79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.12.2025 Справа № 914/2651/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Фермерського господарства «Калина-2008»
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про: визнання недійсними та скасування розпорядження та вимоги,
представники
позивача: Покотило Ю.В.,
відповідача: Оленюк С.Л.,
28.08.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Калина-2008» до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування: Розпорядження Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 року №63/158-рп/к у справі №63/2-01-145-2025 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»; Вимогу Голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63-02/6361е від 28.07.2025 року «Про надання інформації».
01.09.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.10.2025р.; викликати представників учасників справи у підготовче засідання.
Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
17.09.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24556/25).
18.09.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24777/25).
Протокольною ухвалою від 22.10.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.11.2025р.
Позиція позивача:
За твердженням позивача, Розпорядження та відповідно Вимога прийняті із порушенням норм чинного законодавства, а відтак такі підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Зокрема, вказано на те, що Відділення АМК діяло не в межах наданих йому повноважень, не у порядок та спосіб, встановлений законом, оскільки прийнято розпорядження про початок розгляду справи, яка йому не підвідомча, тобто вийшов за межі наданої йому компетенції, оскільки ФГ «Калина-2008» і ФГ «Золотий жайвір» зареєстровані і здійснюють свою господарську діяльність на території Тернопільської та Хмельницької областей, тобто поза межами регіону, на який поширюється компетенція Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України.
Позивач вважає, що, прийнявши оскаржуване Розпорядження відповідач штучно створив для себе підстави для направлення оскаржуваної Вимоги «Про надання інформації», якою фактично втрутився в господарську діяльність суб'єктів господарювання, що прямо заборонено пунктом 5 Положення, та зобов'язав позивача надати інформацію та документи, які ним не можуть бути надані, оскільки стосуються іншої юридичної особи, а тому в розпорядженні позивача відсутні.
Позиція відповідача:
Відповідач вважає позов безпідставним та необгрунтованим з огляду на те, що Відділенням проведено відповідне дослідження та вжито заходи - згідно з Розпорядженням №158 розпочато розгляд справи №63/2-01-145-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За твердженням відповідача, спірне розпорядження та вимогу було прийнято в межах норм діючого законодавства, а позивачем не зазначено яким чином воно порушує та/або обмежує його права.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
26 червня 2025 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду подання Другого відділу досліджень і розслідувань від 24.06.2025 року було прийнято розпорядження №63/158-рп/к у справі №63/2-01-145-2025 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі також - Розпорядження), яким вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Фермерським господарством «Калина-2008» (ідентифікаційний код юридичної особи 35969937; місцезнаходження: 47854, Тернопільська обл., Підволочиський р-н, с. Городниця, вул. Сонячна, 18) та фермерським господарством «Золотий жайвір» (ідентифікаційний код юридичної особи 35578504; місцезнаходження: 31200, Хмельницька обл., Волочиський р-н, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11) порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів з найменуваннями лотів:
-«Продаж права оренди земельної ділянки за межами села Колодіївка Тернопільської області Тернопільського р-ну 6124683600:01:001:1237 площею 20,0000 га», організатор - Скалатська міська рада, ідентифікатор аукціону LRE001-UA-20240222- 06586;
-«Продаж права оренди земельної ділянки за межами села Колодіївка Тернопільської області Тернопільського р-ну 6124683600:01:001:1238 площею 20,0000 га», організатор - Скалатська міська рада, ідентифікатор аукціону LRE001-UA-20240425- 64098;
-«Продаж права оренди земельної ділянки за межами села Колодіївка Тернопільської області Тернопільського р-ну 6124683600:01:001:1237 площею 20,0000 га, організатор - Скалатська міська рада, ідентифікатор аукціону LRE001-UA-20240426- 81674;
-«Оренда земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17.6309 гектарів в селі Сухостав Чортківського району Тернопільської області», організатор - Копичинецька міська рада, ідентифікатор аукціону LRE001-UA-20240708-36386;
-«Продаж права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,5879 га, кадастровий номер: 4610700000:01:006:0101, що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вулиця Проліскова, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (КВЦПЗ 03.08), організатор - Моршинська міська рада, ідентифікатор аукціону LRE001-UA-20240925-49588;
-«Земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,2000га., кадастровий номер 6121285400:01:001:1273, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за межами населеного пункту села Підзамочок Чортківського району Тернопільської області», організатор - Бучацька міська рада, ідентифікатор аукціону LSE001-UA-20241212-79971.
