вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2796/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан тепло» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК АТЕНА» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 135)
про стягнення 1035820,81 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан тепло» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. № б/н від 02.09.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК АТЕНА» про стягнення 1035820,81 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 03.09.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 04.09.2025 о 21:01, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи № 911/2796/25, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення -22.12.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «БК АТЕНА» (далі - Відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан тепло» (далі - Позивач, Постачальник) в сумі 1035820,81 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до укладеного Договору поставки № 25012021-2 від 25.01.2021р. (далі - Договір), Позивач поставив та передав у власність Відповідачу будівельні матеріали (надалі - Товар), а останній зобов'язався оплатити такий Товар на умовах, погоджених сторонами в тексті Договору.
Проте станом на 02.09.2025р. ТОВ «БК АТЕНА» не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого товару та за Покупцем рахується заборгованість за поставлений та не оплачений останнім товар на загальну суму 364 403,10 грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача із письмовими вимогами та претензією, направляв акти звірки взаєморозрахунків, проте вказані дії не призвели до бажаного результату та сума заборгованості не змінилась.
Таким чином, станом на 02.09.2025р. за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений та не оплачений товар згідно Договору поставки № 25012021-2 від 25.01.2021р.. на загальну суму 364 403,10 грн.
Згідно з п.4.2. Договору оплату за товар Покупець повинен був здійснити в повному обсязі не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання кожної конкретної партії товару від Постачальника.
На момент подання позову Договір не було розірвано або/чи визначено недійсним у судовому порядку. Не існує й інших доказів щодо відкладення/пролонгації або відмови від виконання зобов'язання за вказаним договором. Згідно п.6.1. Договору в частині вже початих, але не закінчених зобов'язань сторін Договір є дійсним до їх повного виконання.
Крім того, згідно п.5.3 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення.
Сторони також погодили у п.5.4 Договору додаткову відповідальність у разі тривалого порушення зобов'язання.
Згідно останньої частини п.5.2. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за порушення Покупцем своїх зобов'язань за цим Договором здійснюється за весь фактичний час протягом якого відбувались зазначені порушення та не обмежується шестимісячним терміном.
Згідно п. 5.10. Договору Сторони дійшли до згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього Договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконаним.
Враховуючи вищевикладені умови договору Позивачем застосовано санкції за порушення Боржником умов оплати згідно видаткових накладних № 195 від 16.03.2021, № 199 від 16.03.2021, № 200 від 16.03.2021, № 208 від 16.03.2021 та Акту надання трансп. послуг № 208 від 16.03.2021, видаткових накладних № 209 від 16.03.2021, № 201 від 17.03.2021, № 290 від 17.03.2021 та Акту надання трансп. послуг № 290 від 17.03.2021, видаткової накладної № 347 від 17.03.2021 та Акту надання трансп. послуг № 347 від 17.03.2021, видаткової накладної № 349 від 17.03.2021 та Акту надання трансп. послуг № 350 від 17.03.2021, видаткових накладних № 320 від 05.05.2021 та Акту надання трансп. послуг №320 від 05.05.2021, № 674 від 05.05.2021 та Акту надання трансп. послуг № 674 від 05.05.2021, видаткових накладних № 764 від 05.05.2021, № 937 від 05.05.2021, № 994 від 05.05.2021 та Акту надання трансп. послуг № 994 від 05.05.2021, видаткової накладної № 1041 від 05.05.2021 з урахуванням погодженого сторонами згідно п.4.2. Договору періоду відстрочки 21 календ. дня.
