адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
22.12.2025 Справа № 917/1908/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А. В., розглянувши справу № 917/1908/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-АГРО", вул. Польська, 7, м. Полтава, 36008
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО", вул. Гагаріна, 31, с. Новий Калкаїв, Кременчуцький район, Полтавська область, 38211
про стягнення 123 889,26 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
09.10.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" про стягнення заборгованості за договором №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року у розмірі 123 889,26 грн, з яких: 97 259,86 грн основна заборгованість, 12 813,42 грн - пеня, 12 160,26 грн - 30% річних, 1 655,72 грн - інфляційні втрати (вх. № 1979/25).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року, а саме: не здійснення оплати наданих послуг по ремонту сільськогосподарської техніки на загальну суму 123 889,26 грн відповідно до актів надання послуг №629 від 26.03.2025 року, №679 від 02.04.2025 року та №718 від 07.04.2025 року.
Ухвалою від 13.10.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1908/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав копію ухвали від 13.10.2025 року в електронному кабінеті 13.10.2025 року о 12:01 год. (а. с. 33).
Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі є 13.010.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
26.03.2025року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР -АГРО" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг (далі - договір, а. с. 8, 9).
Умовами договору сторони передбачили:
- замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується згідно заявок замовника виконати роботи по ремонту сільськогосподарської техніки та надати інші супутні послуги (далі - роботи / послуги). (п. 1.1 договору);
- на підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) відповідно до умов цього договору оформлюються і підписуються акти виконаних робіт (надання послуг); термін підписання - не пізніше 5 (п'яти) днів з дня закінчення відповідних робіт (надання послуг) (п. 1.2 договору);
- загальна сума договору (ціна договору) складається з загальної вартості виконаних робіт (наданих послуг), згідно актів виконаних робіт (наданих послуг), протягом дії цього договору (п. 2.1 договору);
- розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунків та/або актів виконаних робіт (надання послуг) в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту виконаних робіт (надання послуг) (п. 2.2 договору);
- замовник зобов'язаний: підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг); здійснювати розрахунки з виконавцем в розмірі, на умовах і в порядку, визначеному цим договором (п. 3.1 - 3.1.2 договору);
- виконавець зобов'язаний: виконати роботи (надати послуги) якісно та у погоджений сторонами строк (п. 3.3 договору);
- виконавець має право на своєчасну оплату виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.4.1 договору);
- у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 4.1 договору);
- замовник у разі несвоєчасної оплати вартості робіт/послуг більше, ніж на 7 календарних днів від строку оплати, відповідно до умов цього договору, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт/послуг за кожний календарний день прострочення оплати по день повної оплати заборгованості включно (п. 4.3 договору);
- у випадку порушення замовником строків оплати вартості робіт/послуг, понад 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю, на підставі вимоги останнього, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми (п. 4.4 договору);
- сплата неустойки та компенсація збитків по цьому договору не звільняють винну сторону від виконання своїх зобов'язань по цьому договору (п. 4.5 договору);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, включаючи гарантійні. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про намір відмовитися від договору, цей договір вважається пролонгованим щорічно на кожен наступний календарний рік (п. 7.1 договору).
На виконання умов договору позивачем надано визначені у договорі послуги, що підтверджується двостороннє підписаними актами надання послуг №629 від 26.03.2025 року на суму 20 419,98 грн, №679 від 02.04.2025 року на суму 38 719,94 грн та № 718 від 07.04.2025 року на суму 38 119,94 грн (а. с. 10 - 12).
Однак, в порушення умов договору, відповідач за надані послуги не розрахувався.
З метою досудового врегулювання позивач звертався до відповідача шляхом направлення на його адресу листів - повідомлень №65 від 08.07.2025 року та № 104 від 18.08.2025 року, в яких просив перерахувати суму заборгованості (а. с. 13 - 18).
Також 22.09.2025 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 110 (а. с. 19, 20) з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 97 259,86 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з розрахунку за надані послуги, позивач на підставі пунктів 4.3, 4.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та просив суд стягнути з відповідача також пеню в розмірі 12 813,42 грн, 30% річних в розмірі 12 160,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 655,72 грн.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року, акти надання послуг №629 від 26.03.2025 року, №679 від 02.04.2025 року та № 718 від 07.04.2025 року, листи повідомлення вих. №65 від 08.07.2025 р., №104 від 18.08.2025 року з доказами направлення засобами поштового зв'язку, претензію вих. 3 110 від 22.09.2025 року з доказами направлення засобами поштового зв'язку, акт звірки взаєморозрахунків.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року, враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини послуг та регулюються загальними нормами права про послуги ст.901 - 907 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору надав послуги по договору №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року, що підтверджується актами надання послуг №629 від 26.03.2025 року на суму 20 419,98 грн, №679 від 02.04.2025 року на суму 38 719,94 грн та № 718 від 07.04.2025 року на суму 38 119,94 грн (підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб)
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач у позовній заяві посилався на невиконання відповідачем саме умов пункту 2.2 договору, відповідно до якого сторони погодили, що розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунків та/або актів виконаних робіт (надання послуг) в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту виконаних робіт (надання послуг).
Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати робіт відповідачем за договором, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу Українизобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за надані послуги не розрахувався в повному обсязі.
Доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором №26/03/25-1П про виконання робіт та надання послуг від 26.03.2025 року щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати за надані послуги і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 97 259,86 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що замовник у разі несвоєчасної оплати вартості робіт/послуг більше, ніж на 7 календарних днів від строку оплати, відповідно до умов цього договору, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт/послуг за кожний календарний день прострочення оплати по день повної оплати заборгованості включно.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. п. 4.4 договору у випадку порушення замовником строків оплати вартості робіт/послуг, понад 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю, на підставі вимоги останнього, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати за надані послуги, позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 12 813,42 грн, 30% річних - 12 160,26 грн та інфляційні втрати - 1 655,72 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 30% річних та інфляційних втрат інфляційних втрат, судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства (перевірка здійснена за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон").
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 97 259,86 грн основного боргу, 12 813,42 грн пені, 12 160,26 грн 30% річних та 1 655,72 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК АГРО" (вул. Гагаріна, 31, с. Новий Калкаїв, Кременчуцький район, Полтавська область, 38211, код ЄДРПОУ 41256598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-АГРО" (вул. Польська, 7, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 40113530) 97 259,86 грн основного боргу, 12 813,42 грн пені, 12 160,26 грн 30% річних, 1 655,72 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 22.12.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко