Березівський районний суд Одеської області
22.12.2025
Справа № 494/2642/25
Провадження № 3/494/802/25
22.12. 2025 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю., з участю ОСОБА_1 , захисника Шулика М.Ю. розглянувши матеріали, які надійшли від Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , уродж. м. Сімферополь Автономна Республіка Крим, місце проживання та місце реєстрації: АДРЕСА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії від 18.11.2025 ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 20.09.2025 по 24.09.2025 ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, під час несення служби на посаді начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 та, будучи Головою комісії (одноособово) з проведення службової перевірки, перебуваючи, за місцем несення служби на території ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, не дотримався вимог законодавства України, не вжив всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а саме: не отримав пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військовослужбовців з групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснили доставку ОСОБА_3 , не дослідив відеозаписи з боді-камер групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , що здійснювала затримання ОСОБА_3 12.09.2025, що призвело до порушення вимог Розділу IV Наказу МОУ від 21.11.2017 №608 «По затвердження положення про проведення службового розслідування у Збройних Силах України», чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначив, що на майбутнє буде більш ретельно проводити службове розслідування, відповідні висновки для цього зробив у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шулик М.Ю. повністю підтримав свого підзахисного, зазначив, що останній за період 12 річної служби не притягався до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, має позитивну характеристику за місце служби.
Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 статті 172-15КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Оцінюючи надані суду докази на предмет доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, суд керується таким.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи Головою комісії (одноособово) з проведення службової перевірки, перебуваючи, за місцем несення служби на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, не дотримався вимог законодавства України, не вжив всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а саме: не отримав пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військовослужбовців з групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснили доставку ОСОБА_3 , не дослідив відеозаписи з боді-камер групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , що здійснювала затримання ОСОБА_3 12.09.2025.
Крім визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України, підтверджується наступними доказами: а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.11.2025, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення; функціональними обов'язками начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 , затверджені начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 01.01.2024 року; витягом з наказу командувача військ «оперативного командування» південь від 21.12.2023 року; витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.01.2024 року; заявою ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення адресована до Спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері Південного регіону; відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.09.2025 року №3865; поясненнями ОСОБА_2 від 13.10.2025 року наданими прокурору відділу організації діяльності прокурора у провадженні у справах про адміністративні правопорушення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.09.2025 року №3868; листом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ; відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.10.2025 року №8526 на лист Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; журналом реєстрації вихідних документів ІНФОРМАЦІЯ_3 ; поясненнями ОСОБА_4 від 21.09.2025 року; службовою характеристикою ОСОБА_4 ; довідкою ВЛК №297 №2025-0912-1408-1300-0 від 12.09.2025 року відносно ОСОБА_3 ; контрольним талоном мобілізаційного розпорядження №1 ОСОБА_3 ; доповідною запискою начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами службової перевірки начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.09.2025 року ОСОБА_1 , а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
З досліджених судом доказів беззаперечно встановлено, що начальник адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 під час перевірки обставин вчинення адміністративного правопорушення не відібрав пояснень у заявниці ОСОБА_2 , військовослужбовця ОСОБА_3 , інших військовослужбовців з групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших свідків затримання та доставки ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , не досліджено відеозаписи з камер групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок службового розслідування про відсутність підстав для адміністративного правопорушення зроблений по суті на підставі відібраних пояснень лише одного начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доводи ОСОБА_5 викладені в його письмових поясненнях під час складення адмінматеріалів, стосовно недопиту заявника ОСОБА_2 , оскільки вона не була свідком під час проведення заходів оповіщення та призову не заслуговують на увагу, так як згідно вимог пункту 2 розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України від 21.11.2017 року №608, особи які проводять службове розслідування, мають право запрошувати до місця проведення службового розслідування …у тому числі цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення, або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення. ОСОБА_2 були відомі обставини вчинення правопорушення і з приводу таких обставин вона хотіла надати пояснення, однак останню заслухано не було.
Стосовно неможливості відібрати пояснення у військовослужбовця ОСОБА_3 , то ОСОБА_1 , на обгрунтування своєї позиції під час оформлення адміністративних матеріалів, не надано доказів навіть намагання відібрати такі пояснення у військовослужбовця. Так само, як і нічим не обгрутовано не відібрання пояснень у інших військовослужбовців з групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , як були присутні при затриманні та доставці ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено наявність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України.
Згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення не закріплено визначення малозначного правопорушення та немає вказівок на його ознаки, однак у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визначення діяння малозначним. Категорія (поняття) "малозначність" означає, що вчинене правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутністю обставин, які обтяжують відповідальність, дані про особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, визнав свою вину в судовому засіданні, має позитивну характеристику за місцем проходження служби, є підстави вважати, що в подальшому подібних дій вчиняти не буде, тому вважаю за можливе звільнити ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.172-15 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, оскільки діяння вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
Враховуючи наведене, вважаю, що ОСОБА_5 слід звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.172-15 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Враховуючи положення ст.40-1 КУпАП, що судовий збір стягується з особи лише при накладенні адміністративного стягнення, суд приходить до висновку, що судовий збір з особи, яка звільнена від адміністративної відповідальності не стягується.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.22, ст.172-15, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , уродж. м. Сімферополь Автономна Республіка Крим, місце проживання та місце реєстрації: АДРЕСА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч.2 КУпАП.
На підставі ст.22КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.