У зв?язку з тим, що Відповідач так і не здійснив оплату за поставлені товари, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 035 820,81 грн., з яких 364 403,10 грн. основного боргу, 148 212,27 грн. інфляційних витрат, 377 444,20 грн. санкцій згідно п.5.3. Договору та 145 761,24 грн. санкцій згідно п.5.4. Договору.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов?язується передати (поставити) у власність у зумовлені строки будівельні матеріали, надалі - «товар", а Покупець зобов?язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються Сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Ціна товару, з якою Покупець попередньо, до здійснення замовлення ознайомлюється із прайс - листів Постачальника, та яка узгоджується із Покупцем при виставленні та оплаті рахунків, підписанні уповноваженими особами видаткових накладних до цього Договору, є звичайною. Про зміну асортименту, номенклатури або ціни товару Постачальник зобов??язується своєчасно попереджати Покупця. Сторони дійшли до згоди, шо рахунок-фактура виконує функцію специфікації - погодження ціни, номенклатури та асортименту товару Сторонами. Оплата (в тому числі часткова) за товар згідно виставленого рахунку-фактури, а також отримання товару Покупцем за видатковою накладною є згодою Покупця з ціною, номенклатурою та асортиментом товару. Сторони дійшли до згоди, що якщо Покупцем не дотримані строки оплати за товар за кожним окремим рахунком-фактурою - вказана у такому рахунку-фактурі вартість одиниці та партії товару не с остаточною і може бути змінена у разі, якщо до моменту оплати Покупцем зміниться ринкова ситуація (сезонність, зміни собівартості, зміна ціни Виробником топо), про що Постачальник зобов?язаний своєчасно повіломити Покупця надавши відповідне письмове обгрунтування зміни вартості.
Відповідно до п. 1.4. Договору, передача/прийом товару по кількості та якості між Сторонами оформляється видатковою накладною.
Пунктами 2.1. - 2.2. Договору закріплено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення направляється Постачальнику в письмовій формі, по телефону, факсу, електронній пошті або іншим, прийнятим для обох Сторін засобом не пізніше ніж за 20 робочих днів до дати поставки. Погоджене Сторонами замовлення оформляється шляхом виставлення рахунку (рахунку-фактури) Постачальником. У разі якщо Покупець не направив своєчасно замовлення або Постачальник його не отримав, або не прийняв з будь-яких причин (в тому числі при застосуванні до Покупця оперативно-господарських санкцій).
Постачальник має право не здійснювати поставку. У разі замовлення товару, який спеціально виготовлений на замовлення Покупця, останній не має право відмовитись від отримання та оплати такого товару,
Прийняття товару за кількістю здійснюється Покупцем в момент передачі йому Постачальником цього товару. Товар вважається прийнятим по кількості після підписання Покупцем накладної на відпуск йому цієї конкретної партії товару в т.ч, в порядку, погодженому в п.2.8. Договору. Після підписання накладних претензії Покупця щодо кількості поставленого йому товару Постачальником не приймаються.
Згідно з п. 2.8. Договору зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару на складі Постачальника. Підписання Покупцем накладної на товар свідчить про перехід права власності на товар до Покупця. Перехід випадкового знищення або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця одночасно з переходом права власності на товар. Сторони погодили, що у разі, якщо на момент приймання-передачі товару відсутній будь-хто з уповноважених представників сторін в пункті передачі, підписана видаткова накладна передається шляхом фаскового зв?язку (або електронною поштою) до офісу Постачальника і має юридичну силу оригіналу, що не звільняє Сторони від подальшого надання оригінальних документів будь-якій стороні по Договору.
В силу п. 6.1. Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2022 р., а в частині вже початих, але не закінчених зобов?язань Сторін - до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку даного договору жодна зі Сторін не виявить наміру щодо розірвання даного Договору, він вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов вказаного Договору Позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 364 403,10 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами наданих послуг, підписаними обома сторонами Договору, а саме:
видатковими накладними № 195 від 16.03.2021, № 199 від 16.03.2021, № 200 від 16.03.2021, № 208 від 16.03.2021, № 209 від 16.03.2021, № 201 від 17.03.2021, № 290 від 17.03.2021, № 347 від 17.03.2021, № 349 від 17.03.2021, № 320 від 05.05.2021, № 674 від 05.05.2021, № 764 від 05.05.2021, № 937 від 05.05.2021, № 994 від 05.05.2021, № 1041 від 05.05.2021,
товарно-транспортними накладними № 128, № 129, № 130, № 131, № 132 від 16.03.2021, № 514, № 134, № 515 від 17.03.2021, № 664, № 665, № 666 від 05.05.2021, та
Актами надання послуг № 208 від 16.03.2021, № 290 від 17.03.2021, № 347 від 17.03.2021, № 350 від 17.03.2021, №320 від 05.05.2021, № 674 від 05.05.2021, № 994 від 05.05.2021.