Цим же Розпорядженням доручено збирання та аналіз доказів у справі Другому відділу досліджень і розслідувань Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
28.07.2025 року відповідачем сформовано Вимогу №63-02/6361е від 28.07.2025 року «Про надання інформації», якою позивача зобов'язано протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відповідачу інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо фермерського господарства «Золотий жайвір» (ідентифікаційний код юридичної особи 35578504).
Розпорядження Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 року №63/158-рп/к у справі №63/2-01-145-2025 та Вимогу Голови Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63-02/6361е від 28.07.2025 року «Про надання інформації» позивач вважає протиправними та недійсними, а тому такими, що підлягають скасуванню.
Позивач в свою чергу ствердив про те, що свої завдання Відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону (регіонів), відтак Відділенням проведено відповідне дослідження та вжито заходи - згідно з Розпорядженням №158 розпочато розгляд справи №63/2-01-145-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про захист економічної конкуренції», законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Стаття 3 зазначеного Закону, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
Згідно із ч. 3, 4, 6, 7 ст. 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник. Діяльність адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України координує голова відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України. Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.
Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій (ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, серед яких: проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам.
Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов'язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Пунктом 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України (затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року №32-р, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за №291/5482) передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження, серед інших: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 6 вказаного положення визначено, що територіальне відділення Комітету очолює голова відділення, який призначається та звільняється Головою Комітету.
Голова відділення, особа, яка виконує його обов'язки, зокрема, спрямовує діяльність відділення, створює та очолює адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, забезпечує їх діяльність (пункт 7 зазначеного положення).
Згідно із п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, голова відділення має права і виконує обов'язки в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Антимонопольний комітет України», цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами, здійснює керівництво діяльністю відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на відділення та його адміністративні колегії.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закон України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон №2210), антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Пунктом 1 статті 50 Закону №2210 передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Абзац 4 частини 1 статті 36 Закону №2210 визначає, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 37 Закону №2210, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за №90/299 (із змінами та доповненнями) (надалі - «Порядок»), відповідно до пункт 9 розділу VI якого розпорядження про початок справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підвідомчої адміністративній колегії територіального відділення Комітету, приймає адміністративна колегія територіального відділення Комітету.
Пункт 1 розділу VII Порядку передбачено, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Органи Комітету розглядають справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строки, передбачені частиною першою статті 371 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Пункт 1 розділу VIII
За змістом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі, як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи. Повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам.
Відповідно до ч. 4 п. 3 Положення, відділення за дорученням Голови Комітету чи органів Комітету проводить розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, що підвідомчі цим органам.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Положення, свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні (регіонах), а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону (регіонів).
Із матеріалів справи слідує те, що спірне Розпорядження прийнято, зокрема, на підставі доручення Голови Антимонопольного комітету України від 05.02.2025р. №13-09/104, у межах законодавства про захист економічної конкуренції.
Із змісту спірного Розпорядження слідує його відповідність вказаним нормам діючого законодавства, а відтак до тверджень позивача про те, що відповідач діяв не в межах його повноважень, не у порядок і спосіб визначений нормами діючого законодавства суд відноситься критично.
Щодо Вимоги Відділення АМК.
Так, згідно із частиною першою статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Враховуючи положення вищенаведених норм законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати в відповідних осіб інформацію, необхідну для проведення дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях суб'єктів господарювання під час проведення відповідних торгів.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання, однак, суб'єкти господарювання зобов'язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Надсилання відповідних вимог зумовлено виконанням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та дослідженням дотримання учасниками торгів законодавства про захист економічної конкуренції (спотворення результатів торгів).
При цьому, виходячи з положень законодавства про захист економічної конкуренції, право органу Антимонопольного комітету України вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання не ставиться в залежність від факту початку ним розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції є наслідком відповідного дослідження, а не його передумовою.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», передбачено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України. Зокрема, такими підставами є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування Розпорядження, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження. При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати, як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати прав позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України «Про захист економічної конкуренції», таке розпорядження не передбачає.
Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.06.2018р. у справі №922/3600/17, від 29.05.2018р. у справі №910/13968/17, від 23.05.2018р. у справі №910/14682/17, від 27.02.2020р. у справі №922/2695/19, від 18.01.2022р. у справі №910/17572/20.
Прийняття Відділенням АМК Розпорядження жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача (початок розгляду Відділенням АМК справи про захист економічної конкуренції не свідчить про подальше прийняття рішення про визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції).
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що у прийнятті Розпорядження та у його межах Вимоги, Відділення АМК діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на що суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994р. «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018р., від 24.04.2019р., від 05.03.2020р. Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 22.12.2025р.
Суддя Король М.Р.