_1 було зараховано платіж у сумі 17000грн (а. с. 26, 65).
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 10.01.2024 по 12.03.2024 обліковується заборгованість в сумі 35 525 гривень, з яких: 17000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21505 грн - сума заборгованості за процентами (а. с. 23).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (надалі - Договір факторингу № 28/1118-01), відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а. с. 27-30).
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу № 28/1118-01 реєстр прав вимоги - це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Згідно із п. п. 4.1. п. 4 Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 закінчувався 28 листопада 2019 року (п.8.2. Договору факторингу № 28/1118-01).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а. с. 72). Також строк був продовжений додатковими угодами № 26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 (а. с. 32-39).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №275 від 12.03.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 35950 гривень (а. с. 46 на звороті).
Крім того, 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 19/1224-01 (надалі - Договір факторингу № 19/1224-01 ), строк дії якого закінчувався 31 грудня 2024 року (а. с. 40-43).
Предметом даного Договору факторингу № 19/1224-01 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.2.1. Договору факторингу № 19/1224-01 ).
Згідно із п. п. 4.1. п. 4 Договору факторингу № 19/1224-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу № 19/1224-01 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 19.12.2024 до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 55925 гривень (а. с. 48).
Також 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю (надалі - Договір факторингу № 04/06/25-Ю), відповідно до умов якого позивачу ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Договором (а. с. 51-54).
Відповідно до п.1.1 Договору факторингу № 04/06/25-Ю фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу № 04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю клієнт (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») передав, а фактор (ТОВ «Юніт Капітал») прийняв реєстр боржників (а. с. 90).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55 925 грн (а. с. 135-136).
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 10.01.2024 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua було укладено Договір кредитної лінії №364870707 у формі електронного документа, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «TMKR-3993», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 17000 гривень, яка зазначена відповідачем у заявці на отримання грошових коштів від 10.01.2024, що підтверджується платіжним дорученням та випискою АТ «Таскомбанк» від 19.12.2025 про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 10.01.2024 по 15.04.2024.
Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.
Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідач приступив до виконання умов Договору, здійснивши 12.02.2024 платіж на погашення заборгованості у розмірі 2 555 грн, що підтверджує факт укладення ним договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі. Також відповідач приступив до виконання даного Договору, оскільки вносив кошти на погашення кредитної заборгованості. Проте свої зобов'язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконував.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 станом на 12.03.2024 обліковувалась заборгованість в сумі 35 525 гривень, що складається з тіла кредиту - 17000 гривень, несплачених процентів в сумі 21 5050 гривень.
Разом із тим, із розрахунку заборгованості, складеного позивачем вбачається, що загальна сума заборгованості станом на 25.06.2025 становить: 72 925 гривень, що складається з тіла кредиту - 17000 гривень, несплачених процентів в сумі 55 925 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 17 000 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як убачається із п. п. 3.1.-3.2 позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Протягом дисконтного періоду кредитування зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 09.02.2024 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 565,75 (п'ятсот шістдесят п'ять цілих сімдесят п'ять сотих) відсотків річних, що становить 1,55 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 09.02.2024 проценти нараховуються за ставкою 567,33 (п'ятсот шістдесят сім цілих тридцять три сотих) відсотків річних, що становить 1,55 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка). 8.4. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. У разі здійснення починальником двох та більше пролонгацій, кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір позичальник інформується в особистому кабінеті. Після закінчення дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Враховуючи, що на момент укладення договору не можливо визначити модель поведінки позичальника щодо отримання додаткових траншів за договором в рамках кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по кредитній лінії, загальні витрати за кредитом / орієнтовна загальна вартість кредиту / реальна річна процентна ставка, розраховані для умовного характеру використання коштів в рамках кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід'ємним додатком до цього договору. Сторони погодили, що у зв'язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по Договору не надається. ( п.п. 8.1- 8.6 Договору).
Згідно із п. 7.2. Договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.02.2029.
Відтак, сторони погодили, що кредит надається строком з 10.01.2024 до 09.02.2029, тобто, кредитор згідно умов договору мав право нараховувати проценти за договором, починаючи з дня укладення договору.
Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що такі нараховані за період з 10.01.2024 до 12.03.2024 у розмірі 18 950 грн.
Суд вважає, що проведений розрахунок первісним кредитором ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» відповідає умовам Договору та здійснений у межах строку кредитування, тобто протягом строку, визначеного п. 7.3 цього Договору.
Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
З врахуванням наведеного, виконаний первинним позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунок заборгованості по процентах за період з 10.01.2024 до 12.03.2024 у розмірі 18 950 грн суд вважає обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
У справі, що розглядається судом встановлено, що право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Онлайн Фінанс», від ТОВ «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28 листопада 2018 року, 19 грудня 2024, 4 червня 2025 року та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого заборгованість за період з 12.03.2024 по 07.06.2024 становить 72 925 гривень, з яких 17 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 55 925 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
Як встановлено судом, після переходу права вимоги 12.03.2024 ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору. Такий розрахунок здійснено відповідно до пункту 7.3 Договору, яким визначено кінцеву дату повернення кредиту - 09.02.2029.
Відповідно до пункту 2.2 Договору факторингу № 28/1118-01 разом із правом вимоги до фактора перейшли всі інші права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором, у тому числі право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
Отже, суд вважає, ТОВ «Таліон Плюс» на підставі пункту 2.2 Договору факторингу № 28/1118-01 правомірно здійснювало нарахування процентів за користування кредитом після переходу права вимоги та в межах строку дії кредитного договору передбаченого п. 7.3 Договору.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в Договорі та дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії №364870707 від 10.01.2024 становить 72 925 гривень, з яких: 17000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 925 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором, а відповідач, отримавши кредитні кошти, не повернув їх у встановлений договором строк, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії №364870707 від 10.01.2024 у розмірі 72 925 гривень, з яких: 17000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 925 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: Договір про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та адвокатським бюро АБ «Тараненко та партнери» №05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду № 25770848877 від 05.06.2025 до договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненка А. І. №4956 від 24.04.2012, копію ордеру серії АА №1587120 від 05.06.2025 та довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» від 05.06.2025.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір згідно з платіжною інструкцією №22563 від 30.07.2025 в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача у користь позивача в силу приписів ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії №364870707 від 10.01.2024 у розмірі 72 925 (Сімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень, з яких: 17000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 925 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )
Суддя: М. В. Мельникович