Таким чином, надані Позивачем документи підтверджують виконання Позивачем зобов'язань з поставки товару Відповідачеві.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Постачальника який зазначений я реквізитах цього Договору.
Згідно з п. 4.2. Договору за поставлений за цим Договором товар Покупець повинен розрахуватися в повному обсязі не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання кожної конкретної партії товару від Постачальника.
Відповідно до п. 4.3. Договору, при здійсненні розрахунків в платіжних документах Покупець має зазначати згідно якого Договору та рахунку здійснюється повна або часткова оплата отриманого товару. Покупець вважається таким, що виконав перед Постачальником зобов?язання по оплаті товару в строк, коли є підтвердження обслуговуючого банку про зарахування коштів Покупця на рахунок Постачальника згідно цього Договору за конкретну партію товару.
З наведених умов Договору вбачається, що сторонами добровільно узгоджено порядок оплати наданих послуг, що передбачає 100% післяплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання кожної партії товару.
Однак в матеріалах справи відсутні докази оплати товару у встановлені за домовленістю Сторін строки.
Отже, Відповідач згідно умов Договору мав оплатити поставку товару, однак у порушення своїх договірних зобов'язань таку оплату не здійснив.
Крім того, з дослідженого судом акту звірки взаєморозрахунків підписаного обома сторонами без жодних зауважень та доповнень вбачається відсутність заперечень Відповідача щодо наявної заборгованості з оплати товару у сумі 364 403,10 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що Позивачем було здійснено поставку товару, а Відповідачем до моменту подання позову не оплачено товар у повному обсязі, беручи до уваги норми закону та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що Відповідач порушив зобов'язання за Договором в частині належної оплати.
Станом на день ухвалення рішення суду у даній справі, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, Відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість Відповідача перед Позивачем на даний час є непогашеною.
Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 364 403,10 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Позивачем 148 212,27 грн. інфляційних витрат, 377 444,20 грн. санкцій згідно п.5.3. Договору та 145 761,24 грн. санкцій згідно п.5.4. Договору.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 5.1. Договору за повне або часткове невиконання своїх зобов?язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі згідно чинного законодавства України. Особа, що порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
На підставі п. 5.2. Договору Постачальник у разі порушення Покупцем своїх зобов?язань за цим Договором мас право застосувати до нього за своїм вибором один, кілька одночасно або всі разом такі види відповідальності. що перераховані нижче:
??штрафні санкції (неустойка) - пункти 5.3., 5.4. Договору;
??оперативно-господарські санкції (відмова Постачальника від поставки наступної партії товару до сплати Покупцем попередньої партії; встановлення в односторонньому порядку на майбутне додаткових гарантій належного виконання своїх зобов?язань Покупцем за цим Договором: зміна порядку оплати товару; відмова від встановлення на майбутне господарських відносин з Покупщем; розірвання цього Договору в односторонньому порядку; звернення в судові органи; відмова Постачальника від виконання своїх зобов?язань за Договором з вимогою повернення неоплачених залишків товару, що був переданий Покупцю; не застосовувати до Покупця надалі у разі, якщо були застосовані, знижки і т.д.);
??відшкодування нанесених збитків, в тому числі витрат на правничу допомогу, неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та матеріальної компенсації моральної шкоди.
Нарахування штрафних санкцій за порушення Покупцем своїх зобов'язань за цим Договором здійснюється за весь фактичний час протягом якого відбувались зазначені порушення та не обмежується шестимісячним терміном.
Відповідно до п. 5.3. Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого своєчасно товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 5.4. Договору за ухилення від сплати товару, а також у випадку прострочення оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів від строку, зазначеного в. л. 4.2. Договору Покупець на користь Постачальника повинен сплатити десять відсотків від вартості неоплаченої своєчасно партії товару, а за прострочення оплати більш ніж на шістдесят календарних днів з моменту отримання - Покупець сплачує Постачальнику сорок відсотків від суми всього отриманого, але неоплаченого за цим Договором товару.
За п. 5.8. Договору пункти 5.3-5.6. цього Договору застосовуються лише у разі письмового звернення Постачальника до Покупця. Пункт 5.7. цього Договору застосовуються лише у разі письмового звернення Покупця до Постачальника.
В силу п. 5.9. Договору сплата штрафних санкцій або відшкодування збитків не звільняють Сторони від виконання своїх зобов?язань в натурі, крім випадків, коли на це є письмова згода протилежної Сторони.
Відповідно до п. 5.10. Договору Сторони дійшли до згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, встановлених розділом 5 цього Договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов?язання повинне було бути виконаним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій за Договором та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення 148 212,27 грн інфляційних витрат, 377 444,20 грн санкцій згідно п.5.3. Договору та 145 761,24 грн санкцій згідно п.5.4. Договорує обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Крім того, Позивач в тексті позовної заяви зазначає про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. та просить вирішити питання про їхній розподіл.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 24/07/2025 від 24.07.2025, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН ТЕПЛО» та Адвокатом Тесля А.В.
Відповідно до п. 1.1. договору № 24/07/2025 від 24.07.2025, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги Клієнту на умовах та в порядку визначених цим Договором.
Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору № 24/07/2025 від 24.07.2025 Сторони погодились, що Адвокат зобов'язується надати наступні послуги з правничої (професійної правничої) допомоги, зокрема:
Ознайомлення з наявними у Клієнта документами, що підтверджують заборгованість ТОВ «БК АТЕНА» (код ЄДР 42311104), опрацювання законодавчої бази, судової практики що регулюють спірні відносини. Формулювання правничої позиції та складання позовної заяви з додатками, що підтверджують позовні вимоги до ТОВ «БК АТЕНА» і звернення до господарського суду.
Сторони погодили, що Адвокат має право самостійно від імені та в інтересах Клієнта підписувати та подавати від імені Клієнта позовну заяву та всі інші документи (в т.ч. у разі необхідності усунення недоліків за вимогою господарського суду), а також завіряти копії документів.
Адвокат самостійно визначає стратегію захисту інтересів Клієнта й алгоритм дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Сторонами погоджений гонорар у фіксованому розмірі: 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до Договору № 24/07/2025 від 24.07.2025 оплата послуг з правничої допомоги здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку від Адвоката.
Докази оплати Позивачем послуг адвоката за Договором № 24/07/2025 від 24.07.2025 у матеріалах справи відсутні.
Водночас у матеріалах справи міститься ордер на ім'я адвоката Тесля Андрій Віталійович.
З матеріалів справи вбачається, що за електронним цифровим підписом адвоката Теслі А.В. було подано позовну заяву.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Справа № 911/2796/25 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 7 000, 00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан тепло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК АТЕНА» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК АТЕНА» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 135, код ЄДРПОУ 42311104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан тепло» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, код ЄДРПОУ 41009743)заборгованість у розмірі 364 403 (Триста шістдесят чотири тисячі чотириста три) грн. 10 коп., інфляційні нарахування у розмірі 148 212 (сто сорок вісім тисяч двісті дванадцять) грн. 27 коп., пеню у розмірі 377 444 (триста сімдесят сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 20 коп., штрафні санкції за договором у розмірі 145 761 (сто сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 24 коп., судовий збір у розмірі 15 580 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 22.12.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.